Микола Голомша: здорожчання музикальних шкіл може озватися сумними нотками у майбутньому

Якщо ми сьогодні кидаємо камінь в культуру, майбутнє може озватися вкрай сумними нотками. Адже діти, які бачать, що їх позбавляють можливості займатися улюбленою справою, будуть себе знаходити в іншому. Наприклад, брати палку в руку і чинити не добре.

Микола Голомша: здорожчання музикальних шкіл може озватися сумними нотками у майбутньому

У Дніпрі школи естетичного виховання могли перевести у режим самоокупності. Це б означало введення принизливої диференціації між учнями, щоб потім підняти вартість навчання. Відтак, талановиті діти могли вчитися за демократичними цінами. А ось батькам учнів, яких визнають «нездарами» довелося б викладати за один місяць музичної школи від 1.200 до 1.500 грн. Відповідний проект рішення підготував Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Втім, мер Борис Філатов на таке рішення наклав вето. Таким чином, музичні школи дорожчими не стануть. Як і раніше, один місяць коштуватиме в середньому 210 гривень. Однак ризик подорожчання навчання в музичних школах є і в інших містах України. Про те, чим підняття цін на естетичну освіту може обернутися для нашої держави у майбутньому, i-ua.tv поцікавився у лідера партії «Патріот» Миколи Голомши.

— Спроба підняти вартість навчання у музичних школах — це наступ на культуру?

— Мені здається, там мова йшла не про навчання дітей, а про такий собі спосіб вишколу. Бо в іншому випадку, у департаменті гуманітарної політики міськради Дніпра дбали б про підвищення кваліфікації вчителів, яка проявляється у майстерності дітей володіти музичними інструментами. А ось якість учнівської роботи має визначатися оцінками, а не в матеріальному виразі. І не треба вдаватися до совдепівщини: мовляв ціни підвищать — і діти краще навчатимуться. Це не вихід із ситуації, а прояв слабкості місцевої влади.

Крім того, підвищення плати за навчання в музичних школах може мати серйозні негативні наслідки в майбутньому. Варто зазначити, що кожна країна тримається на трьох китах: культурі, освіті та науці. Від першого ми черпаємо джерело ідентичності та натхнення, другий нам дає можливість здобути навики, а третій — прогрес.

Тому, якщо ми сьогодні кидаємо камінь в культуру, майбутнє може озватися вкрай сумними нотками. Якщо, плата за навчання в музичній школі зросте, батьки фінансово не зможуть навчати дітей, а в самих учнів відпаде бажання грати на інструментах, або співати. Замість того, щоб стимулювати бажання дітей вчитися, влада хотіла піти найпростішим шляхом: змусити працювати і дитину і її батьків. Це дуже неправильний підхід і чиста совкова психологія.

— Припустимо, що ціни за навчання піднімуть, частина учнів відсіється і музичні школи спорожніють. У результаті, через недоукомплектацію влада схоче скоротити їх кількість. щоб потім, звільнені приміщення віддати в чиїсь користолюбиві руки. То можливо, вся справа в жадобі до грошей і прагненні збагатитися?

— Цілком можливий і такий варіант. Але думаю, що тут спрацьовують різні чинники. Зараз все поділено на сфери впливу і поставлено на комерційну основу. Замість того, щоб виховувати душу, ідею і формувати правильну ідеологію, на перший план ставиться меркантилізм. Я не бачу тут бажання добре вчити дітей, щоб розвивати культуру. На жаль, у даному випадку мова йде лише про меркантилізм.

— Як відомо, людей від тварин відрізняє наявність культури. Зараз є спроба вибити естетичний пласт з під ніг підростаючого покоління. Припустимо, це вдасться зробити. Що потім? Зростання злочинності?

— Якщо взяти всіх людей за 100%, то 80 — 85% виявлятимуть потяг до мистецтва і намагатимуться здобути навички, наприклад, гри на музичних інструментах. Тому, культура — це налаштування людських душ на добро, вона допомагає правильно формувати особистість. На мою думку, якщо ми зараз не зупинимо процес вибиття з під ніг дітей естетичного пласту, то матимемо пізніше його сумні наслідки. Хоча, можливо ми з ними будемо знайомі і раніше. Адже діти, які бачать, що їх позбавляють можливості займатися улюбленою справою, будуть себе знаходити в іншому. Наприклад, брати палку в руку і чинити не добре.

Тому, суспільство і держава мають втрутитися у цю ситуацію. Наша правова система, реформована ще за постраданських часів не мала іншого способу слідкувати за дотриманням і виконанням законів окрім прокурорського нагляду. Сьогодні він протиправно, у супереч перехідним положенням Конституції, скасований. Тому, від держави ні нагляду за застосуванням законів, ні контролю за дотриманням конституційних прав громадян немає.

При цьому ми бачимо роздуті штати чиновників. У цей же час, в нашій державі не створено сервісу для громадян. Замість нього функціонує такий собі організаційно-бюрократичний апарат, що приймає нормативи і закони. У більшості випадків, вони не працюють на захист людини і громадянина та не відповідають вимогам Конституції. Дуже часто, ці закони захищають чиновницький апарат і рідко коли бачать людину. Тому, громадянське суспільство має все зробити, аби не дати чиновникам забрати у дітей можливість, вчитися в школах естетичного напрямку і духовно розвиватися.

Підготувала Ірина Сатарова