Юрій Смелянський: наша Конституція — відголосок будівництва розвинутого соціалізму

Українська Конституція вважається однією з найкращих і найдемократичніших у світі. Але бути гарно написаною не означає бути дієвою. На жаль Основний Закон не завжди може захистити людину, її права, честь та гідність. Саме тому, деякі вітчизняні політики пропонують ухвалити новий суспільний договір, читайте — прийняти нову Конституцію. Але чи означатиме це зміну моделі соціально-економічних відносин? Чи допоможе новий суспільний договір Україні перейти остаточно до ринкової економіки ґатунку європейських країн? Про це I-UA.tv запитав експерта фонду «Майдан закордонних справ» Юрія Смелянського.

— Чи потрібен Україні новий суспільний договір?

— Якщо говорити, що суспільний договір, документальна форма котрого є Конституція, тоді так — Україні потрібен новий Основний Закон. Але тут є один дуже важливий момент. Сама Конституція — це лише опис системи відносин, яка вибудовується в державі. В Україні наближаються вибори і наші політики шукають додаткових можливостей для піару. Саме тому вони пропонують прийняти новий суспільний договір.

Однак, перед стартом розмовпро нову Конституцію, я би радив дати відповідь на масштабне питання: «Якою буде нова система суспільних відносин?». Його можна розбити на пласт менших. Як має змінитися економічна система та економічні відносини? Якою може стати політична модель з точки зору діяльності політичних партій та їх відповідальність перед виборцями? Якою має, зрештою, бути Україна: парламентською, парламентсько-президентською, президентською, президентсько-парламентською республікою, або можливо навіть монархією? Як розподілятимуться повноваження між вертикалями влади? Яке місце буде займатиме громадянське суспільство і громадська думка в цілому і як вони впливатимуть на прийняття управлінських рішень? Якими мають стати судова, податкова, бюджетна системи? Питань багато.

Усі ці питання поки що залишаються у статусі невирішених або «питання без відповідей» та являють собою одне ціле. Уявлення про те, якою буде майбутня Україна. Із відповідей на ці питання треба скласти єдину мозаїку, яка відображатиме реалії всієї системи відносин в країніі буде позитивно сприйнята суспільством. Але розмови на цю тему в широкому плані не ведуться. Усе зводиться лише до банальних політичних гасел: «нам потрібен новий суспільний договір», або «треба прийняти нову конституцію». На мою думку, якщо політик крім красивих слів нічого не здатен конкретно запропонувати, дати відповіді на необхідні питання — він брехун та популіст.

— Тема суспільного договору набула актуальності під час подій Великої Французької Революції у 1789 році. У цей же ж час відбувся перехід від феодалізму до капіталізму. Таким чином, новий суспільний договір означатиме новий тим соціально-економічних відносин?

— Давайте ці історичні аналогії спроектуємо на Україну. У Франції ідея про формування суспільного договору виникла паралельно з розвитком капіталізму. Тоді одна економічна модель замінювалася на іншу: феодальна на капіталістичну. У 1991 році Україна отримала незалежність. Командно-адміністративна модель (соціалістична) замінялася на ринкову. Принаймні про це оголошували публічно. Але чи відбулася заміна моделей в реальному житті? Чи у нас дійсно в середині країни ринкові відносини? Відповідь — ні. Хоча елементи ринкової економіки у нас таки є, але новий тип відносин ми не спромоглися побудувати. Тобто, шлях від командно-адміністративної системи до ринкової, ми поки не пройшли.

Відповідно, наша Конституція, прийнята у 1996 році — це відголосок періоду будівництва розвинутого соціалізму та комунізму. Якщо хочете, такий собі пом’якшений та капіталізований радянський варіант. Певною мірою, наші конституціоналісти мають рацію, коли говорять, що Основний Закон України — один з найкращих в Європі. У нашій Конституції дійсно дуже красиво викладені права людини. Але чи працюють її положення на практиці? На жаль, правовий нігілізм, який виник із незалежністю, зіграв свою злу роль. З одного боку, в українській Конституції все написано дійсно дуже правильно, але з іншого — держава не в силах, а дуже часто не має бажання, виконати, наприклад, соціальні гарантії або свої зобов’язання з точки зору забезпечення територіальної цілісності України. І таких прикладів безліч. Наприклад. Конституційні норми щодо соціальних гарантійє перехідними від тих, що існували у командно-адміністративній системі СРСР. Україна не володіє тими ресурсами, які б дозволили їй виконати записані в Конституції соціальні обов’язки.

Я маю на увазі питання соціального захисту у всіх його варіаціях. Наприклад, візьмемо солідарну пенсійну систему. За фактом вона не працює, але натомість вимагає дотацій з бюджету. Солідарна пенсійна система передбачає мінімальне співвідношення 5 працюючих обслуговують одного пенсіонера. По факту у нас від 0,75 до 0,80 працюючих громадян обслуговують одну людину пенсійного віку. Якщо солідарна система виявилася неспроможною, її необхідно змінювати. Але тоді вже потрібно вести мову про перегляд всієї системи соціального захисту. Вона має бути врівноваженою з можливостями, які здатна запропонувати економіка. У тому числі, з точки зору роботи податкової і бюджетної систем.

Психологія наших чиновників та можновладців не відповідає духу ринкової економіки. Наприклад, говорячи про бюджет країни, вони не рідко використовують словосполучення «державні гроші». Хоча, насправді цікошти належать платникам податків. Це означає, що свідомість нашої еліти заточена під командно-адміністративну систему, бо гроші платників податків — це формула ринкових відносин.

Таким чином, зі всіма змінами, які були внесені з моменту прийняття Конституції у 1996 році, у нас вийшла перекошена, деформована система відносин. Вона не здатна бути працездатною апріорі і, звісна річ, вимагає якісної заміни. Нам потрібен Основний Закон, де б зазначалося, що Україна перейшла від командно-адміністративної системи до ринковихвідносин. Але для початку нам необхідно дати відповідь на цілий ряд питань, які відображатимуть різні аспекти суспільного життя. Їх треба винести на обговорення, бо без такої дискусії про прийняття нової Конституції говорити недоречно. І в залежності від варіацій відповідей на всі системотворчі питання ми отримаємо нову модель відносин і розуміючи, що кожна сформована модель має свої певні наслідки. Як позитивні так і негативні.

— Як суспільний договір впливає на економіку?

— Ми розглядаємо державу як систему відносин між «суспільством, бізнес-середовищем і владою». У тій, чи іншій мірі Конституція описує, як відбуватимуться ці взаємовідносини. Наприклад. Якщо там прописаний високий рівень соціального захисту, суспільство апріорі має бути готовим до високого рівня податків. Бо соціальний захист і податки знаходяться у прямій залежності. Відповідно, коли політик одночасно говорить про високі стандарти соціального захисту і при цьому обіцяє низькі податки — він або брехун, або непрофесіонал. І точно популіст.

Ще один приклад. Якщо ми хочемо будувати ринкові відносини на рівні розвинених західних країн, ми маємо взяти до уваги захист інтелектуальної власності. На жаль, в Україні вона досі лишається незахищеною. Також, варто дати відповідь на питання: «Яку ми країну будуємо: сильну, чи сервісну?». Це два різних типивідносин в державі. Захід рухається шляхом другого варіанту, а ось сильну державу будують наші північно-східні дуже агресивнісусіди.

У риториці українських політиків простежується орієнтація на Європейський Союз. Однак деякі їх рішення спрямовані на зміцнення владив прагненні до централізації і поверненню до командно-адміністративній системі відносин. Наприклад, для нашої політичної верхівки децентралізація перетворилася з процесу в мету. Зокрема, президент безпосередньо призначатиме перфекта (посадова особа, яка несе відповідальність за розподіл бюджетних коштів на місцях — ред.). Такі нововведення передбачають зміни до Конституції, що були проголосовані нашими депутатами у першому читанні. Якщо місцевими грошима розпоряджатиметься людина, яку призначать з Києва, кому вона служитиме? Звісна річ, тому, хто її призначив. Яка ж це децентралізація? Радше це — чергова брехня і підміна понять. Зараз в Україні відбувається централізоване укріплення влади. Саме тому, всі аспекти про те, якою має бути нова система в нашій державі, потребують детального громадського обговорення і узгодження з громадськістю.

Ірина Сатарова