Юрій Смелянський: в Україні сформувалося станове суспільство

До президентських виборів лишилося менше року. У неділю, 31 березня українці мають визначитися з прізвищем наступного голови держави. Аби вплинути на вибір народу, політики замислюються над отриманням чергових дивідендів. Один з них — піар на темі нової Конституції. Але чи здатен новий Основний закон вплинути на суспільні відносини? Про це i-ua.tv запитав у експерта фонду «Майдан закордонних справ» Юрія Смелянського.

— Які суспільні відносини характерні для України в існуючому стані?

— Давайте для початку звернемося до теорії. Суспільні відносини визначаються як сукупність нормативно регульованих звичаями і законами індивідуальних суб’єктно-суб'єктних і суб’єктно-об'єктних відносин. Вони складаються під впливом боротьби індивідів за об’єкти власності, сумісного проживання на спільній території, генетичної програми відтворення життя, співробітництва один з одним на умовах суспільного розподілу праці у виробництві, розподілі, обміні і споживанні сукупного суспільного продукту. І цей перелік можна продовжувати далі.

Тому, суспільні відносини — це відносини людини з суспільством і суспільства з людиною. Вони відбуваються між елементами підсистем всередині суспільства, між різними групами, індивідами як представниками об’єднань та організацій, а також між членами того, чи іншого утворення. Суб’єктами суспільних відносин є люди, малі, середині та великі суспільні групи, територіальні спільноти, етноси, організації, соціальні інститути та суспільство в цілому. Відповідно до цього існує класифікація суспільних відносин: міжособистісні, групові, міжгрупові, локальні, в середині країни, міжнародні і так далі.

Якщо подивитися на їх структуру, вона включає в себе три аспекти: матеріальний, ідеологічний та соціально-психологічний. Як підсистему можна розглядати політичні та економічні відносини. Говорячи про предметний зміст суспільних відносин, варто зазначити, що вони диференціюються в залежності від сфер життєдіяльності суспільства. Таким чином, виділяють економічні, соціальні, моральні, ідеологічні, релігійні, політичні, але цей перелік можна продовжувати теж.

Кожен з цих типів має власні основи, які його відрізняють від інших. Скажімо, економічні відносини складаються на базі виробництва, обміну і розподілу товарів і послуг та створюваних благ. А ось соціальні — у залежності від статусів різних суб’єктів соціальної структури. Політичні — на основі публічної влади, і так далі.

Зміст суспільних відносин історично змінюється. І що б не казали сьогодні про сучасну Україну, але я можу стверджувати наступне. Станом на 2010 рік, на 2013 рік, на 2014 і на2018рікми маємо різні суспільства. Україна повільно, але впевнено йде вперед.

Що відбувається сьогодні? Публічна влада та її дії сприймаються суспільством як ворожі по відношенню до його інтересів та очікувань. А діюча політична модель не відповідна тій, яка має бути на думку громадян. Однак влада та її прихильники вважають, що все нормально. Існуюча система відносин їх майже влаштовує. Хіба що вони б хотіли змінити суспільство на більш слухняне, лояльне та терпеливе.

А ось якщо говорити про економічні відносини, то вони повністю деформовані несправедливою системою і не забезпечують якісне життя людей. Це думка суспільства. Але діючу владу економічні відносини повністю влаштовують, бо забезпечують її благополуччя у теперішньому і майбутньому часі.

Що ж стосується соціальних відносин, то суспільство не влаштовує робота соціальних ліфтів. Воно вважає, що за існуючих реалій немає рівних умов для всіх громадян. В Україні сформоване станове суспільство з різними правами і та базовими можливостями. Тобто, до якої сфери суспільних відносини ми б не торкнулися, скрізь спостерігатимемо конфлікт інтересів між громадянами і діючою владою. Такою є ситуація в Україні в цілому.

— Тоді якими мають бути суспільні відносини в Україні?

— У цілому, можна сказати наступне: ті суспільні відносини, які слід сформувати в Україні, мають бути рівноправними з точки зору базових можливостей для кожного члена суспільства. Вони повинні бути конкурентними з точки зору об’єму компетенції і компетентності, яку набуває людина на протязі свого життя. Остання є інструментом формування споживацьких можливостей громадянина, а значить — якості життя. Суспільні відносини повинні бути кооперативними з точки зору сумісних дій для досягнення благополуччя як індивідуального, так і суспільного.

— Чи можна в Конституції закріпити певний рівень суспільних відносин? Якщо так, то чи буде він діяти на практиці?

-Говорячи про Конституцію, ми використовуємо сенсові поняття правової площини. Вона є Основним Законом і, відповідно, решта законодавства має їй відповідати. Будь-яка невідповідність — неконституційна. В такому випадку, Конституція просто не виконуватиметься. Про її зміну активно говорять в Україні. Звісно існують об’єктивні аргументи як і в прихильників прийняття нового Основного Закону, так і в тих, хто виступає за збереження існуючого.

Але варто зазначити, що завжди коли парламент голосує за будь-які поправки до Конституції, якщо мова йде не про окремі речення, а про цілі статті, чи про цілі розділи, то ми маємо говорити про, що найменше, іншу Конституцію. У першому читанні прийняли законопроект, який вносить зміни у розділ про децентралізацію. Існують наробки, що стосуються Автономної республіки Крим, і так далі. Такі зміни роблять Конституцію оновленою.

Якщо дивитися на Основний Закон в контексті економічних сенсів, то він — постійно діючий договір обміну. У ньому з одного боку виступає система влади, як виробник, організатор виробництва специфічних благ та послуг і гарант їх доступності для суспільства, а з іншого — народ в цілому та бізнес середовище. Останні споживають блага і ціною яку вони, як споживачі, сплачують є податки.

Якщо аналізувати Конституцію крізь площину сенсів громадянського суспільства, вона — суспільний договір з відповідними обов’язками кожної зі сторін. Така багатоваріантність прояву сенсів, закладених в Конституцію формує побудову системи відносин в країні за схемою: «громадянське суспільство — бізнес середовище — влада», що, по суті, і є державою. Тобто, системою відносин. Враховуючи все вищеназване, доречно використовувати наступну трактовку. Конституція — це текстовий опис взаємовідносин у системі «громадянське суспільство — бізнес середовище — влада», тобто в державі.

Якщо у тексті нової Конституції всі аспекти враховані та збалансовані, тобто буде описана нова система відносин — відповідь позитивна. Змінений Основний Закон зможе закріпитинову систему суспільних відносин в Україні. Але! Цьому передуватиме повинен діалог, обговорення, пошук компромісу. Для цього спочатку повинна бути запропонована якась нова базова модель, як основа для обговорення. Якщо така пропозиція виходить від політичної сили, то пропонована модель є відображенням ідеології партії.

Якщо ідеологією партії є популізм, нічого доброго з подібної витівки не вийде. Буде варіант «Давайте напишемо нову Конституцію разом», тобто дайте нам карт-бланш ще, як мінімум на одну каденцію, а позитивний результат підсумків для нас не важливий. А на термін каденції ми законсервуємо існуючу систему відносині знайдемо для цього слушний привід. А потім знайдемо красиве пояснення, чому не змогли побудувати нове суспільство".

— Тобто, Тимошенко хоче змінити Конституцію тільки для того, щоб отримати дивіденди на виборах?

— Я б хотів почати відповідь з двох питань. А хто заважав «Батьківщині» писати нову Конституцію протягом каденції у Верховній Раді, що спливає? Чому ця ідея виникла тільки перед президентськими перегонами? Якщо ми візьмемо та уважно перечитаємо програму «Батьківщини», то зрозуміємо, що нова Конституція — це чистої води виборча технологія. Вона повністю дискредитує ідею змінити суспільних відносин через прийняття нового Основного Закону.

Якщо політична сила Тимошенко одночасно заявляє у своїй програмі про рух у два взаємовиключні напрямки, то це нічим крім популізмом назвати не можна. «Батьківщина» діє за принципом: «Ми обіцяємо вам те, про що ви хочете чути». У програмі політичної сили, яка говорить в своїх роликах про нову Конституцію, дається обіцянка з одного боку максимально знизити податки, а з іншого — забезпечити високі соціальні стандарти за рахунок дії солідарної системи соціального захисту. У результаті ми маємо неприродне об’єднання радикально правої та лівої ідеологій. Тобто, політична сила одночасно виступає і як лібертаріанці, і як соціалісти, чи навіть комуністи. Тому іншим словом крім «популізм» я дії «Батьківщини» назвати не можу.

— Наші політики підіймають питання соціальних відносин?

— Про це треба говорити радше з представниками влади і політичною елітою нашої країни. Думаю, що тут питання полягає не стільки в існуванні такого дискурсу, скільки в його контексті. Мова йде про зміни, зміни без змін, чи консервацію старої системи? Якщо судити по рішенням, що приймають наші можновладці, то навряд чи їх можна назвати реальним прагненням до змін. Такі дії радше демонстрація спроб провести зміни без змін, або законсервувати стару систему в своїх інтересах. І це не дивлячись на те, що проти неї суспільство виходило на Майдан під час Революції Гідності.

Ірина Сатарова