У Дніпрі вшанували пам’ять Небесної Сотні паперовими янголами

Люди прийшли з державними прапорами та плакатами. Так Дніпро долучився до всеукраїнської тихої акції «Ангели пам’яті».

— На Майдані панувала суцільна атмосфера жаху. Беззбройні люди з дубинками та щитами намагалися захистися від обмундированих співробітників «Беркуту». У відповідь, в нас летіти справжні кулі, були поранені. Але поранених цілеспрямовано добивали «беркутівці», — згадує євромайдановець Максим Гошовський. У ті криваві дні лютого 2014 року, він знаходився на Інститутській і виніс 13 полеглих.

— Я на вигляд великий і міцний. Можу своїм тілом прикрити кого завгодно, — продовжує Максим. — Саме тому, з щитом у руках, йшов попереду медиків, щоб вони могли нашим пораненим надати допомогу. Першим із загиблих, кого я виніс, був Анатолій Корнєєв. Я дістав у нього документи з кишені, виявилося, що він — сільський голова Руди (Кам'янець-Подільського району Хмельницької області — ред.). Для мене його смерть була великим шоком. Посудіть самі, Анатолій не тільки сільський голова, але й батько та чоловік. А мені, на відміну від нього, втрачати нічого. Я — атйтішнік, одинак без дружини та дітей. Плюс до того ж ще й громадянин Росії. Смерть Анатолія мене дуже вразила. Після неї стало абсолютно байдуже: влучить у мене снайпер, чи ні…

Максим Гошовський поділився своїми спогадами на площі Героїв Майдану у Дніпрі. Тут 18 лютого згадували Небесну сотню. Активісти та мешканці міста розвісили на ялинці невеличких паперових янголів. Люди прийшли з державними прапорами та плакатами. Так Дніпро долучився до всеукраїнської тихої акції «Ангели пам’яті».

— На річницю подій, які відбувалися в Києві і змінили Україну, варто згадати людей, які віддали своє життя, щоб у нас, врешті решт, прокинулася національна свідомість. Дуже важливо зрозуміти що відбулося на Майдані, бо ми — українці, насправді, змінилися. Ми виріши приєднатися до акції, бо події Революції Гідності стосуються не лише Києва, а всієї України, — сказала організаторка Людмила Шамрай.

Дніпровець Василь Олійник — учасник київського Майдану. На акцію він приніс великий державний прапор. Жовта та синя смуги стягу заповнені підписами євромайданівців зі всієї України.

— У мене є навіть автограф Сергія Нігояна. Орієнтовно, він розписався 14 січня за кілька тижнів до загибелі. Але чомусь зробив це на зворотному боці прапора. Пам’ятаю, я вночі ходив на Інститутську. Сергій тоді сидів біля бочки і грівся. Я підійшов до нього, ми поспілкувалися він написав на прапорі свої данні, — розповів Василь Олійник. Але очевидцем розстрілів Небесної Сотні чоловік не був, бо 18 та 20 січня знаходився не в столиці.

Але чи варто українцям було входити на Майдан? Ось що з цього приводу думає Максим Гошовський.

— Майдан нам дав шанс та можливості довести, що ми чогось варті і можемо щось добре зробити для цієї країни. У першу чергу, ми маємо змінитися самі і працювати над добробутом не лише для себе, а й для майбутніх поколінь. Насправді, слід розуміти, що швидкі перетворення неможливі. Для них потрібен час. І саме цей час ми вибороли на Майдані, в криваві дні лютого 2014 року.