Справа про «Білу церкву». Суд починає підігравати МП

Варто зазначити, що собор Різдва Пресвятої Богородиці має статус пам’ятки архітектури національного значення. Ні міністерство культури, ні Дніпропетровська ОДА церкву УПЦ МП не передавали.

25 лютого Господарський суд Дніпропетровської області вкотре розглядав справу «Білої церкви». Нагадаємо, Московський Патріархат фактично самовільно захопив собор Різдва Пресвятої Богородиці. Напівзруйнований, старовинний козацький храм знаходиться на Дніпропетровщині у Малій Петриківці. Без будь-якого дозволу МП взявся за проведення ремонтних робіт храму і тепер намагається узаконити за собою приміщення через суд.

Варто зазначити, що собор Різдва Пресвятої Богородиці має статус пам’ятки архітектури національного значення. Ні міністерство культури, ні Дніпропетровська ОДА церкву УПЦ МП не передавали. Єдиним документом, за допомогою якого адвокатка Свято-Різдва-Богородичної парафії Юлія Литвин обґрунтовує свою правову позицію, є ксерокопія рішення Петриківської райдержадміністрації про передачу храму. Оригінал цього документу відсутній. За словами Литвин, він знаходиться в архіві. Однак відповідно до Закону України «Про захист культурної спадщини», рішення про передачу пам’яток архітектури може приймати тільки облрада на підставі дозволу від міністерства культури. Тобто, будь-якому випадку, доля «Білої церкви» знаходиться по за компетенцією Петриківської райдержадміністрації.

Справу розглядає колегія суддів під керівництвом Юрія Первушина. Відповідачами є Петриківська селищна рада та Дніпропетровська ОДА, а третьою стороною — громада УАПЦ. Засідання тривало близько двох годин. Через заміну однієї з представниць суддівської колегії, справу вдруге розглянули по суті, а потім досліджували докази.

УПЦ МП хоче отримати храм на підставі давності володіння. Представниця Дніпропетровської ОДА Петрушевська з такою правовою позицією не згодна. Оскільки відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, УПЦ МП зможе отримати церкву лише на підставі дотримання наступних вимог: тривалість і давність володіння та правомірність зайняття.

— Якщо тривалість володіння та давність позивач може підтвердити відповідними доказами та документами, то правомірність зайняття викликає багато запитань, — зазначила Петрушевська.

Старовинна церква хоча й має статус пам’ятки архітектури, але не є державним майном. Останнім її балансоутримувачем у 70 — 80-х роках було сільське ПТУ. Церква немає стелі і частини стін. Аби проводити богослужіння, Московський патріархат зробив частковий «ремонт» архітектурної пам’ятки. Не отримавши від органів влади жодного дозволу, старовинні стіни обклали сучасною цеглою. Але суддям такий псевдоремонт вочевидь прийшовся до вподоби. Вони наголошували на тому, що храм тривалий час був нікому не потрібен і продовжував руйнуватися. Однак ситуація почала бодай якось змінюватися, холи церкві стали проводити богослужіння.

Втім, тут варто зазначити, що ще в далеких 90-х УПЦ МП із застосуванням сили відібрало храм в УАПЦ. Відповідно, заволодіння церквою добросовісним назвати не можна навіть з великою натяжкою. Цей кричущий факт, суддівська колегія чомусь вирішила залишити по за увагою.

— Мені поведінка УПЦ МП нагадує ситуацію з старою сільською хатою. Коли господар помер, а в будинок зайшли чужі люди. Вони, не дочекавшись спадкоємця, почали на себе оформлювати дім, — обурився адміністратор Дніпропетровсько-Запорізької єпархії Української автокефальної православної церкви отець Ніканор.

Наступне судове засідання по справі «Білої церкви» відбудеться 11 березня о 15:00. На ньому заплановані дебати та прийняття рішення.