Святослав Стеценко: високий рівень життя — одна з необхідних умов представницької демократії
Представницька демократія показує в Україні погані результати. Українці вірять красивим гаслам та спокусливим обіцянкам. Але варто політикам отримати високі крісла, як громадяни відчувають різницю між їх діями та програми. Як правило, обіцянки не йдуть далі пафосних перевиборчих роликів та плакатів. Але можливо вже досі розчарувань?! Чи не варто звернутися до інструментів прямої демократії?
Наприклад до Майдану. Тим паче, коли українці ставили палатки у серці столиці, і виходили на революцїї, країна отримувала нові життєві сили. Про перспективи прямої і представницької демократій в нашій державі i-ua.tv поспілкувався з полковником запасу Святославом Стеценком.
— На Вашу думку, чи актуальна представницька демократія в Україні? Політики, які приходять до влади не виконують волю народу.
— Будь-яка демократія можлива в умовах, де середній дохід на душу становить 3.000 $ на місяць. Не на родину, а на людину. Мова йде не про багатіїв, а про рядових громадян. Тільки тоді людина стане достатньо вільною і матиме час, щоб займатися самоосвітою, вивчати світ і аналізувати різні процеси. Вона за таких умов не знаходитиметься під чиїмось фінансовим впливом і буде незалежної від інших. Тільки за таких умов ми матимемо шанс на представницьку демократію. Але це також не є її гарантією. Однак високий рівень життя є однією з необхідних умов представницької демократії. Як, з рештою, і дуже високий рівень освіти.
Я б також не радив забувати про ще одну умову демократії. Йдеться про дуже високий рівень громадянської відповідальності. Бо в країні, де більшість населення проживає за межею бідності, будь-яка демократія призводитиме до панування багатіїв, олігархів, злодіїв, або диктаторів. Успосліджені люди будуть залежними: матеріально, чи адміністративні. Вони ніколи не зроблять вільного вибору. Вони завжди обиратимуть нав’язану їм альтернативу, бо вони — залежні. Тому, представницька демократія в Україні ніколи не призведе до суттєвих змін. Але не варто забувати, що зміни завжди генерує і втілює еліта.
— В нас немає еліти?
— Еліта завжди є, але в Україні вона сьогодні мародерська. А ось зорганізованої, об’єднаної спільними цінностями і готової до самопожертви контреліти ми поки що не маємо. Хоча, намагання її утворити були.
— Можливо, нам потрібна не представницька демократія, а пряма? Можливо Майдани будуть дієвішими?
— На мою думку, від будь-якої демократії, незалежно від того, пряма вона, чи представницька, буде однаковий результат. Упосліджені люди і на Майдані ухвалять такі рішення, які їм нав’яжуть. Ми вже мали два Майдани. Але що з того? Поміняли спочатку представників одних олігархів, на інших. А потім, взагалі змінили їх на безпосереднього олігарха.
— Тоді як Україні потрібно діяти в існуючій ситуації?
— У такій ситуації нічого не вдієш.
— Зовсім безвихідь?
— Ні, нам потрібно створювати ситуацію, в якій можна діяти. Але для цього потрібна політична організація людей, об’єднаних спільними цінностями та ідеєю. Вони мають бути готовими вкладати власні ресурси у розвиток такої організації. Звісно, я розумію, що у нас низький рівень життя, і тому ми можемо зіткнутися з складностями. Але без таких кроків жодні позитивні зміни є неможливими.
