ПРО ЩО БОЯТЬСЯ ГОВОРИТИ ОЛІГАРХІЧНІ Й ГРАНТОЇДСЬКІ ЗМІ або ТЕМИ НОВОГО СУСПІЛЬНОГО ДИСКУРСУ

НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР

— не плутати зі змінами до Конституції, бо остання є юридичним закріпленням того чи іншого суспільного договору (суспільних взаємовідносин). А якщо такого не відбулося, то й закріплювати нема чого, хоч скільки ту бідну Конституцію не змінюй.

Так от, чи сформульовані в нас основні засади нових суспільних відносин? Ні! То давайте перестанемо всією країною підігрувати владі з заїждженою платівкою — змінами до Конституції, а розпочнімо процес формування цивілізаційних та проривних взаємовідносин в трикутнику:

1. Суспільні взаємини (людина, громада, влада);

2. Економічна система, як основа життєзабезпечення суспільства;

3. Правове регулювання цих відносин.

Почнімо хоча б з відповідей на питання пріоритетів: приватне чи суспільне? Громадське чи державне? Власники чи наймані працівники? Адже після цього нам необхідно буде дати відповіді на такі питання:

РОЗПОДІЛ СУСПІЛЬНИХ БЛАГ

— Чому в розвинутих суспільствах від 60 до 80% валового внутрішнього продукту повертається йому у вигляді зарплат і пенсій, а в нас суспільству залишають не більше 30%, а решту «дерибанять» олігархи й держчиновники? Чи може на такому соціально-економічному базисі виникнути новий суспільний договір? Чи можна на такому, принизливому для людської гідності, соціально-економічному фундаменті будувати цивілізоване суспільство майбутнього? Тоді яку модель взяти за основу? Чим не тема для суспільного дискурсу?

Переходимо до наступного питання.

ЩО ТАКЕ ДЕОЛІГАРХІЗАЦІЯ

— відсторонення від управління чи позбавлення власності групи одіозних персон? Чому ж тоді перерозподіл майна відбувається виключно на користь інших одіозних осіб, а не для суспільного блага? Може, починати слід не з перерозподілу власності, а з суспільного контролю над розподілом остаточного прибутку, як це робиться в цивілізованих країнах? Провал комунізму в усьому світі був зумовлений тим, що послідовники марксизму-ленінізму запізнилися десь років на 100 і вперто продовжували боротися з капіталістами, тоді як капітал, ще з початку ХХ сторіччя, перестав бути основним фактором виробництва, поступившись місцем менеджерам, а відтак в 40-х роках вже остаточно втратив свій домінуючий роль на формування суспільно-історичних відносин. Тому проблема не в приналежності власності, а в тому, хто володіє правом на остаточний розподіл прибутку.

ВИХІД УКРАЇНИ З ПІД ЗОВНІШНЬОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ.

Ситуація відома всім: МВФ вимагає підняти ціни і тарифи, пенсійний вік, позакривати виробництва, розпродати землю. Дивно, що наших жінок здати в оренду на чуже утримання ще не пропонує. Нам кажуть, що то ми ж позичаємо, а тому мусимо виконувати вимоги кредитора. Та абсурдність ситуації полягає насамперед у тому, що ми опинилися в стані постійного позичальника-лузера саме через те, що ще з початку 1990-х невпинно виконували всі вимоги цього кредитора, знищуючи вітчизняне машинобудування, переробну промисловість, соціальну інфраструктуру, переводячи країну на тотальну залежність від імпортної продукції. Природно, що розвалена за рекомендаціями західних консультантів соціально-економічна інфраструктура країни фактично не може існувати без зовнішніх дотацій, прирікаючи не лише нинішнє, а й прийдешні покоління на зовнішню кабальну залежність. Тому

завданням № 1

сьогодні має бути не чергова здача наших національних інтересів (у тому числі й у соціальній сфері) за чергову подачку від МВФ, а зміна соціально-економічних взаємин всередині країни з тим, щоб вийти на побудову відносно самодостатньої економіки з диверсифікованими джерелами фінансування. Так, як це робили сьогоднішні геополітичні лідери, пройшовши шлях від рабовласницького й феодального суспільства до сучасних цивілізованих держав.

ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ

— розпочинається з розвитку й підтримки малого і середнього бізнесу з обов’язковим збереженням та подальшим розвитком великих промислових корпорацій, у яких право на розподіл кінцевого прибутку має перейти під контроль суспільства (через профспілки, ради трудових колективів і т.ін.).

МОДЕРНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

— сучасна економіка це не аграрний сектор, а добувна й переробна промисловість, машинобудування й високі технології. Слід врешті зрозуміти, що без наявності кожної з перерахованих ланок промислової піраміди ми ніколи не збудуємо економіку нового технологічного укладу, а відтак не матимемо шансу на нормальний цивілізаційний розвиток.

Для цього потрібно СТИМУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

через побудову всіх стадій промислової піраміди та забезпечення збуту не менше 80% виробленої продукції на внутрішньому ринку. Саме це стимулюватиме розвиток національної економіки та підтримуватиме її стабільність у залежності від змін кон’юнктури на зовнішніх ринках. Для цього нам потрібно суспільство заможних громадян, здатних забезпечувати попит на продукцію насамперед національної економіки. Для економіки України є набагато ціннішим, як в моральному, так і в економічному плані, її простий громадянин, який купує продукти, предмети побуту й промисловості власного виробництва, ніж олігарх, корумпований чиновник чи депутат, який витрачає мільйони на яхти, діаманти, ролз-ройси, патек-філіпи, стимулюючи розвиток економік інших країн, при цьому добиваючи рештки економіки нашої злиденної держави.

На жаль, дискурс на центральних телеканалах на ці та інші теми під табу — олігархічні та грантові ЗМІ тут єдині в небажанні говорити про це. Їхня платівка одна: революція завершена, тепер треба затягти паски, багато працювати й мало отримувати, бо інакше грошей МВФ не дасть; реформи ідуть, але через війну не все так швидко, тому терпіть і не будьте «агентами Кремля», а то «Шатун» прийдет и путин нападет".

Насправді, Українська Революція тільки починається і беззаперечним підтвердженням цьому є невпинне прагнення найактивнішого ядра суспільства до побудови нової цивілізації, яка ґрунтуватиметься на нових, справедливих соціально-економічних відносинах.

Чим раніше суспільство розпочне Революційний дискурс (прогресивний, проривний, цивілізаційний) тим буде більше шансів почати швидше будувати сучасну країну — країну-цивілізацію, країну, де найвищою цінністю будуть нові справедливі суспільні відносини, в центрі яких буде людина нової доби — Людина-Творець!