Анатолій Любаревич: зведений енергетичний баланс зробить ціну на газ зрозумілою

Українців обурюють великі цифри у платіжках за газ та інші ресурси. Варто зазначити, що більшість наших громадян не розуміють, з чого складаються ціни на комунальні послуги. Аби зробити тарифи прозорими, керівник проекту Єдиної державної системи моніторингу Анатолій Любаревич довів необхідність формування зведеного паливно-енергетичного балансу. Що це таке, як реально зробити нарахування обґрунтованими і коли Україна перейде на ринкову економічну модель, він розповів i-ua.tv у своєму невеличкому інтерв’ю.

— Наскільки обґрунтовані тарифи на газ, і чи існує механізм їх зменшення? Якщо існую, то який він? Політики говорять, що це можливо і називають різні цифри. Під час першого туру президентських виборів екс-перм'єрка Юлія Тимошенко казала, що газ має коштувати для населення удвічі менше, а соціаліст Ілля Кива давав ще більш вражаючі обіцянки.

— Справа в тому, що у ринку використання тарифу не вірне. Там застосовується поняття ціни.

— Чому?

— Тарифи — це калькуляція витрат будь-якого виробника чи підприємства, що надає певну послугу. А ось тарифна політика вже є частиною економіки. Її основною складовою є собівартість на енергоносії. Аби тарифна політика була економічно обґрунтованою, починати потрібно з формування загальнодержавного паливно-енергетичного балансу на всіх рівнях. Необхідно, визначити реальну кількість енергоресурсів, що добувається та споживається, їх собівартість і обсяг оплата за них. При розрахунку необхідно брати до уваги всі індикативні показники. На даний час, їх у нас є 52. До цього переліку входять: газ, електроенергія, вода, мазут, бензин і т.д. Також існують альтернативні джерела енергії, якими є навіть дрова. Такий баланс дасть можливість нарешті визначити собівартість Української економіки. Тобто, скільки тон умовного палива припадає на 1000 доларів виробленої продукції. Це дасть можливість визначити собівартість нашої економіки, привести енергоресурси не до тарифів, що є калькуляцією витрат монополістів постачальників, які штучно та необґрунтовано підіймають їх, а до прозорої і зрозумілої ціни. Наступним кроком є формування балансового ринку на конкурентній основі з єдиними правилами та стандартами для усіх його учасників. На сьогодні перед нами стоїть комплексна-системна економічна задача, вирішити яку під силу тільки комплексній системі. Локальні дії результату не принесуть.

В Україні, починаючи з 1991 року, жодного разу не був сформований зведений енергетичний баланс. Хоча, ми повинні були перейти від планової радянської економіки, до ринкової економічної моделі. Але без ринкового механізму, такий перехід не можливий. Без енергетичного балансу не може існувати навіть найрозвинутіша країна світу. Багато політиків обіцяли зменшити тарифи удвічі а, деякі називали ще більші цифри. Але я кажу: навіть якщо знизити тарифи, то такі дії не допоможуть українській економіці!

— Тоді, які заходи будуть корисними для економіки?

— Тільки повна зміна системи! На жаль, протягом всіх років української незалежності збалансованої тарифної політики не існувало. Згідно Основного Закону, усі природні надра належать народу України. Держава є гарантом конституційних прав. На сьогодні ми маємо ситуацію, коли монополія, як хоче так і калькулює витрати у вигляді тарифів. Ресурс перетворили на товар та від’єднали від економіки. Відповідно, через штучно завищену енергоємність, наша продукція втратила конкурентоспроможність у світі, населення отримує маленькі зарплати, а національна валюта не підтверджена обсягом виробленої продукції. Зараз українська економіка, фактично, знаходиться у стані дефолту, але його не оголошують і чекають чергового траншу від МВФ.

Знаєте на що йдуть ці кредити? На покриття боргу, субсидій і пільг для населення і підприємств. Зараз говорять про 62 мільярди зовнішнього боргу України. Але це не борг. То — штучно створена яма. І люди не можуть оплатити комуналку, навіть ту частину, яку передбачає субсидія.

— Отже, Ви пропонуєте відмовитися від кредитів МВФ?

— Наша енергоємність у 32 рази більша, ніж в Німеччині. Але економіка, енергоємність якої більш ніж 50%, не працює. Це ж як повинні робити промислові підприємства, щоб спалювати таку кількість енергії? Але вони звернули свої промислові потужності, а ті які ще хоч якось працюють, штучно завищують витрати до такої межі, що місця доданій вартості не існує. Тобто, такі велетенські витрати, фактично, «повалили» нашу економіку. Тому, нам потрібно звести енергетичний баланс через відповідний механізм на всіх рівнях, і ми тоді зрозуміємо, що то все приписки, тобто «повітря».

— Що Ви маєте на увазі?

— Більшість раніше приватизованих підприємств не працюють. За дослідженнями фахівців в економічній сфері, такими є близько 80%. У «стоячому» стані знаходиться феросплавний завод. Запитаєте, чому зупинилося виробництво? Я відповім: «Зависока ціна на енергоносії: газ та електроенергію». Але навіть, якщо підприємство не працює, цей актив потрібно підтримувати в робочому стані. Робітників виробництв, а це — в першу чергу, фахівці у своїх галузях, яких треба довго та ретельно навчати, звільнили. Їх, фактично, викинули, позбавивши можливості бути працевлаштованими у своїй країні, і їм доводиться їхати в країни Євросоюзу та шукати там свої долі, як це відбувається сьогодні. Але ж в нас безвіз…

Тому, у якості негайних дій нового керівництва країни, я бачу заходи, спрямовані на зміну системи. Нам необхідно перейти на умови та правила ринкової економічної моделі. Відмовитися від витрат та почати працювати на прозорому прибутку і це, повірте, буде вигідно усім. Зараз українську економіку утримують декілька сімей. Саме вони беруть кредити, аби показати, що вона насправді існує. Потім ці європейські гроші виводяться в офшори через покриття субсидій і пільг. Ще 1,8 мільярдів доларів — це відсотки по кредитам, які брали попередні уряди. Таким, чином у нас постійно зростає борг, а гривня залишається незахищеною. Вона не підкріплена жодним валовим продуктом, бо його фактично немає. У результаті, 80% українців живуть в борг. Саме тому, уряд бере кредит в МВФ, аби не було дефолту. У нас залишилася земля, а країни як такої немає.

— А ось олігарх Ігор Коломойський сказав у інтерв’ю «Лівому Берегу», що в дефолті немає нічого страшного…

— За умов дефолту існує така формула: «кому я винен, мені пробачають». Розумієте? Коломойський може казати все, що завгодно, але Україна не Греція. Ми не є членом Євросоюзу. У випадку дефолту нас розберуть на «запчастини».

— Румунія, Польща, Росія…

— Так, і від України залишиться тільки центр… Але економічну ситуацію дуже легко виправити. Існує механізм, який ми написали, починаючи з 1995 року. Це комплексний інтегрований проект «Єдина Державна Система Моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги» (ЄДСМ). Одним з основних технічно-технологічних вузлі є транзитний рахунок. Але деякы «ділки» в уряді вирішили викривити ідею транзитного рахунку і змінили його на розподільчий. Це є злочином! Всі ці роки до сьогодні, за відсутності політичної волі, проект «ЄДСМ» не був ухвалений у ВРУ як закон. У різних скликаннях парламенту, депутати двічі ухвалювали проект у першому читанні, навіть проголосували за нього конституційною більшістю (316 голосів). Втім, потім документ кудись зник. Хоча, до другого читання не було ні доповнень, ні жодних зауважень. У VIII скликанні ВРУ, проект «ЄДСМ» був зареєстрований двічі. Спочатку, законопроектом № 1640. Його відверто блокували депутати, які лобіюють інтереси олігархічної монополії. Потім — документом № 4844. Останній є актуальним на сьогодні та має всі необхідні висновки, у тому числі і профільного комітету ВРУ, але знов не вноситься у сесійну залу на голосування.

— Тоді чому законопроект не приймають?

— Бо у випадку його ухвалення, буде все та про усіх зрозуміло. При формуванні енергетичного балансу — все стане на свої місця. Звісно, ми не прокурори. У 1995 році в Лондоні, в Інституті Адама Сміта, Ми презентували ідею транзитного рахунку та спеціального порядку відношень між постачальниками та споживачами енергоресурсів. Вже через рік на основі нашої концепції ввели у дію енергетичний пул. Фактично, ми першими створили електронний ринок, на концепції якого і працює Англійський пул та енергетичні ринки інших розвинутих держав Європи і не тільки.

Ще раз кажу: буде зведений енергетичний баланс — буде зрозуміла ціна. Ціна на енергоресурси не може бути призначеною. Її формує збалансована тарифна політика.

На основі інформації, яку надав уряд, Україна видобуває 21 мільярд кубів газу. Для самого населення потрібно 6 мільярдів, а для промисловості — 14. За розрахунками наших науковців, ціна за газ є максимум 1800 грн. за 1000 кубометрів газу, включно з рентою, рентабельністю та інвестиційною складовою. Окрім цього, ще близько 8 мільярдів кубометрів видобуто у тіні. Щоб встановити адекватну ціну, треба взяти вартість видобутого газу по кожній з свердловин, сумувати і вивести до середньої збалансованої ціни. Так діють на світовому ринку. При цьому, повинно бути чітке відокремлення: видобутку, постачання — транспортування, споживання та оплати. Тобто, умови Європейської Енергетичної Хартії, її трьох пакетів. Але кожна країна окремо сама розробляє свій ринковий механізм переходу на такі умови, враховуючі усі фактори: географічні, геологічні економічні та інші. Таким системним механізмом у України і є проект «ЄДСМ». І коли його реалізують, згідно регламенту проекту, з початку на території однієї області, результатом перших двох місяців стане зниження цін на енергоресурси та комунальні послуги в 5−6 разів. Такий механізм діятиме по єдиним правилам та в інтересах споживача. Тільки тоді в Україні запрацює справжня ринкова економіка. Хочу наголосити, що питання балансового ринку є питанням збереження держави. Єдиної держави!