Олександр Хара: рішення про повернення Росії до ПАРЄ погане, але не смертельне

Уніч на 25 червня Росії повернули право голосу у Парламентській асамблеї Ради Європи. За це рішення проголосували 118 депутатів, 62 — проти, 10 — утрималися. Серед держав, які дали зелене світло РФ — Німеччина, Франція, Австрія, Італія, Сербія, Словаччина, Норвегія, Іспанія, Туреччина, Азербайджан, Португалія, Нідерланди, Вірменія, Чехія, Швейцарія. Проти висловилися: Велика Британія, Польща, Грузія, Литва, Латвія, Естонія, Швеція і, власне, Україна.

Варто зазначити, що Росію позбавили права голосу у ПАРЄ у 2014 році після окупації Криму та початку війни на Донбасі. У 2015 році ці санкції продовжили. У відповідь, Росія вирішила грюкнути дверима і піти з ПАРЄ геть. Членський внесок цієї країни становив 33 мільйони Євро на рік. Можливо Парламентська асамблея Ради Європи захотіла повернути російські гроші? Після повернення РФ до ПАРЄ, українські користувачі Facebook написали цілу низку постів з яскраво вираженими відтінками розпачу та обурення. Люди бояться перетворення України на частину «рускава міра» та ескалації на Донбасі. Чи варто їм так перейматися? Що означає повернення Росії до ПАРЄ? Відповіді на ці питання i-ua.tv допоміг знати експерт фонду «Майдан закордонних справ» Олександр Хара

— Пане Олександре, про що, на Вашу думку, свідчить повернення Росії до ПАРЄ?

— Рішення ПАРЄ щодо повернення голосу РФ і права її участі в керівних органах асамблеї, було прийняте більшістю голосів. Це означає, що українська делегація має невеличкий проміжок часу, щоб спробувати якимось чином його заблокувати. Хоча, на мою думку, її дії будуть безрезультатними.

— Чому?

— На жаль, ми вже програли цю кампанію. Українській делегації не вдалося загальмувати процес повернення Росії до ПАРЄ, не зважаючи на ту велику кількість поправок, які вона запропонувала. Попри спробу українців привернути увагу депутатів Ради Європи на відсутність будь-яких кроків на зустріч з боку Росії, продовження Кремлем окупації Криму та Донбасу, військової агресії і порушення прав людини на окупованих територіях, вона знову має голос у ПАРЄ. Хоча, саме за такі дії її, свого часу, позбавили голосу та участі у керівних органах Парламентської асамблеї Ради Європи. У результаті такого рішення, програли країни, які на перше місце ставлять права людини та сповідують цінності верховенства права.

— Повернення РФ до ПАРЄ, у тому числі, підтримала і Франція. Нібито країна старої Європи, де повага до прав людини закладена до національної ментальності.

— Там не стільки Франція, скільки більша частина її делегації. У ПАРЄ не діє принцип один голос — одна держава. Кожен із представників національних парламентів голосує і відповідає за себе. Наприклад, повернення Росії до ПАРЄ підтримали двоє британців. А ось більша частина делегації цієї держав продемонструвала Кремлю червону картку. У повному обсязі проти Росії у ПАРЄ висловилися представники балтійських країн, Грузії та Польщі.

Ви запитували, що означає для України рішення про повернення Росії до ПАРЄ. Насправді ми отримали урок. Тепер будемо знати, що несправедливість існує навіть у Парламентській Асамблеї Ради Європи. Утім, це не означає, що ми повинні гримати дверима і закрити питання нашої участі у ПАРЄ. У такому випадку, Росія матиме більше можливостей займатися пропагандою, підривною діяльністю і надалі воювати проти України. Бо ПАРЄ — один з майданчиків, де відбувається війна.

По-друге, це голосування допомогло виокремити наших друзів. Ми можемо на мапі світу позначити маркером країни, які поділяють наші цінності і розуміють нашу біду. Вони, з точки зору співробітництва з Україною, повинні отримати дещо інший статус, ніж всі інші держави. Країни, які проголосували за повернення Росії, отримали маячки про необхідність більш ретельної роботи із ними. Вона повинна відбуватися не лише на основі дипломатії високого рівня: президента і міністра закордонних справ. Пан Зеленський нещодавно зустрічався з канцлеркою Німеччини та президентом Франції і нібито намагався їх переконати не повертати Росію до ПАРЄ. Тим не менш його меседж не почули. Але це не означає, що нам не слід працювати з Німеччиною і Францією. Навпаки, ми маємо приумножувати наші зусилля.

Утім, за великим рахунком, нічого кардинально поганого не сталося. Зупинити війну не вдалося навіть найкращим резолюціям ПАРЄ, з гострим антиросійським характером. Тобто, дипломатичні маневри важливі, але вони не дали бажаного результату. З іншого боку, вони цього зробити не можуть. На жаль, Росія залишається потужною країною у військовому, політичному і економічному плані. Вона використала всі наявні ресурси для української ізоляції. Вона не просто веде проти нас фізичну війну, але і послаблює нашу позицію на міжнародній арені. На жаль, зараз Росія у ПАРЄ досягла свого. Але це не означає, що так буде завжди. Повірте, на міжнародній арені ми не зазнали втрат, які наблизять нашу поразку на реальному фронті. Безумовно, рішення про повернення Росії до ПАРЄ погане, але не смертельне.

— Воно точне не спровокує початок широкомасштабного наступу Росії?

— Ці речі між собою не пов’язані. ПАРЄ — лише майданчик, де можна випустити пар. До речі, Росія змінила своє законодавство таким чином, щоб не виконувати рішення Ради Європи. Однак це жодним чином не вплине на їх активність на окупованих територіях і ймовірність широкомасштабної війни проти України. Щоб ескалувати ситуацію на Донбасі, Кремль користується абсолютно іншими параметрами. І ці параметри — точно не рішення ПАРЄ.

— І все ж таки, чому, на Вашу думку, більшість представників європейських країн підтримало повернення Росії? Для них важливіші російські гроші, ніж власні цінності?

— Депутатів ПАРЄ, які проголосували за це рішення, я б поділив на кілька груп. До першої можна віднести тих, хто вважає, що діалог — це завжди добре і потрібно шукати компроміси. На думку таких людей, відсутність Росії на майданчику ПАРЄ лише продовжує конфлікт. Рада Європи не змогла почути позицію Росіє, і це заважає знайти компроміс. Такі депутати — ідеалісти. Вони намагаються Кремлю нав’язати європейський спосіб мислення, вірячи, що він подіє і в авторитарній не правовій Росії.

Друга частина — ідеологічні симпатики РФ. Вони її люблять тільки за те, що вона є. Я б таких депутатів ПАРЄ назвав корисними ідіотами. Загалом, у своїй більшості вони — представники лівих течій. Серед цієї групи є люди, які люблять Росію, бо їх дуже добре зустрічають: розселяють по крутим готелям і поять водяорю. Безумовно є і певна кількість тих, хто був мотивований фінансово. Тобто, під час голосування за повернення Росії до ПАРЄ подіяли кілька факторів: прагматизм, інфантилізм і банальний корумпований інтерес.