Святослав Стеценко: поки наш конфлікт з Московією припинити неможливо

Ми повинні бути сильнішими тут і зараз. На нашій землі і на нашій території.

З півночі 21 липня починається повне припинення вогню. Про режим так званого всеосяжного перемир’я домовилися 17 липня, під час зустрічі представників Тристоронньої контактної групи у Мінську. Але чи допоможе воно розв’язати конфлікт? Навіть одна думка про те, що бойовики і росіяни не відкриватимуть вогонь, здається дуже сумнівною. Про те, як закінчити війну на Донбасі i-ua.tv поспілкувався із полковником запасу Святославом Стеценком.

— Яким чином, на Вашу думку, можна закінчити конфлікт на Донбасі? Мир будь-якою ціною — точно не наш варіант. Адже ми добре розуміємо, що він передбачає капітуляцію. Можливо, варто зосередити всі наші збройні сили на звільненні окупованих територій? Але, з іншого боку, у росіян потужніші війська. Відповідно, рватися вперед на амбразуру дорівнює відправити наших хлопців на загин. Тоді, можливо і далі душити Росію санкціями? Але на жаль, результати від цього йдуть значно повільніше, ніш нам би хотілося.

— По-перше, ми самі повинні чітко усвідомлювати ситуацію, яка склалася. Поки наш конфлікт з Московією припинити неможливо. Московія має імперські амбіції і зазіхає на всю Україну. Відповідно, конфлікт між нашими державами відбуватиметься допоки Кремль не відмовиться від своїх імперських амбіцій.

Тому, зараз ми можемо говорити лише про завершення неоголошеної війни, яку Московія веде проти України. Але від того, що війна неоголошена, її сутність не змінюється. Московія прагне взяти Україну під повний контроль. Перетворити її на сферу свого одноосібного впливу. Для цього Московія використовує військові і не військові методи: економічні, політичні, ідеологічні, дипломатичні.

Що ж стосується війни, то вона закінчується двома способами: або перемогою, або поразкою. Звісно існує ще і третій — взаємне виснаження сторін. Воно відбувається, коли жодна з них не може досягти мети силою, і тому наступає перемир’я. Однак перемир’я не мир. Це — підготовка до майбутнього бойового зіткнення. Відповідно, ми маємо визначитися: чи готова Україна як держава і українці як нація жертвувати чимось, а можливо і багато чим, заради перемоги у війні.

— І життями, в тому числі.

— На жаль, так. Якщо Україна як держава і українці як нація прагнуть бути незалежними і мати інший вектор розвитку, а не той, що нам хоче нав’язати Московія, то ми повинні усвідомлено бути готовими до жертв. Завдання держави їх зменшити. Бути готовими і сильними краще, ніж ворог. Звісно, це не означає, що ми маємо повністю розгромити Московію і дійти до Владивостоку. Ні, ми повинні бути сильнішими тут і зараз. На нашій землі і на нашій території. Поки що ми не бачили ні від попереднього президента і ні від нинішнього дій, які б засвідчили якийсь сталий вектор дій.

— Нинішній президент, будучи іще кандидатом казав, що треба просто перестати стріляти…

— Це перша умова мінських домовленостей. Навіть, якщо Зеленський хотів би інший формат перемовин, у нього немає відповідних інструментів. Потрібно, хоча б щоб міністерства закордонних справ і оборони, СБУ, усі військові формування та правоохоронні органи очолювали люди за його квотами. Але поки ми від Зеленського не чули жодного конкретного меседжу, окрім слів під час інавгураційної промови про те, що Україна має стати Ізраїлем в обороні своєї землі. Він не робив жодних заяв які б свідчили, що він готовий і здатний виконати свій конституційний обов’язок як президент, Верховний головнокомандувач і вжити заходів для захисту українців, які перебувають на окупованих і анексованих територіях і відновити територіальну цілісність України. Поки все, що ми чуємо — в руслі політики пана Порошенка.

— Існує думка, що однією з умов реінтеграції Донбасу, Україна має стати привабливою для окупованих територій. Вона повинна запропонувати Донбасу щось таке, чого немає в Росії. Цю позицію озвучували політики різних мастей. Чи не здається Вам такий підхід споживацьким? Тобто, ми приймемо Донбас, але він перебуватиме на умовах утриманця з позицією «дай».

— Дійсно, приваблива Україна є необхідною умовою для інтеграції Донбасу. Однак потрібно усвідомлювати, що для абсолютної більшості людей і по ту сторону зіткнення, і по нашу, меркантильний інтерес завжди був, є і залишатиметься основним. Відсоток тих громадян, які готові гинути і вбивати за ідею завжди не є значним. Тому, звісно слід боротися за уми і настрої людей, які перебувають на окупованих територіях. І для цього дійсно потрібно демонструвати, що Україна має краще майбутнє та перспективи, ніж «ОРДЛо». Така умова є необхідною, але вона не є достатньою.

— А що є достатніми умовами?

— Наша здатність звільнити окуповані території. В іншому випадку, їх повернення невійськовим шляхом передбачатиме умови, які закріплюватимуть вплив Московії на всю Україну. Єдиним запобіжником від цього є військова могутність нашої держави, збалансована оборонна політика, сильна економіка, інформаційна політика і дипломатія. Але дипломатія не в тому сенсі, як вона проводилася останні 5 років, коли ми їздили по світу і просили допомогу, а самі у цей час торгували з ворогом.

Ми повинні показати потенційним партнерам, що Україна є для них цікавою, і її зміцнення входить у їхні інтереси. Насамперед, такий інтерес можуть мати Сполучені Штати у межах протистояння з Російською Федерацією. Хоча, зрозуміло, що ці держави не є рівноцінними суперниками, але Кремль намагається всюди де тільки може, нашкодити інтересам США. Він хоче собі виторгувати якісь зручні умови. Тобто, якби Україна дійсно була готова розвиватися, не йти на умови Москви і захищати себе, вона б могла бути локальним, але стратегічним партнером для Сполучених Штатів. Такий інструмент, хіба що з меншими можливостями мають і союзники США: Польща та Балтійські країни.

Коли ми говоримо про інвестиції в Україну, то першою умовою є їх безпека. Вона полягає не лише в захисті права власності через суди, законодавство та правоохоронну систему. Мова йде і про військову безпеку в тому числі. Україна має показати, що ми сильні, готові себе захищати і навіть не думаємо здаватися. Для цього потрібна нова оборонна політика, відповідна підготовка збройних сил, а також захист населення і країни в цілому від широкомасштабної війни і нових ударів противника. Як відомо, найкращий спосіб запобігання ескалації — це бути до неї готовими.

— Сподіваємося, що ця війна завершиться для нас перемогою. Що робити з бойовиками? Від політиків лунають думки зробити з них, щось на кшталт «народної поліції».

— Ці думки передбачають мінські домовленості. Що робити з бойовиками? Нехай на це питання відповідає кримінальне законодавство. Необхідно провести розслідування і покарати всіх, хто скоював злочини. Звичайно після судових вироків я допускаю амністію. Але вона можлива тільки після покарань. Люди, які на окупованих територіях взаємодіяли з колаборантською адміністрацією, але не вчиняли злочинів, можуть бути пробачені. Однак навіть відносно них, з моєї точки зору, повинні бути обмеження. Зокрема, вони не повинні займати державні посади та брати участь у виборних органах. І, як ви вже зрозуміли, колишнім бойовикам вже точно не місце у рядах так званої народної міліції.

  • MOD_BREADCRUMBS_HERE
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Святослав Стеценко: поки наш конфлікт з Московією припинити неможливо