У Дніпрі вшанували пам’ять загиблих під Шахтарськом десантників

На Алеї пам’яті зібралися рідні полеглих бійців, їх побратими, волонтери та громадські активі У Дніпрі вшанували пам’ять загиблих під Шахтарськом десантників Лід * сти.

31 липня на Алею пам’яті біля Дніпропетровської ОДА несли квіти і свічки. Так мешканці міста та області вшанували пам’ять бійців 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, які загинули під Шахтарськом. П’ять років назад, у 2014 році, тяжкі бої відібрали життя у 33-х військовослужбовців. Більшість із них — мешканці Дніпра.

На Алеї пам’яті зібралися рідні загиблих бійців, їх побратими, волонтери та громадські активісти. Священики ПЦУ відслужили панахиду. Мешканці міста, які прийшли вшанувати пам’ять десантників вважають, що такі заходи вкрай потрібні для суспільства.

— Це місце - незагоєна рана, — говорить капелан «Дніпра-1» Дмитро Поворотний. - Я уже бував на Алеї пам’яті багато разів. Тут знаходитися, м’яко кажучи, дуже нелегко. Сюди важко прийти, але ще важче піти. Я вірю, що хлопці, які у свій час стали на захист України, увічнені в народній пам’яті. Завдяки їхньому подвигу, триває круговорот нашого мирного життя. Недалеко від алеї знаходиться дитячий майданчик. Малеча гуляє, навчається, зростає і просто радіє життю. Дорослі працюють, заробляють гроші, народжують дітей мріють і будують плани на день грядущий.

Ми всі не відчуваємо війну. Це означає, що хлопці і дівчата, які зараз знаходяться на Сході, виконують свою роботу на відмінно. Вони тримають війну там і не пускають агресора на решту території України.

Так само, дуже гарно виконали свою роботу і 33 Герої, які загинули під Шахтарськом. Вони пішли в невідомість від рідних і близьких. Згадайте ті дні, коли багатьом солдатам казали: «А чому ти туди прешся? А якщо щось не так закінчиться, що ти робитимеш?». У перші дні війни, у них могло не бути впевненості. Однак вони пішли туди, бо знали, що окрім них цю справу не зробить ніхто. Їх про це ніхто не просив. Вони під Шахтарськом прийняли свій останній бій і своїми життями перекрили шлях війні на решту територій України. Давайте пам’ятати їх, приходити сюди і згадувати їх у своїх молитвах.

— Ми повинні приходити на такі заходи, бо це — повага до життів людей, які вони віддали не за гроші, а за ідею та наше майбутнє, — вважає представник всеукраїнської громадської організації «Ветеранське братство» Федір Жемердей. - Вони знали, чому і куди йдуть, і про можливі наслідки від свого рішення. Саме тому, їх варто згадувати кожен рік і приходити на подібні заходи.

Усім, хто говорить військовим: «Ми вас туда нє пасилали», але при цьому хоче, аби їх діти вільно гуляли і не боялися снарядів, варто піти на війну. Думаю, коли вони повернуться, їм слухати подібні фрази буде дуже образливо і неприємно.

— Я хочу, щоб такі заходи проходили у трохи іншому форматі. Має бути один, загальнодержавний день пам’яті, у який би згадували усіх загиблих на війні з Росією, — переконана мама загиблого бійця Дениса Гаврюшина, одна із засновниць громадської організації «Родинне Коло загиблих Героїв Дніпропетровщини» Ольга Бойко. - Минув найстрашніший 2014-й рік, але хлопці і далі продовжують гинути. Недарма Дзвін Пам’яті у Києві може прозвучати до кілька десятків разів за день. Саме тому, потрібна одна спільна дата, для вшанування пам’яті усіх наших Героїв.

Мені б також дуже хотілося, щоб змінилося наше суспільство. У першу чергу, ціннісно. В іншому випадку, ми матимемо іще не одну таку війну. Наш північний сусід не дає нам сторіччями спокою і не планує нас облишити у найближчому майбутньому. Саме тому, громадянському суспільству України вкрай потрібна ідеологічна основа. Нею цілком можуть стати свої Герої. Скажімо, ось ці хлопці, чиї портрети ми бачимо на Алеї пам’яті. Багато із них, не будучи професійними військовими пішли на захист країни, коли вона їх потребувала найбільше. Вони проявили своє чоловіче єство, і такі цінності потрібно плекати у підростаючих поколіннях.

На мою думку, українські сім’ї повинні приділяти більше уваги і часу вихованню дітей. Адже дуже часто, батьки діють за принципом: «виростив і забув». Вони не дбають про цінності і належний розвиток своїх нащадків. Саме тому, чоловіки мають бути воїнами, а жінки — берегинями. Утворивши сім’ю, на перше місце вони повинні ставити не власні забаганки, а належне виховання дітей. Тоді виростатимуть не людиська, які забиратимуть життя в інших, а справжні люди і гідні громадяни України.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • У Дніпрі вшанували пам’ять загиблих під Шахтарськом десантників