Святослав Стеценко про Будапештський меморандум: Україну ошукала її тодішня влада

Що робити Україні з Будапештським меморандумом? Чи є можливість змусити держав-гарантів нашої територіальної цілісності до його виконання? Чому в обмін на ядерну зброю Україна отримала лише декларації та обіцянки? З цими питаннями i-ua.tv звернувся до полковника запасу Святослава Стеценка.

— Чи можна стягнути з гарантів нашої територіальної цілісності фінансову компенсацію?

— На мою думку, ніхто нічого стягувати ні з кого не може і, власне, немає на те підстав. Будапештський меморандум не більше, ніж протокол про наміри. Він, за своїм визначенням, не є міжнародним нормативно-правовим актом, який когось до чогось зобов’язує і за невиконання якого можуть послідувати санкції. Меморандум — це просто побалакати і прийти до висновку, що наші думки десь збігаються. Ось все, що він означає. Тому, меморандум не дає і не може давати жодних гарантій.

— Але ж під ним стоять підписи чотирьох країн: України, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії і агресивної Росії.

— Четверо представників держав побалакали і вирішили, що їхні думки збігаються. Ось, що означають їх підписи.

— Тоді який документ повинні були підписати Україна, США, Велика Британія і Росія, щоб були гарантії нашої незалежності?

— Давайте повернемося до історичного контексту. Початок 90-х років. Україна, яка отримала в подарунок державну незалежність, не має тяглих і сталих державних інституцій. Натомість, в неї залишилися рудименти радянської Верховної Ради, ЦК КПРС та урядових структур. Вона не знає, що робити в нових реаліях, але має величезний ядерний потенціал. Тодішня Україна — це країна, в якій намагаються швиденько приватизувати все, що погано лежить. Вона продає лівим шляхом чорноморське пароплавство, всі стратегічні запаси зброї, боєприпасів, пального та іншого добра. Нечесні люди набивають кишені. За різними оцінками, на кілька десятків мільярдів доларів продали тільки військової техніки і запасів. Дай Бог, щоб до державного бюджету потрапили б від цих грошей, хоча б 10%. Решта було вкрадено. Багато, що за сірими і чорними схемами.

Тим часом, за Україною спостерігають Сполучені Штати Америки, Велика Британія і Франція. Вони сідають за стіл і думають: «У них є ядерна зброя. Вони її можуть продати будь-кому». І західні країни дійсно мали рацію. Тоді держава Україна не могла нічого гарантувати. Ми, на той час, не проявили себе надійним міжнародним партнером і державою, яка грає по правилам і відповідає за свої слова. Якщо у нас було свавілля всередині, то про які гарантії сильним світовим гравцям могла йти мова? Головне, чого від нас хотіли домогтися — це нерозповсюдження ядерної зброї і технологій. Західні держави не могли допустити, аби з території України вони раптом потрапили у треті країни світу, до рук міжнародних кримінальних, або екстремістських організацій.

Інша справа, що за здачу ядерної зброї тодішні наші керівники могли виторгувати для України дуже багато. Наприклад, потужні інвестиційні програми, великі гроші у модернізацію і розвиток збройних сил. Але їх це не цікавило. Наших керівників турбували тільки вигода: влада і особисте збагачення. Я впевнений, що коли йшлося про відмову України від ядерної зброї, спеціально навчені люди зі США показали пану Кравчуку документи про те, як розпродавалося українське майно і казали: «Давайте, підписуйте! Ви ж бачите, яка халепа!». Іншої причини такого вчинку я не знаходжу. Вважати Кравчука дурнем, який просто так віддав ядерну зброю, я не бачу сенсу. Скоріш за все, він дуже хитрий і свою вигоду бачив усюди.

— Чи є якась користь від Будапештського меморандуму не для Леоніда Кравчука, а для України?

— Для України ніякої користі від нього немає. Але варто розуміти, що якби вона не здала ядерну зброю, то мала б ризик перетворитися на таку собі Північну Корею. Хтось із цією думкою не погоджується. Вважає, що наявність ядерної зброї є запорукою поваги. Але то неправда. Ми б сиділи в ізоляції і мали б стосунки лише з Північною Кореєю і Зімбабве. У будь-якому випадку, ми б все одно нікуди не ділися. Зброю нам би довелося віддати.

Стосовно того, як нам варто діяти далі, я би порадив наступне. Потрібно наголошувати, що великі держави обманули Україну, яка зробила крок доброї волі і відмовилася від ядерної зброї. Тому, всім країнам світу треба бути прискіпливішим до США, Великої Британії і решти членів НАТО. Адже не виключно, що їхні гарантії в обмін на зменшення військової потужності, можуть виявитися неправдою. Хоча, повторюся. 99% провини лежить на нас самих. На президентах України та її урядуванні, яке готувало і підписував цей меморандум.

— Ми можемо тиснути на велику Британію і США?

— Ні. Тиск передбачає силу і примус. Це позиція сильного до слабого. Україна ні на кого натиснути не може. Вона не має ні силових та економічних важелів, ні інтелектуальних ноу-хау.

— І все ж таки, партнери ошукали Україну, змусивши підписати фейкові гарантії?

— Я не згоден з твердженням, що нас ошукали Європа і США. Це наша влада ошукала Україну та українців. Країни, що підписували меморандум, скористалися нагодою не брати на себе жодних зобов’язань. Тому, питання не до Великої Британії та США. Запитувати треба з тих українських керманичів, які готували і підписували цей меморандум.

Дивіться, ви приходите на базар і кажете: «Продайте мені ваші кавуни по 500 грн. за кіло». Вам продавець відповідає: «Звичайно продам». То хто вас ошукав, він чи ви себе? Звісна річ, що ви. Країни, які підписують будь-які документи міжнародного значення, безумовно, переслідують власні інтереси. Чим менше їхніх витрат і зобов’язань, тим більше вони радіють. Якщо вам запропонують купити гарні речі за великою знижкою, то хіба ви відмовитеся? Думаю, ні. Тому, це питання не до країн партнерів, а до українського врядування. До пана Кучми і Кравчука.

— Але чи не свідчить це про наявність у наших партнерів подвійних цінностей? На словах вони виступили гарантам нашої територіальної цілісності, але водночас підсунули нам документ, який не збиралися виконувати?

— У Будапештському меморандумі немає жодних гарантів. Сполучені Штати Америки, Велика Британія і Російська Федерація зацікавлені в тому, щоб нічого не робити. Це їхній інтерес. Там немає ніякого ошуканства. Хіба у Будапештському меморандумі є хоча б одна фраза про те, що інші країни зобов’язані за Україну воювати, надавати їй свої збройні сили і вживати санкцій проти агресорів? Там нічого подібного немає. Якби це був договір, він міг би містити санкції. На жаль, в меморандумі вони відсутні.

На початку 90-х років Україна була для США небезпечною. Теоретично, вона б могла озброїти різні терористичні угрупування та диктаторські режимі. США чітко усвідомлювали, що наші ділки можуть піти на що завгодно і абсолютно логічно для себе намагалися убезпечити світ від неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї. Україна, на жаль, засвідчила свою ненадійність не один раз. Саме тому, наголошую ще раз. У мене немає жодних питань до Сполучених Штатів Америки і Великої Британії. У мене є претензії винятково до української влади. До конкретних людей, які готували і підписували Будапештський меморандум. До тих, хто прийняв рішення здати ядерну зброю без вигідного обміну.