Підприємці проти зменшення трудових прав українців

Держава вирішила скоротити права найманих працівників. Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту ветеранів готує зміни до трудового законодавства. Новий Кодекс законів про працю може передбачити дозвіл на звільнення вагітних, а також громадян, які знаходяться у декретній відпустці, або на лікарняному. Також влада планує наступ на права малого і середнього бізнесу. Відповідні законопроєкти депутати вже прийняли у другому читанні. Тепер їх залежить від підпису Зеленського. Завтра, об 11:00 незгодні підприємці збиратимуться біля його офісу на акцію «Кава з президентом. Вето 1053−1, 1073» .

А що думають роботодавці з приводу скорочення трудових прав українців і наступу на малий і середній бізнес? i-ua.tv поцікавився думкою голови громадської організації «Союз захисту підприємців» Сергія Доротича та віце-президента та голови комісії з питань економічної політики «Українського союзу промисловців та підприємців» Юлії Дороговоз. Ми поставили їм ті ж самі питання, з якими вже зверталися до профспілковців. Відповіді Юлії Дороговоз та Сергія Доротича ви можете прочитати нижче.

— Складається враження, що влада під соусом турботи про роботодавців намагається задушити права найманих працівників. Чи не здається Вам, що вона паралельно зробить наступ і на малий та середній бізнес?

Юлія Дороговоз: Щоб зробити наступ на підприємців, вносити зміни у Трудовий кодекс не треба. Достатньо зробити доповнення у інші нормативні акти. Скажімо, у той самий Податковий кодекс та ряд законів, пов’язаних з ліцензуванням. Чого лише варте зобов’язання всіх представників малого і середнього бізнесу користуватися реєстратором розрахункових операцій? Тому, роботодавці не чекають на атаку від влади. Держава і так вже істотно погіршила умови для розвитку бізнесу.

Сергій Доротич: Влада вже зробила наступ на роботодавців. Верховна Рада прийняла законопроєкти № 1053−1 та № 1073, які суттєво обрізають спрощену систему оподаткування. Представники малого та середнього бізнесу тепер змушені більше звітувати та зобов’язані використовувати реєстратори розрахункових операцій. Простою мовою — термінали. Обидва законопроєкти проголосовані у другому читанні та очікують на підпис президента. Тому, наступ на підприємців вже розпочався і, судячи з всього, влада його закінчувати не збирається.

Тепер скажу про зміни до Трудового кодексу. Потрібно розуміти, що існуючий не відповідає запитам ні роботодавців, ні самих найманих працівників. Але змінювати його слід максимально виважено, аби не допустити зловживань жодної зі сторін. Бізнес дійсно має певні проблеми із звільненнями та скороченнями найманих працівників. І це — результат норм українського Трудового кодексу, які перекочували до нього з радянського законодавства. Звільнений працівник змушений допрацювати два тижні. На думку представників бізнес-кіл, така вимога законодавства є не завжди логічною.

Чому роботодавець повинен ще два тижні платити податки і тримати працівника, якого звільнили за серйозні зловживання, або порушення робочого графіку? Існують випадки, коли людина не виконує своїх посадових обов’язків і саботує виробничий процес. Саме тому, норма про чотирнадцятиденне відпрацювання потребує м’якшого формулювання. На мою думку, її було б логічніше прописувати у трудових контрактах.

Звісно, деякі виробничі процеси потребують дотримання двох тижнів. Але бувають ситуації, коли не має жодної потреби у відпрацюванні. Кожен із нас дивився іноземні фільми. У них відносини між роботодавцем і найманим працівником закінчуються у день звільнення. Людина отримує свою останню зарплату та відшкодування у вигляді матеріальної допомоги.

Що ж стосується можливого утиску прав незахищених верств населення, то я жодного разу не чув від роботодавців бажань звільняти вагітних. Так само, жоден з моїх колег навіть думки не мав позбавляти роботи людей, які знаходяться у декретній відпустці, чи перебувають на лікарняному. Ми — також люди. Якщо сьогодні ми — роботодавців, то завтра можемо перейти до статусу найманих працівників. Тому, наголошую ще раз: я не пам’ятаю жодного випадку, коли б підприємці бажали нівелювати принципи соціального захисту.

Утім, нам би хотілося мати можливість притягнути до відповідальності працівника, який прийшов у нетверезому стані. В ідеалі, таке порушення має означати відсторонення від робочого процесу. Але це потребує створення ліберального механізму, який би прописувався у трудовій угоді між роботодавцем і найнятим працівником.

— Чи не час профспілковцям і представникам малого і середнього бізнесу виробити власні пропозиції трудового законодавства?

Сергій Доротич: У будь-якому випадку, без арбітра не обійтися. Я спостерігаю бажання позловживати і з боку роботодавців, і з боку профспілок. Останні можуть займати не зовсім адекватну позицію, а деякі із моїх колег висловлюють не виважені вимоги. Звісно, якби роботодавцям і профспілкам вдалося знайти згоду, то її можна було б оформити у єдиний проєкт Трудового кодексу. Бажано, аби в його створені взяла участь і влада. Але держава за усі попередні роки так і не стала арбітром. Замість побудови зрозумілих і ліберальних правил гри, вона створювала трудове законодавство, яке дозволяло їй втручатися у відносини між підприємцями та найманими працівниками. Для цього вона застосовувала санкції і тиснула на обидві сторони. Дуже сподіваюся, що існуюча ситуація зміниться на користь справжньої співпраці між державною, профспілками і бізнесом.

Юлія Дороговоз: Ми з профспілками і так завжди були партнерами. У будь-якому випадку, зміни до трудового законодавства повинні відбуватися з врахуванням консолідованої позиції і нас — роботодавців, і представників найманих працівників. Звісно, кожна з наших сторін захищає власні інтересна, але істина знаходиться десь посередині. Ми дуже сподіваємося, що зможемо досягнути балансу.

У держави зараз з’явилася ідея збільшити українцям термін відпусток. Звісно, відпочинок — це завжди добре. Але додаткові дні відпустки ляжуть черговими навантаженням на плечі роботодавців. Інші зміни до Трудового кодексу передбачають норми, які нібито спрощують життя підприємцям, але створюють проблеми найманим працівникам. На мою думку, усе повинно бути збалансовано. Наші працівники не мають посувати себе безправними! Тим паче в умовах, коли роботодавцям проблемно набрати якісний штат. В Україні існує голод на кваліфікованих працівників. Чимало її громадян виїхало закордон. І це стосується не тільки представників робітничих професій. Саме тому, кожна норма змін до трудового законодавства повинна пройти крізь ретельне опрацювання.

З іншого боку, не варто вирішувати проблеми держави, перекладаючи їх на малий і середній бізнес. Потрібно шукати баланс. Без нього ідеї про скорочення працівників та їх спрощене звільнення не матимуть жодної практичної користі. Навпаки, це тільки принесе більше шкоди державі.

Саме тому, ми готові вибудувати консолідовану позицію з представниками профспілок. Уже навіть встигли провести з ними переговори. Зберігши права найманих працівників, ми хочемо прибрати з Трудового кодексу речі, які не дозволяють гнучко реагувати на певні ситуації.

Але мене найбільше непокоїть інший момент. До роботи над новим Трудовим кодексом залучили експертів, до яких в суспільства назріло дуже багато питань. Жоден з них не представляє ні найманих працівників, ні роботодавців. Швидко і не докладаючи зайвих зусиль, вони хочуть написати для українців новий Трудовий кодекс. Але такий підхід неправильний! Цей процес має бути максимально публічним із широким доступом усіх зацікавлених осіб. Я не виключаю, що поки ми з профспілковцями напрацьовуватимемо власне бачення трудового законодавства, влада прийме свій законопроєкт. Зараз, на жаль, ми можемо тільки тушити пожежу. Тобто, бити на сполох і реагувати на існуючі виклики.