Юрій Смелянський: перед зняттям мораторію потрібно написати правила ринку землі

Влада активно працює на запровадження ринку землі. Старт його роботи уже призначили на наступний, 2020 рік. В цілому, ринок землі — штука непогана. Але запроваджувати його треба поступово, роблячи цілу шеренгу виважених кроків. Те, що влада вкладає у поняття ринку землі є маніпуляцією чистісінької води. Як показують українські реалії, під виглядом ринкової економіки, політики та олігархи намагалися ошукати людей не один раз. Так на початку 90-х трапилося з ваучерною приватизацію. Зараз «вільні» підприємства вже майже скінчилися. То тепер на черзі земля?

Про те, чи потрібен Україні ринок землі, і які умови мають бути для його ефективної роботи, i-ua.tv запитав у експерта фонду «Майдан закордонних» Юрія Смелянського. Нижче ми публікуємо його коментар.

***

«Минулі вибори і все що з ними пов’язано, в черговий раз актуалізували питання ринку землі в Україні. Вірніше, він у нас вже існує. Земля продається і купується. Під мораторієм залишилися тільки угіддя сільськогосподарського призначення. Політична партія «Слуга народу» в своїх передвиборчих обіцянках заявила про намір відкрити ринок таких земель вже до кінця 2019 року. У Програмі діяльності уряду на п’ять (точніше шість) років говориться про те, що «продуктивність і ефективність використання землі в Україні залишається низькою». Кабінет Міністрів планує скасувати мораторій і вважає, що це підвищить конкуренцію. Відповідно, продуктивність і ефективність використання земель сільськогосподарського призначення буде рости. Орієнтир для зростання урядовці встановлюють у 6%.

Частина українців не згодна з ініціативою влади і каже ринку землі рішуче «ні». Аби переконати опонентів серед населення, по телебаченню запустили пропагандистський ролик. У ньому розповідається, як добре йдуть справи в українського фермера. Тим не менш, у нього є одна проблема — нестача землі. А існував би ринок — фермер міг би піти у банк, взяти кредит і купити її необхідну кількість. Коли я дивлюся цей ролик у мене постійно виникають питання: «Якщо фермер такий успішний, навіщо йому брати кредити? Якщо бере кредит — це скільки ж землі йому потрібно ще? В два, чи, можливо в три рази більше?»

Одна з проблем нашого суспільства -бажання отримати прості відповіді на складні питання. Одним з видів простої відповіді є емоція. Використання емоції характерне для противників відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні. Ось вони і дають свої емоційні аргументи: сакральність землі, Божественність її створення, інтереси нащадків.

Опоненти ринку землі пропонують рівність розподілу, суспільне володіння тощо. Тобто, варіанти соціалізму чи комунізму в окремо взятому секторі економіки. У якості аргументу вони наводять занижену вартість української землі. Мовляв, вона значно поступається ціні на закордонну. Але для порівняння опоненти продажу сільськогосподарських угідь беруть держави, де активно функціонує ринок землі. Там високі, порівняно з українськими, ціни на неї склалися у результаті впливу факторів попиту і пропозиції. До речі, вартість землі закордоном є нестабільною. Вона може знижуватися, або ставати більшою.

Тому, противники ринку землі використали напівправду і вдалися до маніпуляції. Безперечно земля в Україні має низьку вартість в порівнянні, наприклад, з державами Європейського Союзу. Але, одна з основних причин цього явища — відсутність конкурентного ринку на землю. Інша — бідність населення.

Ще один аргумент у супротивників ринку землі звучить приблизно так: «Якщо ринок відкриється дуже швидко, вся земля перейде до власності олігархів». Чи дійсно це так? Дрібні власники і фермери обґрунтовано бояться великих агрохолдингів і рейдерів. Останні за допомогою корумпованих суддів і «приватних виконавчих служб» можуть легко відібрати землю або змусити її продати за безцінь. За умов тотального зубожіння населення, мінімальної вартості землі та відсутності обмежувальних заходів, весь ринок дійсно можуть захопити кілька магнатів. Але така ситуація не означає, що його не повинно бути. Для початку, правила ринку потрібно грамотно сформулювати. Це слід зробити іще до зняття мораторію.

Прагненням до отримання простих відповідей скористалася і чинна влада, наприклад, запускаючи серію соціальних роликів. Суть простої відповіді — ринок землі вирішує всі проблеми фермерства в Україні. Це теж маніпуляція. Факти говорять про зовсім інші речі. Після розпаювання земель колгоспів і радгоспів в Україні з’явилося дуже багато власників сільськогосподарських угідь. Розмір їх наділів, в основному відповідає позиції дрібного фермерства. Але, такої кількості фермерів, яка б відповідала кількості власників земельних наділів, в Україні немає. В основному вони передані в оренду великим агрохолдингам або, в кращому випадку, місцевим фермерам. Причина банальна — бідність основної маси населення.

Як це пов’язано? Я володію земельним наділом, наприклад, у 2 гектара. Для того, щоб їх обробити, мені потрібна техніка. Витрати на неї мали б окупитися врожайністю наділу. Тобто, потужність техніки повинна відповідати розміру оброблюваної ділянки. Але для роботи мені однієї техніки недостатньо. Іще потрібне насіння, добрива, ПММ, наймані працівники, вільний доступ до лабораторних досліджень, консультацій агрономів, можливості для самоосвіти. Щоб це все мати, необхідний первинний капітал. У більшості українців його немає. Накопичення первинного капіталу не здатні забезпечити ні мінімальна зарплата, ні мінімальна пенсія.

Брати кредит — ідея не дуже. По-перше, дорого. По-друге, немає можливостей для забезпечення кредиту. У результаті, я не можу обробити землю, яка знаходиться в мене у власності. Єдине рішення передати її в оренду крупному агрохолдингу або фермерському господарству. У них є всі можливості та ресурси для обробки моєї ділянки.

Земля сільськогосподарського призначення повинна стати товаром. Товарна позиція є додатковим фактором економічного розвитку України. Це правда. Без перетворення землі в товар, без створення її конкурентного ринку в Україні не буде можливості створити конкурентний ринок сільськогосподарської продукції. А це, в свою чергу, означає: без ринку землі нам ніколи не отримати конкурентної (доступної, об’єктивної) ціни на сільськогосподарську продукцію і продовольчі товари. І не тільки на них. У той же час, автоматичне (календарне) перетворення землі сільськогосподарського призначення в товар, призведе до негативних наслідків.

Процес перетворення землі сільськогосподарського призначення в товар повинен відбуватися поступово. Головна умова — власник земельного наділу повинен мати ресурсні можливості для його експлуатації. Формула «земля — товар» є забезпечення доступності дрібного сільгоспвиробника до ресурсів для обробки свого земельного наділу. Мета зняття мораторію не забезпечення вільного факту купівлі-продажу землі, а створення ресурсу, функціонуючого чинника виробництва для дрібного і середнього сільськогосподарського виробника.

На першому етапі переходу створюється система уповноважених банків на конкурсних засадах. Вони забезпечують дрібних і середніх сільгоспвиробників фінансовими ресурсами у вигляді цільових кредитів під низькі відсотки (наприклад, 3−5% річних). Кредитується придбання сільськогосподарської техніки та обладнання, посівних матеріалів, сільськогосподарських технологій, поповнення оборотних коштів. Кредитами стимулюється створення аграрних кооперативів з дрібних і середніх власників земельних наділів (наприклад, кредитна ставка 1−3% річних). Серед інших напрямків кредитується придбання, будівництво, монтаж обладнання для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції.

На цьому етапі земля частково набуває якості товару: може використовуватися власниками в якості забезпечення застави для банку, але із забороною для банку на її продаж і перепродаж третім особам.

На другому етапі після того, як дрібні і середні сільськогосподарські виробники стануть економічно самостійними і незалежними, земля повністю набуває необхідні якості і стає товаром. Термін переходу від першого до другого етапу може зайняти до 10−15 років. Тривалість переходу пов’язана з тим, що повинно змінитися і свідомість в питаннях ставлення до землі."