Святослав Стеценко: Розведення військ було б вигідним для України

Чи варто розводити війська у Золотому та Петрівському? За домовленостями у Мінську, процес планували почати ще 7 жовтня. Але ворог порушив режим тиші — і розведення довелося відкласти на невизначений період. За формулою Штайнмаєра воно повинно відбутися на сьомий день без обстрілів у районах Петрівського та Золотого. Але окупанти чхати хотіли на домовленості та ведуть вогонь. На ділянках, де передбачене розведення гаряче. Майже кожного дня на передовій поранені та загиблі. Патріотична спільно вважає саму ідею розведення військ здачею національних інтересів. То ж чи не варто, від неї відмовитися взагалі? Про це i-ua.tv запитав полковника запасу Святослава Стеценка.

— Золоте майже щоденно потерпає від ворожих обстрілів. Чи не здається Вам, що розведення військ і формулу Штайнмаєра було б доречніше відкласти у довгий ящик? А ще краще — відмовитися від цієї авантюри взагалі.

— Формули Штайнмаєра, як такої немає. Це — умовний вислів. Існують тільки мінські угоди, які передбачають протокол і план заходів щодо його виконання. Формула Штайнмаєра — це лише спосіб замаскувати виконання домовленостей, узгоджених у столиці Білорусі.

А ось розведення військ, на мою суб’єктивну думку, Україні було б вигідним. На те існує кілька причин. Але перед тим, як пояснити свою позицію, хочу наголосити: мова повинна йти не про відведення в односторонньому порядку, а про розведення.

По-перше, в деяких місцях наші і ворожі позиції знаходяться доволі близько. Невелика відстань дозволяє противнику, без порушень мінських домовленостей, із легкої стрілецької зброї, вбивати і ранити наших людей. По-друге, ми не збираємося, і на жаль, не маємо можливостей найближчим часом йти у наступ. У такому випадку, для нас як для сторони, що готується до здійснення оборони, вигідно мати між своїми силами і противником якомога більшу відстань. Це зменшує небезпеку для наших військ і дає кращі можливості для вогневого ураження противника, у випадку його наступу. Тобто, з тактичної точки зору, розведення вигідне, насамперед, не для них, а для нас.

Аби воно не виглядало зрадою національних інтересів, потрібно виконати дві необхідні умови. По-перше, вивезти з тих районів цивільне населення. Людей слід не просто відселити, а дати їм нормальне житло та роботу. Якщо держава не здатна їх захистити, то вона, принаймні їм повинна компенсувати втрати. На ці потреби необхідно забезпечити бюджетні кошти. По-друге, наші війська у разі порушення противником умов розведення, повинні гарантовано знищувати окупантів. Без обмежень на застосування будь-якої зброї.

Тепер резюмую. Розведення військ могло б стати для нас вигідним, зменшивши наші втрати на фронті і напруження в суспільстві. Але якщо це відбуватиметься у форматі односторонніх поступок, ми отримаємо послаблення у воєнному відношенні. Ймовірно, це може призвести до заворушень всередині суспільства. Значна частина українських громадян не погодиться на односторонні поступки.

- Як показують події під Іловайськом, будь-який договір з Росією не вартий навіть паперу, на якому він підписаний.

— Хотілося б вірити, що влада це розуміє. Там є не лише шоумени, але і фахові люди. Якщо поступки, про які говорить Зеленський є приводом, щоб зібрати зустріч у Нормандському форматі та висловитися один одному в очі, можна було б зробити певні кроки на зустріч. Але, якщо противник порушить домовленості, ми не лише повинні зняти з себе всі попередні зобов’язання про розведення військ, але й відмовитися від мінських обмежень.

- Чимало волонтерів вважають, що розведення військ обернеться для українських захисників черговим «зеленим коридором».

— До котла точно не дійде. У противника немає достатніх сил, щоб вести наступ. А якщо він його готуватиме, наша розвідка все завчасно викриє. Загроза полягає в іншому. Противник може скористатися відведенням наших військ заради свого посилення. Саме тому владі варто дати ворогові зрозуміти, що за будь-які порушення домовленостей він отримає адекватну збройну відсіч.

- А якщо, припустимо, бійці ЗСУ не схочуть виконувати наказ Зеленського про розведення військ?

— Тут потрібна чітка позиція пана Зеленського як верховного головнокомандувача Збройних сил України. Він не пояснив громадянам, що робитиме наша держава у випадку порушення домовленостей противником. Саме це так обурює військових і патріотично налаштованих українців.

— Розмови про розведення військ ідуть більше місяця, але дійсно не має жодної конкретики, щодо майбутнього.

— Так. Нам кажуть, що існують якісь плани «В»,"С" і «D». Тим не менш, нам і досі не пояснили їх значення. Відповіді на питання про війну та безпеку, суспільству має давати президент. Він — верховний головнокомандувач ЗСУ і повинен пояснити, до чого слід готуватися не лише армії, але і всій країні в цілому. Відповіді його мають бути чіткими, недвозначними і завчасними. Та поки їх від пана Зеленського ми не дочекалися. Сподіваюся, ми їх почуємо у майбутньому.