Анатолій Любаревич: Я б радив забути слово «тарифи» взагалі

Із дня на день в Україні має розпочатися опалювальний сезон. Володимир Зеленський та його партія «Слуга народу» перед виборами говорили про зменшення тарифів на газ. Отримавши владу, Зекоманда не поспішає виконувати цю обіцянку. Чи можливо зменшити тарифи для українців? Про це i-ua.tv запитав у керівника проекту Єдиної державної системи моніторингу Анатолія Любаревича.

— Чи є, на Вашу думку, можливість знизити тарифи на газ. Представники нової влади відмовляються це робити.

— Починати треба з того, яким чином можливо знизити тарифи. Хто має це зробити? Відповідь очевидна — держава. Але яку роль вона відіграє сьогодні у цьому процесі? Ніяку. Крок за кроком кожний наступний уряд своїми ситуативними рішеннями доводив стан справ до безвихідності. Без чіткої стратегії та ринкової моделі економічного розвитку, яка передбачає системний-комплексний підхід до вирішення питання, зниження тарифів буде постійно актуальним, а самі тарифи будуть постійно зростати.

Сам по собі тариф — злочин. Він є калькуляцією витрат монополіста постачальника, тобто його бажання «заробити». Дивлячись на багаторічну ситуацію в ПЕК та ЖКГ, бажання заробити в монополіста дуже велике. Іншою мовою де-юре згідно Конституції, ресурси належать суспільству — народу. Де-факто, ними «розпоряджаються» невеличка групка ділків, які самі видобувають чи генерують певний ресурс. Так само, вони самі його транспортують, самі собі продають, а всі категорії споживачів змушенні сплачувати ту калькуляцію витрат, яку вважатиме за потрібне пред’явити до сплати монополіст. Це повний абсурд та хаос і взагалі відсутність ринку як такого.

Держава, не маючи механізму балансового ринку, не може сьогодні вплинути на процес. Усі регуляторні державні органи не виконують своєї функції. Йдеться, насамперед, про антимонопольний комітет, НКРЕ, Держенергоефективності, профільні міністерства. Ресурс в якості сировини, перетворений на товар, а височенна його собівартість не дає можливості вітчизняним підприємствам виробляти конкурентні товари чи продукцію. Більше того, їх існування стоїть під великим питанням, а громадяни знаходяться у стані неплатоспроможності і змушені шукати свою долю закордоном. Кредитні кошти від МВФ спрямовуються на покриття субсидій, миттєво потрапляють до кишені монополістів.

Зараз держава на межі дефолту. У конкурентному балансовому ринку, де рівні стандарти та правила гри для всіх суб’єктів господарювання, споживач має вибір і отримує зважений товар (тепло, газ, електроенергію) по ціні. Ринок захищає споживача, а держава контролює виконання ринкових правил з допомогою суспільства на усіх рівнях. Тільки такий комплексний підхід є вірним, який створює тарифну політику.

НАН України доручило вивчити як відбувається цей процес у світі та порівняти його з ситуацією в України. В результаті дійшли висновку, що без механізму державного моніторингу не можливо збалансувати економіку. Так був розроблений та затверджений КМУ, до практичного впровадження на всій території країни механізм — комплексний інтегрований проект «Єдина Державна Система Моніторингу виробництва, постачання, транспортування, с поживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги» (далі «ЄДСМ»).

Згідно протоколу наради з питань створення «ЄДСМ», ухвалили рішення підготувати та внести в установленому порядку проект закону про «ЄДСМ» до ВРУ. Що, зрештою, і зробили.

— Але такий закон приймали Верховні Ради попередніх скликань у першому читанні. До другого в наших народних обранців не дійшли руки.

— Так, депутати приймали законопроект «Про ЄДСМ» двічі у першому читанні 316 голосами. Тобто конституційною більшістю. А коли в одному зі скликань парламенту документ, нарешті, потрапив до другого читання, депутати в момент голосування, забирали свої реєстраційні картки з системи «РАДА» та вибігали з сесійної зали. У результаті, законопроєкт набрав мізерні 36 голосів. І це, не зважаючи на те, що парламентарі не мали до проекту закону жодних зауважень, чи доповнень. Очевидним є лобіювання інтересів олігархічної монополії. В подальшому були звернення від розробників проекту до усіх без виключення урядів та президентів держави, але питання впровадження «ЄДСМ», що є без сумніву актом політичної волі на зміну системи державного управління, залишалось. Нажаль, воно і далі залишається декларацією та політичним популізмом. Законопроект «Про ЄДСМ» був зареєстрований у всіх без винятку скликаннях парламенту, навіть включений до антикризового закону 2010 року-програми соціально-економічного розвитку держави (п. 1.6.2.), але до розгляду діло не доходило.

З новим керівництвом держави та новим складом ВРУ з’явилась надія втілити в життя стратегію Національного розвитку і піти по шляху соціально-економічного зростання. Однак депутати ВРУ не бажають навіть реєструвати законопроект «Про ЄДСМ». Хоча, цей документ є рамковим і є конкретною дією на зміну системи, та початком реального реформування держави.

— Чому, на Вашу думку, немає охочих зареєструвати проєкт закону про ЄДСМ?

— По-перше, не розуміння важливості законопроекту та проекту «ЄДСМ» в цілому. По-друге у складі новобраного парламенту багато «нових-старих» облич, які незацікавлені в переході на прозорі правила гри, чи незацікавлені люди, інтереси, кого вони відстоюють в стінах ВРУ. Ми бачимо, яка мета в тих законах, які сьогодні приймаються у парламенті. Це питання продажу землі в умовах, коли країна на межі дефолту і кредиторам, які впливають на рішення народних депутатів, вигідно скупити за безцінь державні активи перед цією подією. А можливо кращим рішенням і є об явлення дефолту? «Кому я винен, усім пробачаю». Скасування списку підприємств визначених як стратегічні, які не підлягають приватизації. Що це? Розпродаж країни? Це в такий спосіб уряд намагається залучити 50 мільярдів інвестицій? На цьому фоні різні політичні партії, які мають великий стаж у політиці, займаються відвертим популізмом, та пропонують свої «схемні» рішення, які далекі від професійних і не створюють умови прозорої ринкової моделі, а є черговим намаганням отримати собі частину державного активу, при цьому підносяться такі дії, як професійну реформу. Президент країни щиро хоче змінити систему, але йому не дають цього зробити.

P.S.

Суспільство обурено такими діями виконавчої та законодавчої влади. Від громадських об’єднань до слідчих антикорупційних органів буде направлена заява з вимогою дослідити дії посадовців, починаючи з 2005 року, коли були зраджені інтереси економічної та національної безпеки країни. Заява буде надана разом з розрахунками та доказовою базою хто, скільки, коли, та в який спосіб обіймаючи державні посади, своїми діями заблокував впровадження затвердженого на усіх рівнях ринкового механізму (проєкту «ЄДСМ»), довівши такими діями економіку до стану стагнації, а людей до пошуку кращої долі закордоном. Повинна бути здійснена персональна відповідальність. Збагачуватись треба разом з державою, а не за її рахунок!