Юрій Буздуган: Україна переживе все

Це не лише місце, де говорять українською мовою. Україна — це природні кордони між Прип’ятськими болотами, Чорним морем і Карпатами.

У світі відбувається протистояння російської — традиційної і європейської — новітньої моделей цивілізацій. Для країн Європи Росія стала справжньою загрозою для безпеки. Це прописано у статті експерта «Майдану закордонних справ» Юрія Смелянського «Геополітика: підводні камені економічної вигоди». Що робити Україні, аби вона не зазнала участі жертви вірогідного консенсусу між двома силами? Із цим питанням i-ua.tv звернувся до експерта з питань індустріального розвитку Юрія Буздугана.

— Що має зробити Україна, щоб не стати заручницею ігор між Росією та країнами Західної Європи? Як нам вести продуману гру?

— По-перше, одразу хочу сказати: «Нічого». Чужої гри ми вже не відвернемо. Упродовж віків, на теренах України завжди розгорталися геополітичні протистояння основних світових гравців. Подобається нам це, чи ні, але у сучасній геополітиці існують два трикутники, де розгортається геополітичне протистояння: один китайський, а другий — український. Тобто, Україна (як і Китай) є територією, полем бою, де зійшлися невидимі армії великих гравців. Ми цього відвернути не можемо. А ось грамотно діяти — Україні цілком по силах. Тільки тут у нас є проблема.

— Що з цим робити?

— Мати модель подій, що відбуваються та усвідомлювати геополітичні інтереси України і, відповідно, їх відстоювати. Досі жоден уряд, або президент такими дурницями як геополітичні інтереси України не переймалися.

— Отже, Ви вважаєте, що влада має займатися геополітичними інтересами України. Як це краще робити?

— І ними також. В України є не лише геополітичні інтереси, але й економічні, цивілізаційні, культурологічні. У неї багато інтересів. Їх треба відстежувати і реалізовувати. На жаль, ми ще не мали президента, який би відстоював національні інтереси України. Тобто, вони — всі патріоти: і Ющенко і Янукович, і Порошенко і Зеленський. Ви не повірите, але я не сумніваюся, що усі вони всередині за Україну. Наскільки ефективно вони були здатні відстоювати національні інтереси?.. За великим рахунком, — це не їх вина, а наша проблема.

Розумієте, Україна як немовля. Ми народилися майже 30 років тому. Що таке 28 років для країни? Майже нічого. Зараз я розповім вам, що відбулося із Сполученими Штатами Америки через 36 років після здобуття незалежності. У 1812 році США, будучи союзником наполеонівської Франції, оголосили війну Англії і чомусь про неї забули. У англійців пам’ять виявилася кращою, і вони таку заяву сприйняли значно серйозніше.

Англійці спорядили ескадру до Сполучених Штатів Америки. Вона підійшла до берегів США, спалила вщент Нью-Йорк, знищила головний порт країни — Новий Орлеан, піднялася по річці Потомак, дійшла до Вашингтону та з гармат розстріляла Білий Дім, казначейство і Капітолій. Тобто, те що зараз відбувається з Україною, переживали усі цивілізовані держави світу. І те, що відбувається сьогодні з Україною — не найстрашніше. Американці навіть свою столицю не змогли зберегти від знищення.

— Але ж вони вистояли. Чи вистоїмо ми…

— Будь ласка, з цим не до мене. Україна переживе все. Вона тримається не на плечах політиків, а має геополітичний фундамент свого існування. Його знищити жодному ворогові не під силу. Але то вже — окрема історія.

Розумієте, Україна — це не лише місце, де говорять українською мовою. Це природні кордони між Прип’ятськими болотами, Чорним морем і Карпатами. Україна — такий собі геополітичний карман. Тут лише змінюються народи, а сама територія залишається сталою. Причина тому — природні кордони, які неможливо знищити. Навіть, якщо наші землі заселити росіянами, китайцями, чи англійцями, все одно це буде Україна. Природні кордони впливають на національний характер поселенців. Сюди вони приходять з однією ментальністю, але через покоління вона вже стає іншою. Накладається геополітичний характер наших земель. Ненька Україна ніколи не згине. Вона житиме навіть тоді, коли нас не стане. З Україною все буде добре, а ось що буде з нами — вже інше питання.

— Тоді, що буде з українцями? Як нам зберегти свої традиції та характер? Як не допустити чергове заселення наших терен московитами?

— Що сталося, коли територію України примусово об’єднали з Росією у 1921 році? Народилася Харківська цивілізація з головними гаслами: «Індустріалізація та Українізація!». Це була фантастична українська цивілізація у складі СРСР. Утім, її знищили у 1932 році за вказівкою з Москви. Росіяни вигадали «Спілку визволення України» та порізали своїх націонал-комуністів. Що після цього сталося з Україною? Вона ополячилася, чи омоскалилася? Нічого подібного. У 1937 році, в Каневі відкрили меморіал Шевченку. Як бачите, наш національний характер залишається з нами, хто б не приходив на наші землі. Тому, під загрозою знаходиться не він.

— А що?

-Я, ви, ваша зарплата і моя безпека…28 років тому на наших теренах мешкало 24 мільйони продуктивного населення. Усі мали роботу та отримували достатньо високу зарплату. Подивіться, що відбувається зараз! Це зробили ми самі! Нам повернули в голові тумблєрочок, і всі почали кричати: «Дайош малий і середній бізнес!». І мільйон інженерів пішли торгувати на базари. Через 3 роки цих інженерів не стало. На базарі взимку холодно і народ грівся спиртними напоями. Три роки горілочки — й інженери перетворилися на готових п’яничок.

Зараз в Україні залишилося 20 мільйонів продуктивного населення. Із них -3 мільйони працює в індустрії, 2 — у малому бізнесі, а всі інші- це тимчасово, або повністю безробітні. Чимало з них вирушили на заробітки закордон. Ось таке велике щастя нам привалило. Ось вам загрози, які стоять перед Україною…

Що з цим робити? Нам потрібна модель. Запропонована паном Смелянським, з моєї точки зору, не дуже годиться. На це я маю два міркування. Перше — складається враження, ніби модель існуючих подій, яку бачить пан Смелянський, зводиться до фрази: «Путин всех перехитрил». Нам транслюють російські міфи, які до того жне мають жодного відношення до реальності.

Тобто, дурненькі європейці не розібралися у ситуації, а Путін прийшов — і всіх «нагнув». Насправді, все відбувається прямо навпаки. Німці смикають Путіна за мотузочки — і він робить те, що їм потрібно. І анексія Криму, і окупація Донбасу потрібні були не Росії, а Німеччині.

— Чому?

— Німеччина бореться не з Україною і не з Росією. Вона веде боротьбу зі Сполученими Штатами Америки. Безперечно, я розумію, що у нас під боком сидить агресор, який тримає сокиру і кричить: «Я всіх уб’ю!». Однак це не означає, що цей божевільний сусід — найвпливовіша сила в світі. Більше того, він навіть не є наймогутнішим в регіоні. Як я уже казав, боротьба за Україну і за усю Європу триває між США та Німеччиною.

Саме тому, на моє переконання, аналіз Юрія Смелянського першопочатково виходить із помилкових установок. Німеччина воює проти Сполучених Штатів Америки, але насправді грає на користь США. Росія воює проти Європи, але насправді робить те, що потрібно Німеччині. США опосередковано маніпулює і Німеччиною, і Росією, і Україною. Що потрібно Росії? Відновлення територій та відродження своєї імперії. Путін всіх перехитрив він — великий і могутній.

Зараз вам назву цифри, які проілюструють справжній стан справ. У 2014 році Росія мала ВВП у 2 трильйони 30 мільярдів доларів, у 2015 році воно зменшилося до 1 трильйону 325 мільярдів. Тобто ВВП Росії впав на третину. Такі дані я знайшов на сайті МВФ.

— Яке ВВП Росії зараз?

— Піднялося до півтора трильйони, але до рівня 2014 року Росії — як до Китаю рачки. Найцікавіше, що ВВП Німеччини у 2014 році було 3 трильйони 874 мільярди доларів, а в 2015 -3 трильйони 358 мільярдів. Німеччина, в порівнянні з 2014 роком, втратила більше, ніж пів трильйона доларів. Хто виграв від окупації Криму: Росія, Німеччина? То кому була вигідна анексія півострову?

У 1991 році США мали 24% від світового ВВП, в 2011 році — уже 19%, а ВВП ЄС становило 31%. Німеччина, контролюючи ЄС, мала півторакратну перевагу над США, а сьогодні ВВП США — 24%, а ВВП ЄС — 24,5%. Вони практично зрівнялися. І хто це зробив? Росія, своєю окупацією Криму і Донбасу. Тобто, хто від цього виграв?

Уперше за 40 років США надсилає танки у європейські країни. І Європа кричить від щастя, що дядюшка Сем їх захистить. Мама Меркель нас не захистить від цього страшного монстра на ім’я Росія. Розумієте, Росія — маріонетка на мотузочці. І Німеччина така ж сама. Вона виконує свою гру, але вже програла. На жаль, пан Смелянський цього не бачить. Все стане зрозуміло. Варто тільки подивитися цифри…

По-друге, яка відповідь пана Смелянського, на питання: «Що робити?». Вона — така: Європа має боятися Росію. Складається враження, ніби він пише свої рекомендації для ЄС та інших країн. Але що робити Україні? На це Пан Смелянський так і не дав відповіді.

— І що ж робити Україні?

— По-перше, Україна буде завжди, і за її майбутнє не треба боятися. По-друге, перейматися слід за українців. Люди живуть все гірше і їдуть закордон. Це — результат політики всіх урядів України. Вони дбали про те, щоб провести реформи, замість того, щоб дбати про людей. Безперечно, реформи потрібні, але говорити треба не про якісь абстрактні принципи і робити реформи, про які вже наперед говорять, що «стане гірше». По-друге, варто звертати увагу на геополітичні інтереси України. Коли усі українці отримають роботу з гарною зарплатою, вважайте, що ми ці геополітичні інтереси захистили.

А в Росії… Зараз Путін — намісник сина Божого на землі. Запитайте про це росіян. Переконаний, вони так і вважають. А хто був найбільшою предтечею Путіна — Сталін. А ось найбільшим злом на російському троні був українець Хрущов. Підіть і скажіть росіянам, що за часів Сталіна Росія мала 25% від ВВП США, при Хрущові — 50%, а при Путіні — лише 7% американського ВВП. То, хто приніс найбільше користі для Росії?

— Вони зазомбовані.

— Радше, як і наш уряд — маніпульовані. Тому, першим стратегічним геополітичним завданням України є виведення наших лідерів з під зовнішнього впливу. Ось про це треба говорити, а не нав’язувати абстрактні речі.