Сергій Дацюк: У нинішньому вигляді держава точно не збережеться

Останнім часом політичний простір України просто розриває від скандалів. Підслуховування прем’єра Гончарука, який ледь не пішов у відставку, хамська поведінка Володимира Зеленського у Золотому-4, велетенське підвищення зарплат депутатам. Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Можливо він — маркер необхідності зміни політичного устрою? А якщо інститут президентства застарів? Про це i-ua.tv запитав філософа Сергія Дацюка.

— Чи може зберегтися українська держава у сучасному її вигляді?

— Дивіться, потрібно ставити питання так: «Чи може зберегтися держава взагалі?». Ви ж говорите про окремі інституції. Держава не дорівнює окремим інститутам. У цьому сенсі, в нинішньому вигляді, вона точно не збережеться. Причому, ніде. Тут існує декілька причин.

По-перше, світова олігархія за потужністю впливу перевищує кожну окрему і всі держави разом узяті. По-друге, з’явилися проблеми, які не здатні вирішитися на національно-державному рівні. Мова йде про клімат, екологію, використання і колонізацію орбітального космосу та Місяця і Марсу. Тобто, ці речі окремими державами не вирішуються.

З іншого боку фінанси та інновації набули глобального характеру. Йдеться про роботів та генну інженерію. Це ті речі, які держави не можуть вирішити. Наприклад, кому належить геном? А ні окремій людині, а ні державі. Він належить людському виду. І якщо окрема держава буде змінювати геном, вона не зможе генетично зміненим людям заборонити подорожувати світом. А це означає, що вона не здатна втримати ці зміни всередині себе. Це не її проблема. Вона набуде загальнолюдського характеру. Інновації, які сягають онтологічного рівня державою вже не контролюються.

Крім того, виник Інтернет, який держава контролює слабко. Тобто, з’явилися безліч обставин, що вона не може зрозуміти. З появою світової валюти фінанси вийшли за межі держави. Для країн наявність контролю світової валюти виглядає як суцільні витрати. Ми усі бачимо, що світ глобальний і на рівні держави лишитися не може.

Тому, наразі стоїть питання: «Чи зможемо ми налагодити глобальну комунікацію і координацію, яка виходить за межі планети?». І ці обставини є засадничими. Ви питали про Україну. У нас щось не працює, бо ми опинилися у авангарді цього процесу. Ми така держава, що не може контролювати територію. Допоки були національні армії, можна було виставити претензії певній країні з приводу її військ. А з появою приватних, на кшталт, пов’язаної з Росією, військової компанії «Вагнера», все стало занадто складніше. Донести, що вона діє в інтересах країною-агресорки доволі важко.

Так ми отримали справу з війною, яка ініціюється державою, але вона може не брати на себе відповідальність. Тобто, отримати користь, але не нести відповідальність. Це означає, що держави не можуть контролювати території як такі. І відтак вони перестають виконувати те, заради чого створюються. Я маю на увазі безпеку. І коли ми її втрачаємо, виникає питання: «А навіщо нам держава взагалі?». Слід визнати, що держави беруться у власність олігархами. Тут мова йде не про корупцію, а нормативне буття, коло вони орендують держави і використовують їх для утримання свого монопольного становища. Через тарифи монополій і їх використання.

Тобто мова йде про те, що держави не функціонують, а ні у сенсі безпеки територій, а ні в сенсі безпеки економіки. Дуже часто вони розчиняються у наддержавних органах, олігархічних корпораціях, громадських ініціативах та навіть соціальних мережах. Усе це перебирає на себе державні функції.

Тому, ми маємо справу з ситуацією, де державам потрібно приймати якесь рішення як на рівні окремих країн, так і на світовому в цілому. З іншого боку, об’єднання, на прикладі ООН

демонструє невелику ефективність. Таким чином, а ні ані держави, а ні об’єднання не є ефективними для економіки безпеки територій, політики, культури і так далі.

- Тобто, можуть настати такі часи, коли держави вимруть?

— Вони не можуть вимерти, поки на їх місце не прийшлось щось інше. Те, що вони неефективні — це зрозуміло те, що вони корумповані і не можуть далі забезпечити безпеку територій і економіки — так само. Але вони можуть вимерти тільки тоді, коли їм на зміну прийде інше. Досі вони хоч і неефективні механізми, але продовжуватимуть своє існування і функціонування. Ось таким є обмеження.