Занурювання в ополонку не українська традиція

— А можно, пожалуйста, тарелочку каши с мясом? — питає світловолоса жіночка середнього віку.

— Каша з м’ясом -70 гривень, а козацький куліш — 50, — відповів їй один із учасників козацької палатки. І куліш, і кашу діставали половником з одного великого казана.

— Почему разница в 20 гривен?

— Бо куліш — це українська назва, а «каша с мясом» — російська. А ми за Україну! — Жіночка таки обрала куліш і пішла з палатки задоволеною, зекономивши 20 гривень на шоколадку.

На смак куліш — крутезний. Окрім каші він містив моркву, свинину та сало. Коротше, пальчики оближеш.

Ініціатором козацької кухні виступила громадська організація «Кодацька паланка війська Запорозького низового». Вони розмістили свій намет на берегу Дніпра, неподалік від дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці, у Дніпрі.

— Чим відрізняється козацьке святкування Водохреща від звичайного? — запитую я у хорунжого Сергія Карнози.

— Наприклад, якщо ми займаємося організацією, то не вживаємо алкоголю. Ми дотримуємося українських традицій та використовуємо національні символи. У нас страви виключно народні.

- Це куліш та узвар?

— Так, інколи брали медовуху. Це — така старовинна слабоалкоголка. До речі, дуже смачна. Її підготовкою займається член нашої організації, бо це — його хобі.

— Наскільки по-козацьки купатися на Водохреще?

— Якщо чесно, то такої традиції як занурення ні в українства, ні тим паче в козацтва, немає. У православному християнстві сьогоднішній день називають Йораднню. Бо Йордань — то ополонка, вирубана у водоймі у вигляді хреста. У ній священик освячує воду для пиття. Вона вважається святою і має лікувальні властивості. Але зрозуміло, що здравомисляча людина не буде змивати свій бруд у питній воді. Тому, купання в ополонці українською традицією не є. Її привезли з Росії. Але у нас завезено ззовні багато чого, не тільки купання на Йордан. Тому, ми не хочемо наголошувати, що можна робити, а що не рекомендується. Нехай кожен вирішує для себе сам.

— Існує така точка зору, що йорданська вода змиває гріхи.

— Велика неправда. Така точка зору притаманна російським православним скрєпам. Ну не може бути такого, щоб людина грабувала і вбивала, а потім занурився в ополонку — і Бог її пробачив. Зараз вірять, що йорданське купання допоможе бути здоровим і рік не хворіти. Змушений визнати, в цьому є своє зерно раціональності. Закалювання і холодна вода здатні тонізувати організм. Тому, люди купаються. Дехто це робить кожен день. Тут немає нічого поганого.

— У котрий раз відбувається таке святкування?

— Уже 15-й рік поспіль. Раніше, наша організація проводила його на Богородицькій фортеці, у селищі Шевченковому. Але так сталося, що у Шевченковому немає української церкви населення, м’яко кажучи «ватяне». Саме тому, ми вирішили святкувати якомога ближче до українського храму. Тим більше тут, де ми стоїмо — наша традиційна територія. На цій місцевості раніше знаходилося паланкове містечко Новий Кодак. Він був центром Кодацької паланки Війська Запорозького низового. Виходить, що 350 років тому, тут знаходилася громадська організація, назву якої ми перейняли.

І хоча занурення у ополонку не українська традиція, але охочих обмитися у йорданській воді було багацько: і діти, і підлітки, і дорослі жінки та чоловіки. Для дніпровців встановили намет з переодягальнею.

Перед зануренням люди куталися в махрові халати, а потім грілися теплими напоями. Подивитися, як купаються люди прийшли навіть собаки.

А щоб Водохрещу додати ще більше українського духу, козаки запустили гармату.

— Називається «Фальконет». Їй 14 років, ми її виготовили за козацьким аналогом. Їх наші предки використовували на Січі, — розповів отаман Володимир Береневик. Гармату зарядили бенгальським вогником — і пролунав вибух.

Невдовзі віряни церкви Різдва Пресвятої Богородиці пройшлися хресною ходою до річки. Воду освятив канцлер Єпархії ПЦУ Дніпропетровщини — протоієрей Віталій Лопушанський.