У Дніпрі поіменно згадали загиблих під ДАПом

Такою є статистика втрат українських захисників під Донецьким аеропортом. Але за кожною цифрою стоять імена бійців, їх долі та сльози рідних. Бої за летовище тривали з вересня 2014 року і закінчилися 22 січня 2015. Його лицарі відзначилися звитягою, патріотизмом та силою духу. Не дарма, наших хлопців ворог прозвав «кіборгами». «Вони вистояли — не вистояв бетон», — говорять про них патріоти.

20 січня, дніпровці зібралися на Алеї пам’яті, біля ОДА, щоб згадати полеглих під ДАПом. Пам’ятний захід розпочали із прочитанням імен усіх 95 полеглих «кіборгів».

— Чому важливо озвучити імена? — ставить питання капелан «Дніпра-1» Дмитро Поворотний. — Людина має зовнішній вигляд, за яким її можна ідентифікувати, дане батьками ім’я після народження, прізвище роду, що передається від покоління до покоління та по-батькові.

Ми, стоячи на цьому святому місці, дивимося в світлі обличчя полеглих, хочемо їх назвати так, як за життя їх іменували мама і тато, бабуся і дідусь, друзі та колеги по роботі. Більшість з Героїв склалися як особистості. Вони мали свій фах, намагалися реалізуватися, мріяли і втілювали свої наміри. Я пропоную зачитати їх імена у голос. Декого з полеглих я знав особисто. А хто не знав нікого, пропоную уявити їх образи і прийняти у своєму серці тверде рішення, що оця їхня жертва немарна та прожити гідно. Хлопці загинули, щоб тривало українське життя в Україні і будувався наш український світ.

На пам’ятний мітинг зібралося близько 40 осіб. Серед них — члени родин полеглих, волонтери та патріоти. Вони принесли лампадки та зачитали уголос імена полеглих «кіборгів».

— Наскільки, з тактичної і стратегічної точки зору, була необхідна операція під ДАПом, визначать військові експерти, — говорить Дмитро Поворотний. — Але та боротьба немарна. Подвиг, який здійснили хлопців, надихнув багатьох і дав зрозуміти, що навіть у безвихідних ситуаціях ми можемо боротися, битися і давати опір ворогу, який прийшов на нашу землю.

У Святому Писанні сказано, що той, хто підіймає меча, від нього й впаде. Це зробила Росія. І цей караючий меч, який її знищить — наші Збройні сили, Національна гвардія та силові структури. Його уособлюють і Герої, що дивляться на нас з плит. Так само і хлопці, що живуть серед нас.

Зараз акцент робиться на вшануванні полеглих, але важливо не забувати про живих. Про тих, хто слідував Божій заповіді захищати ближнього свого і віддавати душу за друзів своїх. Виконавши її, вони повертаються. Повертаються до мирного життя важко. І наскільки ми дамо їм можливість це зробити, свідчитиме про нашу шану і сприйняття їхнього подвигу. Ми вдячні і загиблим, і тим, хто живе серед нас. Останні готові знову встати, щоб вкотре захистити нас від ворога.

Священики ПЦУ помолилися за душі полеглих, а дніпровці поклали лампадки і свічки до плит.