Юрій Буздуган: Україна після закінчення війни буде у таборі переможців

20 лютого минуло рівно 6 років, з моменту, коли Україна стала жертвою агресії російської гібридної війни. Якою наша держава вийде по її закінченню? Чи зможе вона приєднатися до сильних світу цього? Пор це i-ua.tv поспілкувався з експертом з питань індустріального розвитку Юрієм Буздуганом.

— Будь-яка війна закінчується миром. Але він настає на інших умовах, ніж ті, що були до її початку. Якими будуть нові умови після завершення війни з Росією?

— По-перше йдеться не про війну України з Росією. Це все одно що говорити про протистояння між Південною і Північною Кореями. Зараз відбувається світове війна. Вона має головних гравців, які, зазвичай, не світяться і тих, хто стріляє. Останні — такі собі мавпочки, що з вогнища таскають каштани. Ми займаємо місце мавпочок. Звісно, не зі своєї волі, але факт залишається фактом.

По-друге, мир, гарантовано кращий за довоєнний отримає тільки переможець. Але Україна ним не стане. Вона може знаходитися тільки в таборі переможців, або переможених. На щастя, враховуючи динаміку процесів, які ми спостерігаємо, можна сказати, що Україна буде серед переможців, але не головним з них. Сподіваюся, для України довоєнний мир буде кращий, ніж повоєнний. Та чи окупить він жертви, які ми понесли, я не знаю.

— Чи немає у Вас відчуття, що у нас залишається система суспільно-політичних і соціально-економічних відносин, через які суспільство стало жертвою агресії?

— Головні процеси відбуваються не в нас. Кожна світова війна мала свої протиріччя у соціально-економічних відносинах, але в основі теперішньої, лежать неузгодженості існуючої соціально-економічної моделі світового обміну. Відтак, на зміну колоніальній моделі прийшла неоколоніальна, з індустріальними банановими республіками, на кшталт Кореї, Китаю, Тайваню та неометрополіями — країнами «золотого мільярду». Кількість останніх — 29, і це — члени Організації економічного співробітництва та розвитку.

Зараз розгортаються протиріччя всередині країн «золотого мільярду». Перш за все, між Німеччиною та Сполученими Штатами Америки. З одного боку, США — світовий гегемон і диктує правила глобального обміну. З іншого — німці встановили контроль над ЄС, формують правила обміну в його середині і вичавлюють з його ринків американців. Україна до цих процесів не має жодного відношення. У кращому випадку, ми — інструмент, територія, де діятимуть чужі правила.

У ході цього соціально-економічного протистояння німці різко покращили своє становище. Якщо в 1991 році ВВП США становило 24% від світового, а ЄС приблизно стільки ж, то у 2011 році ситуація змінилася. Валовий внутрішній продукт Сполучених Штатів Америки впав до 19%, а ЄС виріс до 31%. Тобто, німці отримали півтора кратну перевагу над американцями. Та після «кримнашу», ВВП Росії впало на третину лише за рік (з 2 трильйонів доларів до 1,3 трильйонів), а у Німеччини майжена п’яту частину (з 3,9 трильйонів доларів до 3,3 трильйонів доларів).

Коротше кажучи, сьогодні ВВП ЄС становить 24%від світового, замість 31%, а ВВП США 24% замість 19%. Тобто, у результаті війни на території України, ЄС поніс колосальні економічні втрати. Та головне, Європейський Союз втрачає свій суверенітет. За що йде наша війна? Її мета — зона вільної торгівлі між США та ЄС. Американці наполягають на її створенні, а німці — Баба Яга, яка проти. Вони стоять на смерть і не пускають американські товари в Європу без мит.

Заручницею протистояння між Німеччиною та США стала територія України. Тому, колосальні соціально-економічні протиріччя дійсно існують. Мова йде про трильйони доларів. Але розгортається це протистояння на території України, ВВП якої становить лише 131 мільярд доларів. На жаль, Україна мало впливає на протистояння сильних світу цього. Вона — лише територія для з’ясування стосунків між капіталами.

— Які мають відбутися зміни, щоб структура суспільства стала іншою?

— Модель, через яку воюють німці та американці себе вже вичерпала. Вона показала свою абсолютну нездатність до функціонування: темпи розвитку світових лідерів впали з 6 — 8% на рік до нуля і вже розпочався спад. Людство вимагає нової соціально-економічної моделі. Та країна, яка її запропонує вирветься у світові лідери. І її ВВП на сьогоднішній день та рівень її теперішньої могутності не мають ніякого значення.

Перекладаючи на просту мову, Україна може запропонувати світові нову соціально-економічну модель. Але це нереально зробити без перебудови суспільства і системи його цінностей та цивілізаційних спрямувань. Якщо нам вдасться побудувати нову соціально-економічну та цивілізаційну моделі, ми займемо місце у Великій сімці. Тобто, приєднаємося до кола сильних світу цього.