Інформаційна війна: Україна має ресурси для протидії

Не секрет, що для більшості наших співгромадян життя української діаспори (особливо попередніх хвиль еміграції) переважно асоціюється з шароварщиною, борщем, специфічним українським акцентом та романтично-державницькою ностальгією.

Пропонований вашій увазі матеріал, натомість, є цікавою пропозицією того, що конкретно для України можна зробити за підтримки діаспори вже зараз. У даному випадку йдеться про вихід українського інформаційно-аналітичного продукту в медіа-простір інших держав світу. Наскільки це важливо — сьогодні, здається, вже зрозуміло всім.

Від редакції:

Не секрет, що для більшості наших співгромадян життя української діаспори (особливо попередніх хвиль еміграції) переважно асоціюється з шароварщиною, борщем, специфічним українським акцентом та романтично-державницькою ностальгією. Пропонований вашій увазі матеріал, натомість, є цікавою пропозицією того, що конкретно для України можна зробити за підтримки діаспори вже зараз. У даному випадку йдеться про вихід українського інформаційно-аналітичного продукту в медіа-простір інших держав світу. Наскільки це важливо — сьогодні, здається, вже зрозуміло всім.

Нашого цвіту по усьому світу

Напередодні 25-ї річниці Незалежності України, у числі інших, знаковою подією стане VI Всесвітній Форум Українців, що пройде у м. Київ 19−20 серпня 2016 р. й збере понад 400 делегатів із 45 держав світу — пасіонарних, впливових закордонних українців різних поколінь, які не втратили зв’язку із материнською землею.

Учасникам цього представницького зібрання належить осмислити, що ж насправді відбувається з Батьківщиною на зламному етапі її тисячолітньої історії і що має зробити громада, аби 21 сторіччя стало-таки успішним для України.

У Форумі, напевне, братиме участь вище керівництво держави, тож у присутності Президента, Прем’єр-Міністра, парламентарів навряд чи вдасться оминути такі «пекучі» теми, як здолання російської агресії і сепаратизму, недопущення зради Ідеалів Майдану, приборкання усепроникної корупції, згубність відходу від демократичних стандартів розвитку суспільства, локалізація загроз кримінально-олігархічного реваншу в Україні тощо.

Між тим, організатор Форуму — Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР), знана неурядова структура в Україні, що співпрацює з фундаціями закордонного українства, констатує, що цей пріоритетний напрям зовнішньої політики чимдалі занепадає, а держава, як не парадоксально, мало що робить для утвердження «української справи» у світі.

Приміром, зі слів голови УВКР М. Ратушного (http://www.uvkr.org/interview/9260), за часів В. Ющенка була прийнята державна 5-річна програма по роботі з діаспорою, на яку асигнувалися певні кошти. Цю традицію не зламав навіть режим Януковича. І от у 2015 р. вона закінчилася, а нову держпрограму по роботі із закордонним українством — не розробили. Проте свої програми активно упроваджують поляки, росіяни, інші держави, фактично узявши за приклад українську практику.

Згідно із Законом України «Про закордонних українців», реалізацію державної політики України у сфері співпраці з закордонним українством має здійснювати спеціальний центральний орган виконавчої влади, який також досі не створений. Натомість, у 2014−2015 р.р. через брак коштів ліквідовані консульства у низці закордонних округів, де компактно проживають українці (Сучава, Румунія; Пряшев, Словаччина; Парана, Бразилія).

В Росії, де як громадяни постійно мешкають до 2 млн. етнічних українців, а тимчасово працюють, за різними оцінками, ще від 4 до 6 млн. наших краян, діяльність українських дипустанов взагалі «принишкла».

Навіть до Євромайдану на планові потреби УВКР в держбюджеті було передбачено 900 тис. грн. (при курсі 8 грн. за 1 дол. США), на сьогодні ж на заходи УВКР держава виділила 130 тис. грн…

Отже, інституціоналізація і практичне наповнення роботи з діаспорою — актуальні як ніколи.

Попри вищевикладене, паростки громадських ініціатив пробиваються знизу, крізь «сліпо-глухо-німоту» чиновників-космополітів, з різних міст та регіонів нашої великої країни.

Свою лепту у справу єднання вітчизняних і закордонних патріотів внесли Сумська міська громадська організація «Сумщина-світ» та творчий колектив Сумського інтернет-порталу «Xpress» (http://xpress.sumy.ua), які спільно з однодумцями із УВКР ще у 2012 р. замислили створити не більше не менше — потужне активно-позитивне інформаційне поле України у оточуючому її світі.

За задумом сумчан, подолати розрізненість закордонних українських осередків можна у рамках концепції їх залучення до сучасної інформаційно-комунікативної мережі (тестова назва — Асоціація україномовних закордонних ЗМІ), що включала би діаспорну пресу, студії ТБ, інтернет-ресурси, інші націонал-патріотичні медіа-площадки та ІТ-сервіси.

Відтак, виникає безліч можливостей сприяти активізації горизонтальних громадських контактів вітчизняного і закордонного українства, включаючи осіб, уповноважених на виконання державних функцій, бізнесменів, креативний клас, волонтерів, священнослужителів тощо.

Як з’ясувалося, існує неабиякий інтерес на такого роду безпосередніх контактів між редакціями і журналістами українських ЗМІ за кордоном, а також їх колегами в Україні. Зокрема, налаштованість на партнерство задекларували головні редактори М. Сороневич — «Українська газета. cоm» та сайт «Лелеки» (Італія), В. Коломацький — сайт «Кобза» (Канада), О. Самборська — електронне видання «Імміграда (Німеччина), Я. Присташ — щотижневик «Наше слово» (Республіка Польща), В. Гіржов — інформаційний портал «Укрросінфо» і журнал «Український огляд» (РФ) тощо.

У розвиток ініціатив, в листопаді 2012 р. у м. Суми відбулося засідання ініціативної групи головних редакторів україномовних газет та веб-сайтів «Наше слово» (Польща), «Кобза» (Канада), «Українські новини» (Казахстан) і сайту «Хрress» (Україна), які звернулися до колег із закликом створити Асоціацію україномовних закордонних засобів масової інформації, з метою об’єднання зусиль щодо формування позитивного міжнародного іміджу України, в т. ч. поширення бренду «Україна» в сфері міжнародного суспільно-гуманітарного і економічного співробітництва. Були створені достатні організаційні передумови для просування до мети проекту.

Патронат над проектом узяв тодішній губернатор Сумської області, голова СОО «Партії регіонів» Ю. Чмирь — він усіма PR-засобами намагався позиціонувати регіон як територію, «дружню» для прямих західних інвестицій. Розрахунок у т.ч. робився на позитивні хвилі, що досягнуть вух учасників IV Міжнародного Конґресу «Світове українство як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», що проходив 23−24 cерпня 2013 р. в м. Львові й куди була відряджена офіційна делегація із м. Суми, включаючи представників СМГО «Сумщина-світ».

…Однак потім історію України спробували загнати у радянське «стойло», й історія стала дибки: народ вийшов на Майдан, який і став головною комунікативною площадкою України зі світом…

На сьогодні вакуум фінансів і розуміння з боку т.зв. правлячої еліти оточує Українську Всесвітню Координаційну Раду.

Написаний у Сумах проект Асоціації україномовних закордонних ЗМІ — заморожений.

Місцевій владі, так само як і уповноваженим центральним органам (МЗС, МінСтець, Мінкульт) не вистачає часу, коштів, натхнення, віри та ще багато чого для надання сприяння.

Закордонні ж українські кола зі змішаними почуттями подиву і гіркоти дивляться на те, як витають над Україною залишки Духу Майдану і шукають своїх справжніх, а не політтехнологічних людських втілень.

Утім, життя довело правильність ідеї групи сумчан, котрі випередили у часі задуми проектантів російської гібридної війни проти України, що безупинно триває нині.

Адже саме мережеві інформаційні технології, фабрики «кремлеботів», підсадні аналітики, заслані до Донбасу і Криму «українські» репортери та їх проплачені візаві формують наразі картинку, вигідну Москві, і транслюють її на всі чотири сторони світу. В самій Україні ми ще в змозі давати консолідовану відсіч подібним інформаційним атакам, а от у дальньому зарубіжжі — навряд чи. Фінал нідерландського референдуму по асоціації України з ЄС — один з наслідків того.

Тож варто спробувати ще раз зібрати до купи нашого цвіту, що розлетівся по усьому світу! Принаймні, інформаційно-журналістського цвіту.

На VI Всесвітньому Форумі Українців то був би один з гарних букетів у подарунок нашій молодій і прекрасній Україні.