Микола Голомша: Ми повинні діяти в рамках здорового глузду

Депутати Верховної Ради планували сьогодні, 30 березня прийняти закон про продаж землі. Однак ці ініціативи зникли з порядку денного позачергового засідання. Що робити українцям, у випадку, якщо землю таки зроблять товаром, i-ua.tv запитав у співголови Всеукраїнського громадського форуму «Українська алтернатива», патріота Миколи Голомши.

— Що робити українському суспільству, якщо депутати таки приймуть закон про продаж землі?

— По-перше, зараз повернення до цього закону не на часі. Суспільство підігріте опозиційними демократичними силами і розуміє всю підступність його прийняття. Тому, я б не радив йти депутатам врозріз з його думкою. По-друге, влада має заробляти авторитет довірою. У мене викликає дуже велике занепокоєння відсутність у правках до закону інформації, яку озвучив президент. Йдеться про не більше 100 га в одні руки та непорушність земель державної власності.

Зараз ми повинні діяти в рамках здорового глузду і державності. Не можна приймати жодних швидких рішень. Нам необхідна виваженість. Ми маємо до 40 — 60% родючих земель в Європі, тому ми повинні і зобов’язані бути флагманами агропродукції. Рішення мають готувати наукові кола та практики, а його підкріпити — довіра до влади.

Щоб зробити цей важливий крок, потрібно підвести базу. Зокрема, йдеться про закони, які захищатимуть українців. На жаль, сьогодні у нас привалюють монополії і правлять бал олігархи. Вони можуть будь-якого громадянина пошити у дурні і змусити його продати землю за копійки. Аби такого більше не було, потрібно доповнювати закони, які захищатимуть права пересічного українця-землевласника. І кримінальні в тому числі. Також слід підготувати фінансову і банківську систему для надання дешевих кредитів і убезпечення від свавілля монополій, які могли б забирати землю і нею розпоряджатися. Тільки після запровадження всіх цих заходів можна ставити питання про прийняття ринку землі як такого. А поки потрібно провести інвентаризацію земель, аналіз середовища і правової та економічної баз.

Ми повинні засвоїти три правила, їх мають дотримуватися влада та українці. Перше — ніколи не брехати. Друге — не красти, не видавати бажане за дійсне і нічого не фантазувати. Третє — не давати протиправних і дурних вказівок та їх не виконувати. Усе, що я сказав витікає з вимог Конституції і Законів України, чого я і бажаю як владі так і народові.

— Чи є умови для оскарження земельних законів.

-Я думаю, все виходитиме з того, що приймуть депутати. Якщо це суперечитиме Конституції, законам та інтересам держави, тоді будуть підстави для позову в Конституційний Суд. Якщо народні депутати порушать регламент, можна оскаржити в звичайному судовому порядку. Виходячи з реалій сьогодення, я не виключаю перший варіант. Але, мені б не хотілося народження нових конфліктів. Наше суспільство знаходиться в такому стані, що незалежно від коронавірусу може вибухнути і, з приводу землі, вийти на вулицю. Саме тому, я б хотів застерегти депутатів не приймати таких важливих рішень у складний для України час.

Тим паче, суспільство відчуває що ринок землі — це вимога МВФ. Але вона не може стати основою для порушення прав громадян. Будь-які вимоги, що мають короткострокові преференції фінансового характеру не повинні вимірюватися історичним рішенням створення ринку землі із порушенням верховенства права. Ми - одна з небагатьох країн яка має таку правову свідомість. Вона ґрунтується на принципах соціальної справедливості і моралі. Тому, закони які стосуються всенародного багатства, мають чітко базуватися на верховенстві права.

Сподіваюся, владі вистачить здорового глузду не допуститися такої серйозної помилки. Коли стояло подібне питання, її не зробили навіть за часів Януковича.

За останніми дослідженнями НАН України, в наших надрах криється від 320 до 380 трильйонів доларів. Це дорівнює 2 мільйони доларів на кожного українця. Земля — це одне з найбільших багатств України. Тому нам не потрібно орієнтуватися на МВФ. Тим паче, що левова частка коштів піде на погашення попередніх боргів. Нам слід показати план соціально-економічного розвитку України хоча б на 10 років. Тут необхідно продемонструвати першість у піднятті державного сектору економіки та оборонної промисловості.

Твердження, що державний менеджмент є продажним та непідйомним є злочинним. Воно помилкове і підлягає кримінальному переслідуванню. Державний менеджмент повинен показати приклад суспільству як працювати і не красти. А якщо він на таке не здатний, то це дорівнює втраті державності. Тому не можна показувати думки людей, які неспроможні організувати роботу державного сектору економіки. У ході планового розвитку економіки та підняття індустрії і промисловості, ми повинні думати і про народження розумного дрібного власника, який матиме преференції викупити певні інструментарії, або майно підприємства державної власності. Утім, все це потребує досить чіткого і зрозумілого аналізу.

Ми не отримали аналізу чотирьох хвиль приватизації, який показав би її великі недоліки та всю нікчемність тих ініціатив. Адже вони призвели до розвалу легкої і важкої промисловості. Тому я наголошую, що Україна не повинна орієнтуватися на МВФ. Вона має робити акцент на власні сили та розумні голови і робочі руки українців. Тому право на приватизацію державних об’єктів повинні мати не фізичні особи, а територіальні громади. Люди такі істоти, що мають здатність до зловживання владою. Саме тому, нам потрібно врахувати все, що я сказав. В іншому випадку, ми ніколи не вийдемо з кризи. Наголошую, суспільство чекає на план соціально-економічного розвитку України. Його має представити уряд. Це повинна бути стратегія розвитку диверсифікованого виробництва, промисловості та індустрії.