Віталій Комов: ЄДСМ — боротьба світла і тьми

Віталій Комов: ЄДСМ — боротьба світла і тьми

Поговоримо про ЄДСМ — систему, яка дозволяє змінити енергетичну політику держави відносно споживача — рядового українського громадянина. Реалізація в життя цієї системи — це контроль і облік всього енергетичного господарства на користь не тільки громадянина, а й виробництва. А в цілому всім нам. При цьому відлучаються від дармового збагачення величезна кількість посередників, що паразитують за рахунок громадян. Ось цей момент і є причиною того, що більше 10 років Верховна Рада України відкладає прийняття у другому читанні рішення про втілення ЄДСМ в життя.

А як ЄДСМ може послужити для розвитку місцевого самоврядування? Відповідь на це питання шукайте у коментарі нашого експерта Віталія Комова. З його позицією можна ознайомитися нижче.

«На мою думку, місцеве самоврядування та ЄДСМ — як імунна система та заходи для її укріплення. Останні потрібно здійснювати не тільки заради боротьби, наприклад, з коронавірусом. Будь-яке укріплення імунної системи допомагає організму вистояти у найрізноманітніших ситуаціях і дозволяє довше жити. Тут — абсолютно подібна історія. ЄДСМ пов’язана з виробленням або придбанням та споживанням енергетичних ресурсів. Вона і є одним з вагомих засобів з укріплення імунної системи суспільства. ЄДСМ, в першу чергу, дозволяє людям покращити своє матеріальне благополуччя, що є важливим елементом розширення життєвих можливостей.

Тому, недооцінити ЄДСМ просто неможливо. Вона — безцінна. Якщо ворог реалізації ЄДСМ в життя буде подоланий, це дає надію на поворот до реального місцевого самоврядування, створення умов розвитку громадянського суспільства в Україні.

Мене сьогодні турбують кілька моментів життя українського суспільства. Зараз перед нами стоїть багато викликів. Але суспільство на них не реагує, мовчить. І це — дуже серйозна проблема. Чому? Якщо мова йде про Національну стратегію і вона не виконується, а патріоти і націоналісти мовчать, то по факту у нас немає ні патріотів, ні націоналістів. Все, що є — це бутафорія! Мовчання людей свідчить про те, що у нас замість громадянського суспільства є розпорошена маса людей із середньовіччя (люмпенів, санкюлотів?). А вона, в першу чергу, піклується за свій достаток. Щойно він опиняється під загрозою, маса демонструє своє невдоволення. Але, об’єднуватися і працювати на суспільне благо — не вистачає свідомості, що підтверджує стару проблему нації — провінційну ментальність. Ми знаходимося у Середньовіччі, де відсутнє поняття людиноцентризму і гуманізму.

Про гуманізм в Європі почали говорити під час Епохи Відродження. Ми не пройшли ні епоху Ренесансу, ні Реформації. Відлуння останньої відчувається хіба що в люстрації. У XVI сторіччі релігія у суспільних процесах відігравала суттєву роль. Реформація суттєво змінила погляди, люди відмовилися від подвійної моралі, від розкоші в церквах, обирали своїх священиків і об’єднувалися у громади, що потім допомогло вижити і освоїти нові землі в Америці. І це був початок формування громадянського суспільства.

Ми в ХХІ столітті. Ніхто з політиків та громадських діячів сьогодні не згадує про те, що в 2016 році затверджено Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства. Патріотичні сили її ігнорують, хоча вона створена під тиском Європи і дає пряму дорогу для поступу вперед. Маємо розібратися. Чому так відбувається? Де представники Вищої школи, де товариство «Знання», де наша молодь, студенти політологи, соціологи, правники? Де інтелігенція України?

Одна з головних проблем України — корупція. І вона вирішується через формування громадянського суспільства як її протидії. А основою громадянського суспільства є територіальні громади. Ніякі органи у масштабах держави не впораються з корупцією, якщо не буде створена відповідна атмосфера у суспільстві, а це можливо тільки через створення муніципальних середовищ у громадах.

Йдемо далі. У грудні 2019 року «слуги» ухвалили Виборчий кодекс. Він злочинний і розрахований тільки на вузький прошарок багатих людей. Народ використовується, як придаток до виборчих бюлетенів. Від так, щоб взяти участь у виборах міського голови в Києві, потрібно внести заставу у 4 мільйони гривень. Стільки ж коштує участь у депутатських списках. Я навіть не знаю, хто це придумав, але однозначно можу сказати, що Закон приймали під заказ тих, для кого покласти 8 млн. грн залогу немає жодних проблем. Але це — знищення суспільних відносин в цілому у країні. Такий підхід є повним гальмуванням зусиль по створенню громадянського суспільства в Україні з боку політичної «еліти». І про це потрібно кричати у всі голоси!

Це означає, що партійна система виборів на місцевому рівні себе вичерпала, і суб’єктами виборчого процесу на місцевому рівні мають бути тільки члени громади міст, сіл і селищ. Ніяких партій і ніяких перешкод у вигляді грошевих внесків — тільки підписи членів громади. Така процедура має існувати у Статутах територіальних громад. Суверен має право на свою думку і дію відносно органів влади, партій і всіх, хто веде Україну до розвалу.

Наше суспільство з дитинства не отримує відповідних знань для розвитку колективної свідомості і подолання правового нігілізму, коли порушення норм Конституції України сприймається, як норма! Тому ми не можемо наблизитися до Європи. У цьому я переконався в липні минулого, 2019 року на прикладі своїх досвідчених колег — депутатів Київради. З 1990 року, кожного 24 липня, відбувається святкування підняття Національного прапору в місті Києві. Я був учасником тих подій майже тридцятирічної давнини і тому прийшов на святкування. Коли я почав говорити про свідоме порушення органами міської влади (!) у м. Києві Конституції України, прав людини, про невиконання важливих для громади рішень Київради, на мене дивилися як на божевільного. Всі згадували, які вони були герої 30 років тому, а на сьогоднішні проблеми громади і суспільства вони не реагували. Ніхто з «патріотів» не звернув увагу на існуючі проблеми, не підтримав тему, яка є актуальною не тільки Києва, а всіх громад в Україні. Таким чином, я зрозумів, що підняття прапору сучасними українськими «інтелігентами» було перетворено у підняття двохкольорового символу без конкретного змісту і ідеї. Загальні мітингові ідеї, як показала практика, нічого не варті. Я був вражений (вбитий) тим, що для сивих чоловіків прапор виявився всього лише засобом прояви національного екстазу, а не символом правової держави українського народу. Для провінціалів важлива не суть, а форма.

Сьогодні, майже (навіть) люди, які пройшли крізь табори і позиціонують себе, як інтелект і совість нації, говорять тільки про проблему продажі землі і не бачать, що без громадянського суспільства ми не зможемо відстояти свої права і інтереси, не буде реформ і розвитку. На жаль, вони думають тільки про ганчірку, і не готові вирішувати стратегічні питання. Тому потрібна якісна освіта і справжнє, розбудоване громадянське суспільство!

А ось ЄДСМ стала б його гідним економічним підґрунтям".