Олександр Золотухін: За мою голову пропонують 100 тисяч доларів

27 квітня в іспанській Барселоні поліціянти затримали українця Олександра Золотухіна. Підставою для арешту нашого співвітчизника стала вимога Інтерполу. Олександра Золотухіна звинувачують у вандалізмі, викраденні людини, пограбуванні з застосуванням сили та угоні транспортних засобів. Зокрема, йому приписують викрадення журналіста проросійського 17-го каналу Андрія Павловського. Телеведучого у прямому ефірі помістили на 10 хвилин в автофургон, поговорили з ним і відпустили геть.

Сам Олександр Золотухін воював у батальйоні «Айдар», є адвокатом та волонтером. Він вважає, що справу проти нього зшили білими нитками. Людина, яка зацікавлена в його усуненні пропонує за його голову 100 тисяч доларів. Своїм баченням ситуації Олександр Золотухін поділився з i-ua.tv у інтерв’ю.

— Проти Вас висувають доволі серйозні звинувачення: викрадення людини і вандалізм. Щоб Ви могли сказати на свій захист?

— По-перше, я ніде не бачив вандалізму у офіційних документах зі звинуваченнями. Відбувається одне з двох: або брехня, або маніпуляція. З приводу викрадення, якщо ви звернете увагу на відео тих подій, то я вимагав одну й ту ж саму річ: не вимикати прямий ефір і не переривати стрім. Я є українським адвокатом і розумію значення всіх своїх дій. У тому числі, що таке склад злочину. Якщо я вимагаю не переривати прямого ефіру під час так званого викрадення, я хочу запитати тих людей: «Ви серйозно? Викрадення в прямому ефірі? Злодій сам себе протоколює, щоб поліції нічого не треба було робити?» Ба, більше того. По фіналу, журналіст Павловський викрадений, чи ні? Через 10 хвилин після розмови я його відпустив. Яке викрадення? Як мінімум, тут йде неправильна кваліфікація. Потрібно було сказати, що це, можливо, замах на викрадення. Але це твердження також під питанням.

— Це все нагадує замовлення. Ніде не сказано, що 17-й канал був проросійським, а Ви — учасник АТО.

— Ви знаєте, преса багато чого замовчує. Ви правильно кажете, що це — замовлення. Під час перебування в Україні я вів діяльність, спрямовану на подолання корупції в органах державної влади. Це подобалося не всім. На мене ріками лився бруд і писалося багато замовних статей. Людям пропонували гроші, в обмін на запуск фейків про мене. Я навіть про це робив пост на Фейсбук. На жаль, бруд — абсолютно «нормальний» стан речей для нашої четвертої «гілки влади» — журналістики. Вся вона знаходиться під контролем олігархів і посадових осіб вищого політикуму. І вона казатиме суто те, що їм треба. Професійної журналістики в Україні перебуває у геть критичному стані.

Учора мене називали вандалом і негідником. Але ніхто не сказав, що я політичний біженець, український адвокат, учасника АТО волонтер, у минулому — кандидат в народні депутати, що я — голова ОВК, який нагороджений почесною відзнакою ЦВК за зразкове проведення виборів. Тому, преса має бути об’єктивною і доносити не викривлену інформацію, а максимально повну. Для того, щоб читач, чи глядач спонукався до роздумів і малював собі картину подій. До вчорашнього дня це мені здавалося стандартами журналістики.

— У вас конфлікт з очільником київської поліції паном Крищенком.

— До нього ходили на прийом досить відомі люди і моя дружина. Крищенко їм сказав: «У мене з ним особистий конфлікт». Але він не моя дружина, щоб мати зі мною особисті конфлікти. У нас — світоглядне протиріччя. Мій інтерес, щоб всі були рівні перед законом. У нього — протилежний. Це — корупція, приховування власних злочинів і фришування протиправних дій своїх підлеглих. Не можу сказати, що мій ворог тільки Крищенко. Мій ворог — це система, а він її яскравий представник. Я його спіймав на гарячому і як юрист запротоколював його злочин. Ось він на мене і образився, бо я становлю йому небезпеку. Раз я принизив Крищенка перед підлеглими і чітко сказав, ким він є насправді. Може він це сприймав як особистий конфлікт? Але мені Андрій Крищенко не цікавий. Я хочу, щоб в систему не могли потрапляти такі щури як він. Але якщо вже це сталося, треба щоб система від нього відкараскалася і зробила все можливе для його покарання.

— Чому Ви опинилися в Іспанії?

— По-перше, через подання СБУ, за моїм клопотанням Генеральна прокуратура порушила справу по статті 110 -2, частині 4 Кримінального Кодексу України. Йдеться про фінансування дій, які спрямовані на силову зміну кордонів України, або зміну і захоплення влади в неконституційний спосіб. Ця справа має багато цікавих матеріалів і в ній задіяні люди з правоохоронної і банківської систем. За заявою представників сепарського, 17-го каналу, цю справу порушили і проти мене. Звинувачення об’єднали із заявою рейдерів, які протистояли проти мене. Начебто я їх побив, хоча насправді, не торкався до них навіть пальцем. Ці рейдери — люди, які займаються захопленням землі.

Усі заяви проти мене — справа рук однієї особи. Його звати Георгій Меліков. Він йде основним фігурантом по справі, яку порушила за моєю заявою ГПУ. Ця людина є агентом спецслужб РФ, багато років прожила в Україні і навіть мала наше громадянство. За національністю він вірменин і довго переховувався у США. У Сполучених Штатах його засудили за організацію замовного вбивства, а потім депортували без права повернення, відправивши в Росію. Потім він повернувся в Україну і вибудовував агентурну мережу для Кремля. Усі звинувачення, за які мене вимагає Інтерпол, йдуть від цієї особи. Вона, до речі, перебувала у дуже дружних стосунках з Аваковим. Я йому настільки перейшов дорогу, що він пропонує за мою голову 100 тисяч доларів.

Що цікаво, Меліков де-факто вважається померлим. За документами він похований на Байковому кладовищі. Але його могили на місці реєстрації немає. За нашими даними, він отримав угорський паспорт на інше ім’я і зараз живе і здравствує у Москві. Він мене звинувачує у розбійному нападі, вимаганні і пограбуванні. Коротше, я — негідник, бо не приховав, хто він є. У мене є безперечні докази і вони були надані в Генеральну прокуратуру.

Але справу по статті 110 — 2 частині 4 тишком-нишком закрили. Жодного фігуранта або свідка не було викликано, а мене оголошують в Інтерпол. Я бачу тут зведення зі мною рахунків системи МВС і намагання мене знищити як свідка і заявника по цій справі. Але ми це просто так не залишимо і вимагатимемо її розслідування.

— Станом на зараз Вас затримали.

— Станом на зараз, це не зовсім так. Я дві доби був у поліції, потім провели суд. Він врахував, що я сплачую податки до бюджету Іспанії і у мене гарні характеристики з місця роботи. Крім того, я не приховував, що я в розшуку, щойно з’явившись на території Іспанії. Я надавав документи та докази, які спростовують мою вину. Суд вирішив, що я нормальний чоловік і відпустив мене під підписку про невиїзд. Я маю двічі на місяць у певні дні з’являтися у місцевий суд, щоб відмітитися. І я не порушую цей режим.

— Що ви плануєте робити далі?

— Я Вам не хочу розповідати всі свої плани, бо їх озвучити — дорівнює програти. Можу сказати, що я зв’язався з дуже сильними мадридськими адвокатами, і вони готові надати мені безкоштовну допомогу. Я також готовий співпрацювати з іспанською поліцією, бо я не злодій. Проситиму їх не видавати мене в Україну, бо проти мене йде політичне замовлення і моєму життю загрожує небезпека. З українського політикуму за мене будуть заступатися громадські активісти. І поки я тут, у Іспанії, буду викидати багато компромату на владних людей і їх жахливі злочини. Повірте, ви ще побачите дуже швидко не один міжнародний скандал. Бо у мене зібрана доказова база на багатьох відомих людей. Поки можу назвати одне ім’я — мер Одеси Геннадій Труханов. Далі буде цікавіше.