Сергій Дацюк: Більшість суспільства залякана

Поки рядові українці сидять на карантині, депутати відпочивають в елітних ресторанах. Поки малі і середні підприємці не можуть вести торгівельну діяльність, працює «Епіцентр» та інші великі торгівельні мережі. Такий стан речей набрид громадянам України. Можливо, саме тому, мери великих міст, всупереч дій уряду, самостійно пом’якшили режим карантину. I-ua.tv мізкує над питанням, щоб це могло означати. Допомогти розібратися ми попросили філософа Сергія Дацюка.

— Про що, на Вашу думку свідчить демарш мерів? Це — прояв місцевого самоврядування, чи ознака отаманщини?

— Це не отаманщина. Ми маємо справу з політиками, а не громадськими лідерами. Отаманія виникає як нелегальна структура. В нашій ситуації діють мери — люди з абсолютно конкретною владою. Тому, це не отаманія. Умовно кажучи, Черкаський мер не Гонта, а одеський — не батько Махно. Поки що мова йде виключно про політичні ігри, спрямовані проти президента і парламентської фракції, яка, водночас, є більшістю. І ці дії надзвичайно слабкі.

Справжні б полягали у подачі позову до суду на постанову Кабміну № 211 («Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» — ред.) про визнання її неконституційною. З моменту позову, вона б припинила свою дію. Яка політична сила першою відважиться на такі заходи, надалі матиме трохи більше шансів. Зараз всі бояться. Більшість суспільної думки страшенно залякана. За соціологічними опитуваннями, значна частина українців все ще підтримує карантин. Зверніть увагу: підтримує неконституційним чином запроваджений карантин.

— Чому він неконституційний?

— На запровадження карантину не було подання від санітарного лікаря. Так само, досі невизначений епідемічний поріг. Відповідно, немає фіксації, що ми його перевищили. Немає рекомендації в ВООЗ по наявності такого епідемічного порогу. Я вам повідомляю про вимоги до введення карантину. Тобто, якби ці речі запровадили, усе було б законно.

Іншими словами, ви хочете карантин? Зафіксуйте епідемічний поріг, покажіть його перевищення. Санітарний лікар має зробити подання на карантин. Воно має розглядатися, можливо і в парламенті РНБО, в тому числі. Нічого з цього зроблено не було.

Люди, які підтримують карантин, введений незаконними засобами, підтримують беззаконня через страх. Коли він мине, ці люди звинуватять тих, хто його вводив і повісять на них усю відповідальність. Але не зроблять цього, бо самі застидаються свого страху. Розумієте? Ось що буде.

— Чи свідчить демарш від мерів про слабкість центральної влади?

— Слабкою вона була і до цього. Але я вже вам показав, що вона полягає і в беззаконні, але беззаконня — непроста слабкість. Влада може бути як завгодно слабкою, але коли вона дотримується закону, вона значно більш легітимна, ніж коли починає творити беззаконня. Тому, мова не про те, що влада слабка. Вона була слабкою до цього і робила безліч дурниць. Влада втратила легітимацію у свободолюбних людей. Незаляканих. Влада вже немає легітимності. Просто поки ми не можемо цього побачити, бо люди залякані. Коли вони вийдуть зі стану страху, виявиться що мова йде не про слабкість влади, а про її нелегітимність, яка походить із її незаконних дій. Тут йдеться і про прийняття закону про землю, і введення незаконного карантину і контрабанду, і дозвіл окремим людям торгувати під час пандемії.

— Ви маєте на увазі «Епіцентр?»

— Так, але він — неєдиний. Ось це все є свідченням нелегітимності. Але вона може бути соціологічно проявлена лише у людей, що не бояться. Хочу звернути вашу увагу саме на це. Поки що ми не можемо у соціологічному аспекті судити про нелегітимність. У стані страху люди не здатні проявити здорову якість своєї натури. Вони не можуть продемонструвати солідарність, бо суспільство розколоте на умовних два табори. Тих, хто боїться і вірить, що їх спасе тоталітарний карантин і на людей, які не бояться і чітко усвідомлюють небезпеку, готові на самообмеження, але проти беззаконня і наджорстких заходів.

Хочу зазначити, що не обов’язково ті, хто протестують проти тоталітарного карантину — бездумні і не розуміють небезпеку. Вони все чудово усвідомлюють. Але вони розуміють, що небезпека від беззаконня значно більша. Вона призводить не до жертв, у 0,2%, 0,5% чи 1% від кількості захворілих. Запам’ятайте, смертність буде не більшою від 1% від усіх захворілих. Нас може врятувати лише безстрашне усвідомлення небезпеки. У наляканих не діє легітимність, бо вони нездатні адекватно сприймати соціальну дійсність. Ось це усе є головою пересторогою перипетій, що з нами відбуваються.

— Демарш мерів — це не є проявом місцевого самоврядування?

— Звичайно, ні. Скоріш за все, це — дії центральних політиків. Вони зініціювали і спрямували цю ініціативу на регіональний рівень. Це політична дія, а не громадська. Громадськими діями є, скажімо, вихід підприємців на протест, а тут ми маємо справу з політичними. Регіональні еліти діють так активно лише тоді, коли вони мають підтримку центральних влад. Тому, це — політична боротьба в центрі, яка має ось таке регіональне вираження.

— Чи могло б місцеве самоврядування посилити введення ЄДСМ? Проекту, який передбачає баланс і унеможливлює монополії та олігархів.

— Тут ми говоримо про речі, які відбуваються на тлі карантину. Раптом виявилося, що олігархи в нас прямо на очах бідніють. Тому, терміново потрібно їм дати можливість заробляти, як раніше. У нас виникає політика, зорієнтована на дуже окремих олігархів, яких ми хочемо збагачувати як і раніше. Але нічого з цього не вийде. Я думаю, це той останній камінець, який кинуть у останню лавину, яка змете цю владу. Її вибирали і для того, щоб вона припинила усякий монополізм. Якщо тарифне безчинство буде продовжуватися — це ще одне підґрунтя, яке лежатиме в основі процесу, що змете «зелених». Я б на місці олігархів не творив би того, що вони роблять. Але зажерливість немає меж.