Олександр Козиряцький: парламентські вибори не на часі

Верховна Рада вирішила скоротити мажоритарщиків. Депутати прийняли у першому читанні проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення виборчого законодавства». Автори документу пропонують проводити місцеві вибори на мажоритарній основі лише в тих громадах, де кількість людей не перевищує 15 тисяч осіб. Раніше ця цифра сягала 90 тисяч. Ба більше того, шанси стати обраними мають тільки ті партії, які на парламентському волевиявленні подолали п’ятивідсотковий бар’єр. Тобто, позапарламентські політичні сили одразу йдуть за борт. Складається враження, що влада хоче бачити не територіальні громади, а керовані намісниками удільні князівства. Своїми баченням з цього приводу із i-ua.tv поділився експерт з єдиної державної системи моніторингу Олександр Козиряцький.

«Тут проблема не лише у виборчому законодавстві. Вона значно глибша і стосується децентралізації та державного управління в цілому. Тобто, проблему потрібно розглядати комплексно — системно. Локальні підхід не принесе бажаного позитивного результату. Покращення, при такому підході будуть, в кращому випадку, тимчасовими. Це не реформи, а їх імітація. Для якісних змін необхідний системний підхід. В систему не можливо щось додати, чи змінити. Систему можливо змінити тільки іншою системою. В теперішній час взагалі дуже небезпечно впроваджувати локальні зміни, бо система державного управління відсутня на сьогодні. В такій ситуації локальний підхід створює хаос, а це — велика небезпека для всієї держави.

Що ж стосовно партійної системи, влада її хоче зробити абсолютною. Тим паче, за умов так званої реформи децентралізації. Необхідно розібратися що таке реальна децентралізація? Те що відбулося з 2014 року — це гарний приклад імітації реформи. Об’єднання трьох, чотирьох, або навіть п’яти радянських сільрад в ОТГ не є децентралізацією. Такими діями створені адміністративно-політичні органи, які повністю залежні від центральної влади, яку очолює та політична сила, яка набрала більшість на так названих виборах. При нинішньому виборчому законодавстві — це «вибір без вибору». Навіть нові політичні партії з часом стануть «грати» за принципами та схемами олігархічних кланів. Самі монополісти, при цьому, не мають за мету збільшити економічне зростання держави та добробут громадян і громад. Виключно «бізнес» і нічого окрім нього. Але за чий рахунок і якою ціною обертається цей бізнес? Немає ні якої політики на сьогодні. Політичні рішення — це віддзеркалення економічних проблем держави. Зараз «політики» лобіюють в кращому випадку свої інтереси, а в більшості інтереси монополій. Все відбувається навколо багатющих природних ресурсів України.

ОТГ в таких умовах і ми з Вами бачимо це на практиці, повністю залежні від субвенцій. А які можуть будь субвенції при децентралізації? В окремих випадках так, але частково. При реальній децентралізації держава повинна створювати умови, через впровадження моделі соціально-економічного розвитку, при яких всі процесі життєдіяльності громади, району, міста, області керуються безпосередньо ними самими відповідно до правил гри, які держава передає на місця до самого низу. При цьому держава грає роль «арбітра» (контролює правила) не втручаючись в суб’єкт господарювання. Будується горизонтальний принцип управління при якому посадовці і держава є для громадян, а не навпаки.

Новою Системою і механізмом для таких змін є комплексний інтегрований проект розроблений спільно з НАН України, та затверджений до практичного впровадження «Єдина Державна Система Моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні послуги» (ЄДСМ), який і є системою державного управління в цілому і моделлю соціально економічного розвитку. Проект «ЄДСМ» в комплексі вирішує усі ці завдання в тому числі і по реальній децентралізації, що є по сутті, побудовою нової держави. Передаючи механізм в громади, побудова держави та державності відбувається знизу. При цьому, усі ці процеси автоматизовані. Таким чином, знищується головний противник любої якісної зміни — людський фактор. І це дійсно дуже важливо, за умов українського менталітету. Система охоплює усі галузі та напрями життєдіяльності держави. А ось локальні зміни — марна трата часу. Не змінивши систему в цілому, добра не буде.

Що ж стосовно виборів до місцевих рад, проводити їх за старими правилами не доцільно. Політичні процеси в країні не стануть прозорішими в таких умовах. Наприклад, у США є закон Фара. Він регулює і контролює вплив олігархічної монополії на ЗМІ, журналістів, телебачення, політиків і посадових осіб. На перший погляд — досить непоганий закон. Ми можемо прийняти в Україні аналогічний. Однак на фоні відсутності системи державного управління і панування олігархічно-кланових схем це не спрацює. Тільки після повної зміни системи — зміни правил гри можливо провести ці заходи.

Тому ще раз наголошую на негайній реалізації проекту «ЄДСМ», який є державним механізмом. Я вважаю це політична воля виключно президента України, бо таке масштабне питання, яким є зміна системи в цілому, повинне вирішуватись на самому високому рівні. «ЄДСМ» — це механізм виконання Конституції України.