Володимир Казаневський: «Життя у соціальних мережах людство не приведе до добра»

Міжнародний конкурс «ІТ в карикатурах» добігає кінця. Останній день подачі робіт минув ще 1 вересня. На змагання надіслали близько 1200 карикатур від 400 художників з 58 країн світу. Тепер журі думають, хто із митців впорався з завданням найкраще. Про те, як перебігав конкурс, i-ua.tv поспілкувався з головою організаційного комітету Володимиром Казаневським. Раніше він давав інтерв’ю Іванові Пєтухову у програмі «Про актуальне»

— З яких країн світу надсилали роботи найчастіше?

— З мусульманських. Тільки з Ірану свої роботи відправили близько 60 авторів. Також близько 40 художників надіслали малюнки з Індонезії та ще стільки ж з Туреччини.

— Про що свідчить така популярність конкурсу серед мусульманських країн? Часом не про порушення свободи слова?

— Так. Їх цікавить свобода слова. Крім того, карикатура в західних країнах знаходиться у стані занепаду. Чого не скажеш про Китай, Індонезію, Індію та Туреччину. Там вона почала дуже жваво розвиватися і з’явилося чимало молодих художників. Для порівняння, наймолодший вік карикатуриста в Україні коливається на рівні 45 — 50 років. Така ж сама ситуація в Польщі, Росії та інших країнах східної та західної Європи.

— Чому з Китаю надіслали менше, ніж з Ірану?

— Свобода слова в Китаї має проблеми. Там недуже вільний Інтернет. Але я знаю точно, що в Китаї карикатуристів більше, ніж в Ірані, в тому числі і молодих художників.

— Авжеж. Бо Китай — тоталітарна країна.

— Так само, як і Іран. Я знаю чимало іранських карикатуристів, що іммігрували до Франції, чи Канади. Причина — їхня професія. Я збираюся готувати цілу програму про карикатуру в Ірані. В цій країні дуже цікава ситуація. Зокрема, існують дві карикатури: провладна та опозиційна. Перша підтримується на державному рівні і в неї вкладається чимало коштів. У Тегерані навіть є дім карикатури, де працює спеціальна школа. Однак чимало карикатуристів виступають проти влади і їхні роботи друкуються в опозиційній пресі. Багато з них дуже цікаві. Там багато молоді. Тобто, в Ірані карикатура як і в радянські часи ділиться на підпільну та офіційну.

— А що малюють іранці?

— В Ірані ніколи не існувало традицій карикатури. Цей вид мистецтва відкрився для іранців тільки в 70 роках ХХ сторіччя. Усі тамтешні художники брали за основу західну французьку карикатуру. Вони пішли по мистецькому шляху, який називається карикатура без слів. Вона містить наступні напрями: соціальний, філософський та різкий гумор. Іранці хочуть відкрити своїм громадянам очі на суспільство та наш час.

— Що малюють українці?

— Вони так само рухаються у напрямку карикатури без слів. Щоправда, у нас цей вид мистецтва потроху сходить нанівець.

— Чи є вже явний переможець?

— Так, є. І з великим відривом голосів. Його ім’я поки тримається у секреті. Ми маємо запитати світову карикатурну спільноту, чи немає серед робіт потенційних переможців повторів та плагіату. На нашому конкурсі є місце тільки для свіжих ідей. Також у нас є умова, якщо карикатура отримувала приз на іншому конкурсі, вона не буде номінована на наші призові місця. Після екзамену у світової карикатурної спільноти ми зможемо говорити про переможців.

— Ви не можете сказати навіть країну?

— Ну чому? Це Іран. З нього надійшло багато гарних карикатур. Та якщо на цей малюнок буде повтор, то перше місце отримає людина, якій планувалося віддати друге. Але там я казати не буду. Нехай буде сюрприз.

— Конкурс присвятили соціальним мережам. Чи можна сказати, що вони забирають час і поїдають нашу енергію? Є фотографія, на якій зображене побачення хлопця та дівчини. Вони замість того, щоб між собою спілкуватися, «сидять» у смартфонах.

— Ми провели аналіз всіх карикатур, розбили їх на групи і побачили наступне. Більшість художників зі всього світу думають, що соціальні мережі забирають час. Вони все більше нас ведуть до безодні та безликості. Ми ще не можемо сказати, чим закінчиться шлях з соціальними мережами. На думку карикатуристів, із соціальних мереж йде зло. Чимало з них у своїх роботах намалювали диявола.

— А хіба карикатуристи не сидять на «Facebook»?

— Ще й як сидять. Та вони вважають, що життя у соціальних мережах людство не приведе до добра.