Юрій Буздуган: Карабах. Росія починає і програє

Поки на Донбасі діє черговий безплідний режим перемир’я, Азербайджан блискавично звільняє території Нагорного Карабаху. Чи здатні події на сході пришвидшити перемогу на українському Донбасі та звільнення Криму? Відповідь на це питання i-ua.tv дав експерт з питань індустріалізації Юрій Буздуган?

— До чого призведе звільнення Нагорного Карабаху для України?

— Нас цікавить не Нагорний Карабах, не Азербайджан з Вірменією, а Україна. Однак розвиток подій на сході дуже гарно синхронізується з нашими процесами. Зараз закінчується довгий геополітичний цикл. Він тривав три десятиліття, розпочавшись у 1991 році. Протягом цього періоду все було унікальним. Чого лише варта маніпулятивна економіка? Коли вперше в світі почали продавати почуття в індустріальних масштабах. І ми верещали від радості, віддавали всі свої багатства та владу над собою заради тих почуттів. Відверто кажучи, закінчуються страшні часи. Кожна країна до них пристосовувалася, як могла. Когось цей цикл піднімав, але більшості країн стало гірше.

Геополітичним лідером нашого регіону була Росія. Основним інструментом її роботи стало створення зон заморожених конфліктів. Одна з них — Нагорний Карабах. Туди ж відносяться Придністров’я, Південна Осетія та Абхазія. Цей список можна продовжувати і продовжувати. Наприклад, протистояння в Білорусі розкручує Росія. Вона це робить, не тому, що не любить білорусів. Просто вона не має інших інструментів впливу. Тільки сила, тільки кров. На щось інше, типу «плану Маршала» Росія не здатна. Тому свій геополітичний контроль над регіоном вона здійснювала тільки створюючи нові Карабахи та Донбаси.

Тепер, стосовно Нагорного Карабаху. Вірменія беззастережно орієнтується на Росію. Вона знаходиться в середовищі мусульманських країн, і тому її можна зрозуміти. Нинішня територія Вірменії — все одно, якби від України залишилася одна Закарпатська область. Велика Вірменія — це те, що називається Мала Азія. Вона простягається від гори Арарат і до Стамбула. А тепер подивіться, що від неї залишилося! Гора Арарат — є головною святинею для вірменів. Саме туди приплив Ноїв ковчег. Відповідними є і вірмени. Вони — православні християни і мають святиню, яку у них відібрали. Арарат знаходиться на турецькій території.

Тому, Вірменія завжди була проросійською країною, а вірмени — проросійським народом. Під час Першої світової війни, завдяки вірменам, приблизно чверть турецької території була відвойована російською армією. Але не склалося. Росія програла ту війну і віддала навіть більше, ніж захопила. Тобто, частини Російської імперії, населені переважно вірменами, відійшли до Туреччини. І все це за рахунок вірмен. І головною ціною, яку заплатили вірмени за свою проросійську орієнтацію став геноцид вірмен турками у 1915 році, бо вони воювали за Росію. Щоб врятуватися, вони переселилися на територію Азербайджану .

Вірмени традиційно орієнтуються на Росію. Так сталося і під час конфлікту в Нагорному Карабасі. У результаті, конфлікт було заморожено так, що за Вірменією залишився не лише Нагорний Карабах, але й та частина Азербайджану, яка була між Карабахом та Вірменією. Вірменськими зусиллями, але російськими руками, Азербайджан втратив до третини території. Зараз Росія продовжує робити те, що робила протягом 30 років. Вона створює зони нестабільності і як геополітичний лідер регіону, вирішує долі інших народів. Саме вона вирішила, що в Азербайджану відберуть третину територій.

Що відбувається у нашому регіоні зараз? Геополітичний цикл завершується. Вірмен чекає та ж сама доля, як і сто років тому. Вони зробили ставку на Росію, але Росія програє війну. Програла сто років тому, коли в Петербурзі Ленін на німецькі гроші підписав Брестський мир і пороздавав купу територій. Зараз буде те ж саме. Росія програє цю війну. Ендшпіль. Гравці роблять останні ходи. Усі, хто робив ставку на Росію програють разом із нею. Вірменія, донецькі, абхазькі, кримські, придністровські, осетинські сепаратисти… Програють і це неможливо відвернути.

Виграють ті, хто протистояв російському імперіалізму. І, найперше, виграє Україна. А також Грузія, Азербайджан, Молдова, а тепер і Білорусь. Бо ендшпіль геополітичного циклу. Зараз все буде вирішено. А Росія та всі, хто ставили на неї, розплачуватимуться за свою ставку.

— Тільки скільки ще чекати, а то рветься терпець?

— Усім нам хочеться, щоб воно швидше завершилося. Та воно рухається для нас в потрібному напрямку.

— Залишається тільки уявити масштаби святкувань.

— Уявляю і цього вже недовго чекати. Вже дуже скоро, протягом найближчих місяців все завершиться.

— Безперечно, події в Нагорному Карабасі — вагомий момент у протистоянні.

— Так. Власне, про що вони говорять? Росія ослабла настільки, що вже не має сил захистити своїх сателітів. Принаймні, станом на зараз Вірменія програє Азербайджану. Звісно, Азербайджан дуже багата країна, але вірмени, мабуть, багатший народ, ніж азербайджанці, бо це — друга, чи третя діаспора після євреїв. Вони по всьому світі. Ось так склалася доля в народу. Вони зробили ставку на Росію. Але Росія програє і, відповідно, їх чекає програш. Вже вдруге. Звісно сумно, але то — є їхній вибір. Тепер він дасть відповідні результати.

А для України все добре. Ми виходимо на фінішну пряму. Дуже скоро і Крим, і Донбас, як і усі інші окуповані території повернуться господарям, покарають всіх винних і Росія виплатить нам компенсації за всю заподіяну шкоду.