Олександр Новохатський: «Феномен Зеленського» мають розбирати не політологи, а психіатри

«Слуги» сіли на «Інтерсіті» у вагони першого класу та поїхали на екскурсію та війну. Селфики у «пікселі» та касках обурили опозиційну до Зеленського частину українського «Facebook». На думку користувачів мережі, у перукарів, офіціантів та весільних фотографів, якими були «слуги» у «минулому житті» навряд вийде підвищити своїй партій рейтинг за лічені дні до виборів. На що сподівався Зеленський, відправляючи своїх депутатів на фронт? Він хотів, щоб його «слуги» сподобалися військовим? Чи, можливо, вирішив зіграти на полі проукраїнського електорату? Відповідь на ці питання i-ua.tv допоміг шукати аналітик та політолог Олександр Новохатський.

— Для чого «слуги» поїхали на фронт?

— Давайте почнемо з того, що у своєму вчорашньому інтерв’ю обраним чотирьом каналам, у стилі раннього Януковича, президент Зеленський, визначив своє негативне ставлення до фахівців, які професійно розбираються у системах людських стосунків. Тобто, політологів. Я не в курсі, кого він так зневажає у своєму оточенні з числа політологів, що переносить цю зневагу на всіх людей цієї професії. Певно має вагомі підстави. Утім, професійних політологів, деяких я знаю особисто понад — 20 років, варто було б послухати. Й не одну годину, не разово, а постійно. Тим більше, що саме ці люди розуміють всю повноту того, чим має займатись президент зокрема.

Такий словесний сигнал означає, що поряд із Зеленським немає кому сказати, що рішення відправити депутатів напередодні виборів у зону бойових дій є анти піар-акцією. Результат такої екскурсії буде руйнівним для фракції. Для частини українців, які переймаються війною, така поїздка матиме вигляд блюзнірства. А для втомлених від війни, мобілізуючий ефект від такої події буде досить не суттєвий.

Водночас, для самих «слуг» — випадкових хлопчиків і дівчат, кухарів і собачих перукарів, ця ситуація буде демотивуючою. Руйнівною для розуміння власної вагомості. Вибачте за українське прислів’я, там їм «напхають повну дупу огірків», «опустять нижче плінтусу». Саме там вони відчують свою повну безпорадність та несуттєвість.

Їм розкажуть усю неприкриту правду про війну. Як би їх не намагалися від неї відсторонити, від цієї військової правди, але люди є люди. Вони самі побачать, що відбувається на фронті. І не важливо, це перша лінія, друга, чи третя. Війна має свій присмак і свою атмосферу. І за два дні її дуже легко відчути. Умови небезпеки для життя змінюють людей. Війна робить людей справжніми. Там немає місця для фальші та неприкритого фіґлярства. Там люди такі, які вони є. У них немає часу одягати маски. Через хвилину їх може не стати. Тому, вони говорять правду. І вона для багатьох депутатів — «псевдо народних діячів», буде разючою і нищівною. Багато «слуг» повернуться іншими людьми. Сприймати безпосередньо Зеленського, разумкових, єрмаків та інших непристойно вгодованих ідеологів без ідеологій, вони вже будуть зовсім по-іншому. У першу чергу, вони боятимуться. Вони боятимуться тих очей і людей, які готові брати не себе відповідальність і робити вчинки, у правильності яких ці люди переконані.

Можливо план був зовсім інший. Показати цим хлопчикам та дівчаткам, що на фронті немає нічого страшного. Можливо «тонким задумом» є продемонструвати слугам те, що вони витягли щасливі квитки та можуть не думати про жахи війни у теплих депутатських кріслах … Утім, план не спрацював. Тому, таке екскурсійне обмакування депутатів обличчям у … реальність, це — палка у двох кінцях.

— Депутати повернуться з війни. Що далі? Вони донесуть Зеленському правду, яку вони там побачили?

— Зеленський не хоче чути правди. У протилежному випадку, він би розмовляв з людьми, які значно краще за нього розуміються на подіях в державі. Як на мене, Зеленський ставить перед собою завдання не почути народ, не зрозуміти правду і не усвідомити об’єктивні речі. Його задача — переламати країну під своє бачення. Він підбирає людей та інструменти на свій смак. Робить певні дії саме для того, щоб нав’язати українському людському простору своє бачення. До речі, ми жодного разу не почули від Зеленського, а ні що таке ЗЕ-Україна, а ні куди він її рухає.

— Чи не здається Вам, що він не робив жодних зусиль домовитися з тією частиною суспільства, яка його не сприймає?

— А йому того не треба. Він ніколи ні з ким не йшов на компроміси. Володимир Зеленський, як феномен відбувся всупереч існуючій соціальній системі. Із самого шкільного дитинства та університету він відрізнявся: мімікою, жестами, поведінкою, світоглядними речами. Він не став підлаштовувати себе до загально прийняти норм поведінки. Не став оволодівати професійними навичками для соціалізації. Він спромігся збудувати власну структуру, де він реалізував свій потенціал. Він пішов у КВН, який став для нього соціальною нішею. Тут він і став людиною, яка реалізувала свої індивідуальні особливості.

І зараз він свій «КВНівський» досвід переносить на державне управління. На велику соціальну систему, під назвою країна. Він думає, що все буде як у «95 кварталі», де він вирішував хто гратиме, а хто ні. Первісний склад «95 кварталу» змінився абсолютно через вплив Зеленського. Ви звернули увагу, що усі сцени «95 кварталу» та номери були зав’язані на його особу? Зеленський був першою фігурою. У великих колективах, які творять мистецькі цінності, таке неприпустимо. Проте у приватних, кишенькових «театрах одного актора», це норма. Володимир Зеленський постіно протиставляє себе суспільній моралі, суспільним нормам. Він підкреслює свої вади та намагається їх видавати за неймовірні здобутки.

Що саме спонукало Володимира прийняти рішення висуватись на посаду президента України, поки що є таємницею. Однак, рано чи пізно ми дізнаємось про цю причину. Можливо, він поставив перед собою завдання всім довести, що його бачення світу має право на життя. Можливо причини були доволі меркантильні.

Але як фахівець-аналітик, можу зазначити наступне. Навряд протиставлення своєї персони усій соціальній системі є адекватною поведінкою та відповідальним рішенням. Воно призведе до катастрофічних наслідків. У першу чергу, для самого Зеленського.

— Скажіть, будь ласка, як політолог-аналітик, що таке Україна від Зеленського. Хоча, як ви вже зазначали, раніше, він цього не казав.

— Я не знаю. Ніхто не знає. Напевно, і сам Зеленський не в курсі, що таке Україна від нього. Я аналітик, а не провидець-екстрасенс.

Аналітика, власне, це — виявлення фактів, які можуть свідчити про певні процеси. Складання їх у певну теорію з послідовним і наступним прогнозуванням. Підбір, з бібліотеки історій, саме тієї, яку можуть підтверджувати ці факти. А далі — прогноз розвитку подій, і попередження про можливі наслідки. Аналітика дає зрозуміти по перших словах, яким буде не просто закінчення фрази, а навіть те, що було не сказане.

Аналізуючи те, що говорить Зеленський, я не можу побачити Україну Зеленського, ЗЕ-Україну. Мало фактів. Мало дій. Немає інформації на рівні моделей, візій, проектів. Причому, не тільки президент уникає конкретики, а його так звана команда цим грішить не менше.

Я не бачу ЗЕ-України як геополітичного та геостратегічного гравця планетарного рівня. Я не бачу, ЗЕ-України як соціальної держави для людей-українців. Він не вибудовує стосунків з людьми. Він їм нав’язує своє ситуативне кліпове бачення окремих подій чи окремих соціальних явищ. В одному з інтерв’ю, він сказав, що у нього немає часу на стратегію. Однак, саме стратегія, свідчить про світоглядну модель, про бачення країни. Якби у нього були нормальні політологи, вони б у нього запитали: «Шановний друже, а що ми усією країною по-твоєму будуємо? Ти фарбуєш паркан, одну частину в зелений, а іншу — в синій. Ми парканами займаємося, чи будуємо хату?». Від нього не чутно яку саме «спільну хату» він прагне збудувати. Або може ми вже живемо у приміщені, де треба меблі розставляти, чи ми повинні із сусідами стосунки з’ясовувати через межі земельної ділянки під нашою хатою … Таке враження, що для нього ці питання не суттєві. Він просто собі керує … невідомо чим та для чого. Ніби для нього головне — керувати, а все інше саме якось про себе подбає.

Він ніколи не говорить про причини подій. У його промовах йдеться виключно про наслідки, які виникають внаслідок прогавлених подій. Між тим, кожна подія викликана якоюсь причиною. Я не почув жодного разу, щоб президент обговорював зв’язок між ситуацією чи подією, яка відбулася, та причинами, що її викликали. Він постійно бореться з наслідками, не намагаючись перекрити причину їх виникнення. Це як турбуватись про відра для збирання води із пошкодженої труби і не робити ніц із самим проривом. Не трубу ремонтує, а відра по світу збирати, бо вода заливає.

Якось один депутат з трибуни парламенту сказав: «Ваша позиція є хибня». Так ось, політична діяльність президента Зеленського, з точки зору політології, — це абсолютна хибня. Він не розуміє, де він знаходиться і чим намагається керувати.

Зверніть увагу: Зеленський постійно говорить слово «результат». Вживання такого слова означає чітке уявлення про мету діяльності. Тобто, кінцевий результат має бути поданий у описовій формі. Наприклад, «я дав завдання генеральному прокурору змінити стан наглядового супроводження державних закупівель до рівня, коли кримінальні злочини у цій сфері вийдуть на 3%». Проте, пан президент дає генеральному прокурору час на результати не уточнюючи, що має на увазі. І вона діє відповідно до неконкретизованого завдання — щось робить … щось важливе … когось тягне до турми …

Для того, щоб отримати певний результат, потрібна конкретизація. Людське колективне життя і державна діяльність — це конкретизація. Натомість пан Зеленський називає будь-який результат перемогою. Блін. Вибачте, я цього не розумію. Тому, можу спрогнозувати тільки одне. Такий підхід призведе до катастрофічних наслідків. У першу чергу, для самого Зеленського. Він розчарується у тому, що робить. Вигорить вщент. Він не зможе адекватно організовувати систему реагування на події, які відбуваються поза його уявою, моделюванням та баченням світу. А воно у нього дуже вузеньке.

Що це означає на практиці? Будь-яка подія, яка відбуватиметься навколо України більш потужними силами, гравцями і природними явищами, може зруйнувати нашу соціальну структуру. Сьогоднішню Україну з таким рівнем організації, здатна знищити будь-яка несподівана загроза. Зверніть увагу на ситуацію з COVID-19. Це — природне явище. Виникла загроза зараження населення. Дії влади? Рекомендації носити маски, мити руки і прохання не заважати. Для чого вони ввели карантин? Щоб не «покласти» систему охорони здоров’я. Тоді для чого вона існує взагалі?

Справа в тому, що держава Зеленського абсолютно відсторонена від людських потреб. Неконкретизована та міфічна. Він не вважає за необхідне ставати на рівень обслуговування потреб людей. У нього сидить в голові, що людина обслуговує державу. У мене склалося враження, що «феномен Зеленського» мають розбирати не політологи, а психіатри. Людина не відповідає критеріям, якими оперують політологи. Вони працюють з моделями, з баченнями і діями людей. А коли між причиною і наслідком не шукають зв’язку, мабуть це — дорога до психіатрів.