Віктор Шишкін: Ступінь моєї довіри до рішень Венеційської комісії не більший, ніж до висновку кафедр українських навчальних закладів

Її членом Венеційської комісії свого часу був товариш Ківалов. Його туди запросили за часів Януковича. Давайте подумаємо, що він міг нарадити тій Венеційській комісії!

Венеційська комісія має чималий авторитет у очах українців. На її рішення посилаються вітчизняні політики, експерти та представники ЗМІ. Нещодавно, вона прийняла два висновки. Перший — стосовно антикорупційного законодавства, другий — щодо питання про реформування Конституційного Суду України. Та чи дійсно ми повинні висновкам «Венеційки» надавати таке велике значення? З цими питаннями i-ua.tv звернувся до Судді Конституційного Суду України у відставці Віктора Шишкіна. З ним у програмі «Про актуальне» поспілкувався Іван Пєтухов, а додаткові питання поставила журналістка нашого сайту.

— Складається враження, що вплив Венеційської комісії гіперболізований. Зазвичай, її зображують у ЗМІ таким собі аксакалом юриспруденції. Чи дійсно її рішення є настільки важливими?

— Усім відомо, що європейське товариство створило установу, під назвою Рада Європи. Дуже прошу не плутати її з Європейським Союзом, бо це — зовсім різні організації. Рада Європи на добровільних засадах охоплює майже усі європейські країни. У її межах утворений Європейський парламент, куди направляються представники законодавчих органів держав Ради Європи. Також є виконавчий орган — Комітет міністрів. Я б його назвав збіговиськом представників різних країн, які ухвалюють резолюції. Одна частина з них вимагає обов’язкового виконання, а інша — носить рекомендаційний характер. Судову гілку представляє Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Він визначає, чи виконує держава, яка підписала Європейську декларацію з прав людини свої зобов’язання. Країни-члени Ради Європи не мають права нехтувати рішеннями ЄСПЛ. Зокрема, за цим слідкує Комітет міністрів.

Крім того, Рада Європи утворила допоміжні та консультаційні органи. Серед них є і так звана Венеційська комісія. Це — консультативно-дорадчий орган. Його рішення мають тільки рекомендаційний характер. Венеційська комісія може написати висновок на звернення тих, чи інших держав. Однак він має таку ж саму силу, якби подібні рекомендація створила припустимо, якась із кафедр юридичного факультету Одеського, Львівського, чи Київського університетів. Тобто, ступінь їх значимості — однаковий. Питання полягає в тому, що українці чомусь Венеційську комісію підняли на самий Олімп. Розповідають, що вона найпрофесійніша, найзначиміша, та найінтелектуальніша. Усе це неправда.

Хочу нагадати, що членом Венеційської комісії свого часу був товариш Ківалов. Його туди запросили за часів Януковича. Давайте подумаємо, що він міг нарадити тій Венеційській комісії! Також її членами були Сергій Головатий та Марина Ставнійчук. Якщо Головатий добре знав англійську, Ставнійчук у ній хоча б орієнтувалася, то Ківалов — не в зуб ногою.

Ступінь моєї довіри до рішень Венеційської комісії не більший, ніж до висновку кафедр українських навчальних закладів. Тому, не треба з неї робити фетиш. До речі, вона може і помилятися. Ба більше того, одного разу припустився помилки навіть Європейський суд з прав людини. За приклад, я можу навести справу Судді Верховного Суду України Волкова. Уперше, Страсбурзький суд нас ткнув мордою об стіл і вказав нашому парламентові, що він звільнив Волкова з порушеннями Конституції. І навіть в цьому значущому рішенні вони припустилися помилки. Вона вказувала на те, що ЄСПЛ не знає нашого національного законодавства.

Крім того, я до Венеційської комісії ставлюся дуже обережно і навіть критикую її рішення. Чого лише вартий її голова Жан Букікіо! Я його називаю Піноккіо, бо ця людина лобіювала московські інтереси. Мені про це відомо крізь призму Четвертого Конгресу Конституційних судів планети, який відбувся у Вільнюсі, в 2017 році. Тоді Букікіо, за вказівкою з Кремля хотів влаштувати обструкцію голові литовського конституційного суду за те, що Литва не пустила москалів на цей захід. Причина — участь конституційного суду Московії в окупації українського Криму. Адже рішення про загарбання півострову приймав не лише Путін, але й обидві палати російського парламенту і тамтешній конституційний суд. За такі дії Литва оголосила ці московські інституції персонами нон ґрату.

На мою думку, ми не повинні проявляти свою меншовартість по відношенню до Венеційської комісії. Однак вона домінує в нашій ментальності. Ми слухаємо, що говорять закордоном і не покладаємося на власні сили. Не будемо забувати, що на цьому вже «залетіли» антикорупціонери різних парафій. Ми повинні мати національну гордість, адже у нас є своє вітчизняне законодавство! Хочу нагадати, що нормативне положення про поділ державної влади на три самостійних гілки закладене ще у Конституції Пилипа Орлика. Поки європейці плели інтриги у палацах, в козацькій Україні розвивалося право.

— Якщо Венеційська Комісія не розбирається в українському національному законодавстві, то чи можуть вони радити, що робити з нашими законами про Конституційний Суд?

— По-перше, у Венеціанській комісії є і консультанти з України. Інколи вони дають поради. Утім, одна справа, якщо це робить Марина Ставнійчук, а зовсім інша, коли Ківалов. Розумієте різницю? Нагадаю іще раз: Венеційська комісія — це консультативний орган і вона дійсно може давати поради. Однак я б їх радив ділити на кілька разів.

Рішення з приводу законодавства про Конституційний суд, «Венеційка» прийняла 11 грудня, але журналісти вже 10-го підняли бучу. У цей же день Інститут «За Майбутнє» вислав мені рекомендаційний варіант висновку. Його розробила група з п’яти осіб. Трьох членів: Хани Соховської (Польща), Ніколая Єсану (Молдова) та Мартіна Кюєра (Нідерланди) і двох експертів Дура Есесо і Герхарда Райслера. У рекомендаційних висновках немає критики українського Конституційного Суду. Натомість, там є рекомендації для нашої Верховної Ради про те, як врахувати позиції КСУ. Наприклад, щодо повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції, Венеційська комісія рекомендує прийняти норму про перевірку декларацій і всі положення щодо державних посадових осіб, крім суддів. А про що казав Конституційний Суд? Про те ж саме! Він наполягав на перевірці всіх державних службовців, за винятком суддів. Служителі Феміди знаходяться в іншому статусі і для них потрібна інша методика. Так написано в Конституції. Стосовно українських суддів, «Венеційка» просить розробити інший механізм. Зокрема, скарги на них має розглядати Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Що ж стосовно боротьби з корупцією, то переслідувати порушників потрібно, але необхідно прописати грамотно відповідну норму у статті 336.1. В існуючій є слово «завідомо». Я як суддя кримінального суду можу сказати, що його довести неможливо. Якщо ви — прокурор не доведете судді, що підсудний це зробив завідома, я маю зобов’язання винести виправдальний вирок. Тому, ця норма — мертва. Як ви її доводитимете? Засовуватимете пальці в двері, як в 1937 році? Схоже, люди які писали це визначення незнайомі з практикою.

Що говорить Венеційська комісія? Стаття 336.1. Кримінального Кодексу визнана Конституційним Судом неконституційною. На думку «Венеційки», слід відновити відповідальність за подачу неправдивих декларацій. Утім, закон має детально описати санкції, стосовно ступеню кримінальної відповідальності зі збереженням покарання у вигляді ув’язнення. Депутати повинні детально розписати диспозицію цієї статті. Ось вам висновок комісії. Вона фактично сказала: «Ви не смикайтеся, а виправте помилки, на які звернув увагу КСУ».

Що ж стосовно того, чи має право Венеційська комісія радити нам, як будувати свій Конституційний суд, то це — зовнішнє управління. Форми створення таких установ в Європі зовсім різні. Скажімо, конституційні суди в Іспанії, Італії та Франції між собою відрізняються. Кожна країна має свою форму організації і формування конституційного суду. То що нам може порадити «Венеційка»? Вони не здатні нам підказувати, як звільняти, чи призначати суддів в Україні.

— Що нам робити, аби перестати вестися на маніпуляції?
— Думати головою, а не іншим місцем тіла. Нам потрібно, нарешті, ментально позбутися меншовартості. Коли хтось хоче мати іноземних суддів — це зовнішнє управління. Ви що, собі не довіряєте? Якщо ви не можете знайти у своєму середовищі пару десятків чесних людей, то ви не нація і не держава. Ви — колонія та раби.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Віктор Шишкін: Ступінь моєї довіри до рішень Венеційської комісії не більший, ніж до висновку кафедр українських навчальних закладів