Віктор Шишкін: Сьогоднішній владний Олімп не сприймає основні принципи Конституції

Вони не визнають, що Україна — це правова держава.

Нещодавно Володимир Зеленський відсторонив від посади Судді Конституційного Суду України голову установи Олександра Тупицького. Утім, самі Судді з президентом не згодні. Вони вважають, що Конституція не давала йому подібних повноважень. Тим часом, сам Тупицький почувається більше ніж впевнено. Він навіть на різдвяні свята поїхав з родиною на відпочинок у Дубаї. І це — у розпал так званої конституційної кризи. Хто прав: Судді КСУ, чи президент? Із цим питанням i-ua.tv звернувся до Судді Конституційного Суду Украйни у відставці Віктора Шишкіна.

—  Чи має право президент відсторонювати Суддів Конституційного Суду України?

— Як завжди, у нашому законодавстві існує бардак (сміється). Тому, на ваше запитання однозначної відповіді немає. Чому? Справ у тому, що в 2016 році, команда Порошенка, мабуть, з метою захисту від чесних прокурорів та слідчих, внесла зміни у 3 частину 154 статті Кримінально-процесуального кодексу. У них зазначено, що питання про відсторонення осіб, що призначаються президентом (підкреслюю слово «президентом», бо мова йде не лише про суддів КСУ, але і про суддів загальної юстиції, голів районних та державних адміністрацій), вирішуються головою держави на підставі клопотання прокурорів, у порядку встановленому законодавством. Однак я такого порядку не знаю. Тим не менш, туди відсилає стаття. Наприклад, по відношенню до служителів Феміди судів загальної юстиції, такий порядок встановлений самим Кримінально-процесуальним кодексом. Там є кілька процедуральних статей. А що ж стосується глав райдержадміністрацій і обладміністрацій, мені про такий порядок не відомо. Так само я нічого не знаю щодо суддів Конституційного Суду.

Навіть, якщо орієнтуватися вузько на цю статтю, то у її тексті є доволі дивна норма. Вона відсилає до якогось порядку, встановленого законодавством. З одного боку, президент відсторонює своїх призначенців. З іншого — законодавство встановлює процедуру на підставі клопотання від прокурора. Тобто, якщо до будь-якої норми підходити дуже ретельно, то вона повинна все охоплювати і не мати прогалин.

Що ж стосується, встановлених законодавством підстав стосовно осіб, призначених президентом, вони мені невідомі. Ніхто з юристів, які дають свої коментарі теле- та інтернет-каналам, не сказав, що такий порядок існує. Особливо, я звертаюся до фахівців у галузі сучасного кримінального процесу. Тому, навіть, виходячи з вузько-формальної точки зору, цей указ є дефектним. Він не відображає вимоги, які зазначені у частині 3, статті 154 Кримінально-процесуального Кодексу України.

Є ще і другий момент. А чи конституційна 3 частина 154 статті КПК України? Мої вимоги до будь-кого з посадових осіб завжди стандартні. Перед тим, як писати гидоту, я раджу їм відкрити Конституцію і подивитися, на скільки їхні думки, бажання та мрії співпадають з Основним Законом. А ось ця норма (3 частина 154 статті КПК України — ред.) є повністю антиконституційною. І вона стосується не лише суддів КСУ, але і будь-яких осіб, призначеним президентом.

Чому вона неконституційна? Усе дуже просто. Відкриваємо 106 статтю Основного Закону, яка говорить про повноваження. Чи ви можете там знайти права президента, передбачені 154-ю статтею КПК? Вони обмежені Основним Законом. Про це йдеться в останньому положенні 106 статі. Там написано, що крім перерахованих 30 положень, голова держави має й інші повноваження, встановлені Конституцію. І я про це говорив неодноразово. Наприклад, про призначення членів Вищої ради юстиції не йдеться в 106 статті, але про це йдеться у 131. І ця норма записана в Конституції. Про що нам говорить 107 стаття? Про РНБО, шефом якої є президент. І ця норма міститься не у 106, а в 107 статті Основного Закону. Однак вона встановлена не законами, а Конституцією!

Існують вже десятки рішень Конституційного Суду кількох скликань, де він чітко сказав: у Верховної Ради і Президента є лише ті повноваження, які встановила Конституція. Крапка. Ось таким є мій аналіз, який стосується можливостей президента.

— Якими будуть наслідки таких дій голови Української держави?

— Ну звідкіля я знаю? У нас всі голови держави — ігноранти Конституції. Мені лише важко говорити про Леоніда Кравчука. На час його президентства діяв Основний Закон радянського зразку. Коли за Леоніда Кучми депутати прийняли Конституцію президентської республіки, я величав голову держави правовим ігнорантом. Розумієте, у нас усі президенти ігнорують законодавство. Навіть Віктор Ющенко. Звісно, він це робив не в таких масштабах, як його попередники та наступники, але він також мав свої недоліки. Про Кучму, Януковича, Порошенка та Зеленського я взагалі мовчу. Усі вони не те, що не поважають Конституцію, а є її прямими ігнорантами. Вони є носіями совкової ментальності. Вони звикли, що за часів СРСР начальник — завжди прав. На жаль, свої застарілі цінності ці люди принесли у сучасність. Усі вони називають себе молодим поколінням. Гм. Якби ж то. Ці люди - більші необільшовики, ніж комуністична партія у 80-х роках.

— Хто винний у конституційній кризі за лінією конфлікту: президент — КСУ? Не варто забувати, що самі судді порушили Основний Закон, коли дозволили Зеленському розпустити парламент і призначити нові вибори лише на основі політичної доцільності.

— Давайте забудемо словосполучення «конституційна криза». Ніякої конституційної кризи у нас немає. Дуже раджу викинути ці слова з лексикону. З чого ви взяли що в Україні конституційна криза? Бо КСУ визнав норми якогось закону неконституційними? А хіба до цього він аналогічні рішення не приймав?

Пам’ятаю, коли я був доповідачем по одному зі звернень, судді скасували цілий закон. Так, він був невеликий, але його відмінили. Утім, ніхто не вважав це конституційною кризою. Навіть, коли під Янучару поміняли Конституцію, ніхто це слово не вживав. А тут — паніка! Почалася конституційна криза! Її немає. Це — ідіотська думка, нав’язана політиками та їх пропагандистами.

Натомість, у нас є ідіотське несприйняття сьогоднішнім владним Олімпом основних принципів Конституції. Вони не визнають, що Україна — це правова держава і всі суб’єкти влади повинні діяти на підставі вимог 19-ї статті Основного Закону. Вона, як і до речі, 1 стаття, знаходяться у Першому розділі. Він містить доктринальні, установчі положення нашої держави для нашого суспільства. Він змінюється тільки всенародним референдумом.

У ситуації, яка склалася, винні наші нинішні депутати та попередня влада. Особисто я не проти боротьби з корупцією, але ж ви (депутати — ред.) правильно пишіть закони. Ви їх написали через пінь колоду і тепер отримали адекватну відповідь. Тому, Конституційний суд просто зобов’язаний був скасувати норми, які є неконституційними. Так, що винуватими є депутати та президенти. А ось до Конституційного Суду у мене немає жодних претензій.

Депутатам я би радив не вставати в позу, а визнати свою помилку і внести корекцію. На одному з круглих столів я розповідав, що коли в 1933 році Ляйпцизький суд визнав звинувачених у підпалі Рейхстагу комуністів невинними, Гітлер не топав ногами і не закликав розпустити та повісити суддів. Нічого подібного не відбувалося. Хоча, комуністи були явними опонентами націонал-соціалістів. Звинувачених відпустили з під варти і відправили їх до Москви.

— Як розв’язати ситуацію, що склалася?

— А яка склалася? Ніякої ситуації немає. Прийняли новий закон з виправленням помилок і заспокойтесь. Ось і все. Хто вам доктор? Хіба важко написати нову редакцію закону і врахувати зауваження Конституційного Суду? Хай ідуть далі. Ніхто їм потяг не зупиняв.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Віктор Шишкін: Сьогоднішній владний Олімп не сприймає основні принципи Конституції