Микола Сірий: Президент не може мати повноважень відсторонювати суддів від їх посад

Конфлікт між Конституційним Судом і Офісом президента набуває усе нових витків розвитку. Володимир Зеленський вирішив взяти контроль над непокірним органом влади і відсторонив від посади судді КСУ його голову Олександра Тупицького. Судді Конституційного Суду України переконані, що Основний Закон не дає президентові таких повноважень. Ба більше того, Тупицький і далі продовжує ходити на роботу та носити суддівську мантію. Чи мав Володимир Зеленський право відсторонювати голову КСУ? З таким питанням i-ua.tv звернувся до старшого наукового співробітника Інституту держави і права НАН України Миколи Сірого.

— Чи має право президент відсторонювати Суддів Конституційного Суду України?

— Відповідно до правила, загальноприйнятого і утвердженого у демократичному світі, яке ми називаємо демократичним урядуванням, президент сучасної країни не може мати повноважень відсторонювати суддів від їх посад. І це не залежно від того, чи вони належать до загальної системи судів, чи до спеціалізованої, чи до КСУ. Такими повноваженнями не наділений ані президент Франції, ані США. Глава жодної демократичної держави їх мати не може.

Інтерпретації, які робляться на користь володіння такими повноваженнями президента України, йдуть у розріз із загально прийнятим розумінням належного демократичного врядування. Безперечно, вони не відповідають ані Конституції України, ані іншому законодавству.

— Якими будуть наслідки таких дій голови Української держави?

— Цікаве питання. Голова держави має специфічний статус. Він наділений високим рівнем недоторканності та під час перебуванні на своїй посаді не притягується до відповідальності. Відповідно, наслідки дій президента можуть бути лише політичного характеру. Я маю на увазі, що голова держави як гарант Конституції має демонструвати приклад її дотримання. Якщо президент цього не робить, він вірогідно демонструє, що він не завжди є гарантом Основного Закону і у своїх діях інколи надає перевагу тим, чи іншим політичним міркуванням та устремлінням.

— Хто винний у конституційній кризі за лінією конфлікту: президент — КСУ? Не варто забувати, що самі судді порушили Основний Закон, коли дозволили Зеленському розпустити парламент і призначити нові вибори лише на основі політичної доцільності.

— Тут питання у тому, що Конституційний Суд є інструментом тонкої дії. Недаремно, його історія є дуже короткою і налічує лише 100 років. Вона почалася, коли на початку ХХ сторіччя, у Австрії був створений перший конституційний суд. Для того, щоб належно застосовувати інструмент КСУ потрібно оперувати певним, доволі високим рівнем правової культури. Тому, якщо Україна прагне у майбутньому мати якісне конституційне правосуддя, ми маємо розуміти, що просто змінити суддів замало. Необхідно зробити системні кроки. Тут потрібна і оновлена методологія КСУ, і більш висока якість інструментарію роботи (йдеться про аргументацію в Конституційній юстиції) і, звісно ж, нові обличчя. На жаль, усвідомлення цих вимог і викликів на політичному рівні немає. Як тільки політична система повертається до теми КСУ (коли треба поміняти суддів, чи самим суддями прийняти чергове рішення), над раціональністю перемагає політика. Саме тому, Україна вже тривалий час іде не на підвищення якості роботи КСУ, а на її погіршання.

Що стосується цього конкретного конфлікту, мені здається, його штучно простимулювала сьогоднішня владна команда. Чи наприкінці 2019 року, чи на початку 2020 року, вона поставила за мету зробити кроки по переформатування КСУ на свою якість. Для цього потрібно загострити конфліктність і звернутися до суспільства з питанням про швидкі радикальні зміни. Вірогідно, на політичному рівні розроблялися і реалізовувалися сценарії, які і призвели до такого загострення.

— Як розв’язати цю конституційну кризу?

— Вихід буде пов’язаний з інструментаріями, якими, на сьогоднішній момент, володіє: по-перше, влада, а по-друге — громадянське суспільство. Ми маємо певний баланс сил. Домінування не знаходиться ані на боці сьогоднішньої влади, ані на боці громадянського суспільства. Тому, я думаю, що буде йти взаємний пошук компромісних рішень. Центри сили нашої соціальної організації змушені робити кроки на зустріч.

Про що йдеться? Влада намагатиметься оновлювати склад Конституційного Суду, виходячи із свого розуміння і буде проштовхувати своїх кандидатів. А ось суспільство з цим не погодиться. Тому, належної підтримки сьогоднішня влада не матиме. Відповідно, вона буде змушена прислуховуватися до думки суспільства. Те ж саме стосуватиметься і рішень, які прийматимуть у сфері юстиції, в тому числі, і конституційної.