Юрій Буздуган: Головний результат візиту Блінкена — Україна змінить свій статус головного опозиціонера у Східній Європі на її лідера

Нас очікує страшний бій, але ми його виграємо.

5 та 6 травня державний секретар США Ентоні Блінкен та його заступниця Вікторія Нуланд провели в Україні. Американські високопосадовці зустрілися з українським президентом та лідерами фракцій Верховної Ради. На їхню думку, наша держава має рухатися на шляху до реформ, а на заваді розвитку Україні стоїть Росія та власні олігархи. Що означає візит Блінкена та Нуланд та їх заяви, i-ua.tv запитав у експерта з питань індустріального розвитку Юрія Буздугана.

— Що означають слова державного секретаря США Ентоні Блінкена та його заступниці Вікторії Нуланд про необхідність реформ в Україні?

— Якщо дозволите, я почну про сам факт їхнього візиту. Ми уже багато разів говорили, що зараз відбувається не українсько-«деенерівська» війна, як намагається розповісти Путін і навіть не українсько-російська. Наразі, йде глобальний світовий конфлікт, і його у майбутньому назвуть Четвертою світовою. Він вже завершується і навіть перейшов в стадію ендшпіля. Усі його учасники викладають свої козирі на стіл та збирають союзників. Ми вже можемо побачити, хто переміг і, що буде по завершенні Четвертої світової війни.

Основне протистояння відбувається між Німеччиною та США. Між ними йде боротьба за глобальний контроль. Німеччина кинула виклик американцям і мала реальні шанси на перемогу. З 1991 року вона підминала під себе Європейський Союз. Фактично, це утворення перетворилося на німецьку імперію. Звісно, ніхто про це вголос не говорить, але цей факт розуміють усі.

Років 5 — 7 тому відбулася, на мій погляд, кумедна ситуація. За часів президентства Оланда, французький уряд приїхав на свято врожаю у село пити вино. Міністри перебрали зайвого і керманич освітнього відомства видав приблизно таке: «Чхати ми хотіли на тих німців. Вони дуже зарозумілі і командують усіма». Наслідок таких слів був плачевним. Спочатку заяву про відставку написав сам міністр, а потім до нього приєднався і прем’єр. Врешті решт, весь уряд залишився без своїх посад. Причиною відставки послужила правда від міністра освіти. Наразі, Європейського союзу немає. Натомість, є німецька гегемонія нового типу.

— Навіщо Німеччині потрібен настільки контрольований Євросоюз?

— Справа в тому, що вона протистояння зі Сполученими Штатами самотужки не витягне, бо має вп’ятеро менший ВВП. А ось об’єднавши під собою ЄС, Німеччина отримала додаткову міць. Скажімо, у 1991 році ВВП Євросоюзу та США були приблизно однаковими і становили по 24% від світового. У 2011 році ситуація змінилася, і німці отримали півторакратну перевагу. 31% ВВП від об’єднаної Європи проти 19% від США. Та це був лише пік німецької могутності. Німці хотіли і далі поширювати свій вплив за межі Європейського Союзу та висунули концепцію «зони вільної торгівлі з ЄС», де вони, а не американці мали встановлювати правила гри і, найперше, — правила глобального обміну. Ці правила були вигідні найперше ФРН. Наприклад, в «зоні вільної торгівлі» були введені квоти на ввезення українських товарів до ЄС, через що Україна з 6 місця по рівню виробництва сталі з’їхала на 14. Як наслідок, почався нееквівалентний обмін української сталі на німецькі товари. Тепер на всіх вітчизняних пивних заводах та шиномонтажних підприємствах встановили німецьке обладнання, а Німеччина піднялася з місце 7-го виробника сталі на наше 6-те місце. Ми продаємо закордон вже навіть не сталь, а зерно. Президентство Януковича перетворило Україну на аграрну державу. Воно співпало у часі з піком економічної могутності Німеччини.

Усі вище наведені факти свідчать, що лідер Європейського Союзу діє, як ворог України. Давайте, нарешті, знімемо рожеві окуляри і приймемо це за факт. Усі, хто кричить про так звану європейську солідарність і пропонує боротися проти англосаксів та США, поводяться, як ідіоти. Я нікого не хочу образити. Ідіот — це лише термін. Так у Стародавній Греції називали людей, нездатних до державного управління.

Тепер повернемося до Німеччини і України. Україна не має шансів самотужки змінити правила гри, нав’язані Німеччиною, але у нас з’явився союзник. Іде глобальне протистояння між Німеччиною і США і у цьому протистоянні Україна зайняла однозначно проамериканську позицію. Аж до того, що «деенерівці» фактично воюють не за Росію, а за інтереси Німеччини. З нами також не все так просто. Захищаючи суверенітет України, ми захищаємо інтереси англосаксонської коаліції. Бо ми з ними — природні союзники.

Та нарешті, глобальне протистояння виходить на фінішну пряму. Хребет економічної могутності Німеччини та ЄС переламаний. Якщо десять років тому ЄС мала в півтора рази більший ВВП, ніж у США, то сьогодні США мають на чверть більший ВВП, ніж ЄС. Американці перемагають і злам стався після геополітичної перемоги над головним «бойовим хом’яком» Німеччини — Росією. Між Берліном та Москвою існував стратегічний взаємовигідний союз. Росія постачала німцям дешеву нафту та газ. Поки ми платили за тисячу кубів російського газу 450 доларів, країни Балтії по 550, німці лише по 209. Та Берлін також не залишався у боргу перед Кремлем. Усі, розв’язані росіянами регіональні конфлікти, німці заморожували у геометрії, найбільш вигідній для Москви. Осетія, Абхазія, Донбас, Придністров’я та Карабах, усюди основним інструментом заморожування, була підконтрольна Німеччині ОБСЄ.

— Яке нічого не бачить.

— ОБСЄ нічого не бачить з «того» боку. З нашого воно бачить усе, навіть те, чого немає. Як каже Олена Скоморощенко, Росія та Німеччина — народи-брати. Утім, саме Росія стала головною причиною поразки Німеччини — «Кримнаш» став переломом у глобальному протистоянні Німеччини із США. Після окупації Криму за один рік ВВП Росії впав на третину, але й ВВП Німеччини впав на чверть. І от тепер Четверта світова війна вийшла на рівень ендшпілю і кожна зі сторін збирає своїх союзників для вирішального зіткнення. Тому приїзд Блінкена та Нуланд в Україну — подія доволі красномовна. Ви тільки вдумайтеся. Скільки разів до України прилітали державні секретарі США?

— Дуже рідко.

— Щоб перерахувати такі візити, достатньо пальців однієї руки, і те залишаться вільні. Більше того, зараз в Україну приїхали державний секретар та його заступниця, а такого не було ніколи. І їх візит свідчить про визначальну роль України у глобальному протистоянні. Однак скрізь є свої «але».

Схоже що атака путінських орд на Україну, на жаль, залишається актуальною. І вирішальна битва Четвертої світової війни проходитиме на нашій території. Відповідно, ми, українці, станемо її головною жертвою та понесемо найбільші втрати. Звісна річ, отримають своє і росіяни, які палатимуть у власних танках та у власних кораблях. І, звісна річ, попри військову перевагу над Україною (проте не над антипутінською коаліцією) Росія програє цю битву. Але полем битви буде Україна. Та візит Блінкена та Нуланд означає таке: «Готуємося до війни». Тим паче, державний департамент США наполегливо рекомендує усім громадянам Сполучених Штатів полишити РФ до 15 червня. В іншому випадку, він не братиме на себе жодних гарантій стосовно безпеки громадян, які воліли залишитися.

Тепер хочу сказати пару слів про західну дипломатію та її відмінність від радянської та російської. Ми звикли бачити дипломатів та політиків у амплуа брехунів. «Візантійський підхід» — не червоніти та казати неправду. Путінські слова про «іхтамнєт» породили тисячі мемів та перетворилися на іменник. Але західні дипломати та політики так не поводяться. Вони можуть не сказати правду, але ніколи не будуть брехати. Бо наслідком брехні є падіння на рівень паріїв, перехід у розряд тих, кого викреслюють із свого кола, з ким не матимуть справ. Зрештою, так сталося з Росією, яка дивується ставленню до неї інших країн.

То ж до чого я веду? Слухайте те, що кажуть західні політики та дипломати. При чому, я тут не розділяю американських та німецьких. Усі вони говорять тільки правду. Заява, зроблена державним департаментом з рекомендацією залишити територію Росії до 15 червня для мене є дуже значущою. Це той момент, після якого вони очікують реального наступу російської армії на Україну. І зупинятимемо його ми, наші війська. Бо настав етап, коли буде вирішено, хто переміг у глобальному протистоянні, що триває з 1991 року. Американці готуються до ендшпілю. Вони почали вигравати після «кримнашу». Після того як Росія стала країною-парією, агресоркою та Імперією зла, Німеччина почала програвати війну. Тепер прийшов час ставити крапку та підбивати підсумки.

Хочу нагадати, що ВВП Росії впав на третину тільки за один 2015 рік, зменшившись з 2 трильйонів доларів до 1,3. Зазнала втрат і Німеччина, яка втратила 25% свого ВВП. І це — найпотужніша країна Європи. Це — результат «кримнашу», а що ж буде після ендшпілю? Після нього Німеччина втратить набагато більше, ніж Росія. Німеччина втратить контроль над ЄС, а Росія втратить контроль над Східною Європою. Їх місце посядуть країни-члени антипутінської коаліції.

Тому, зараз головне питання порядку денного це не приїзд Блінкена та Нуланд. Він — очікуваний і дуже добре, що він відбувся. Навіть їхні заяви не є головні. Хоча, вони — значущі, і я б хотів дати на них свій коментар. Слова Нуланд та Блінкена про відсутність реформ та шкоду від олігархів потребують перекладу. Вони означають, що президент та уряд України не справляється із завданнями союзника США. Якщо вони малоефективні для нас, то що вже говорити про ефективність їх дій у межах коаліції? Ефективними є народ України, наше громадянське суспільство, але не політичні та економічні лідери країни. Україна стала заручницею, збудованою німцями економічно-політичної системи. Системи, коли до Німеччини замість готового продукту, ввозиться зерно, а олігархи виконують свою функцію, нищачи внутрішній попит в країні. Нам потрібно міняти не просто керівництво України, а соціально-економічну модель. І американці кажуть про це прямим текстом.

Та зараз головне не стратегічні заяви Блінкена та Нуланд. Нам треба визначитися, що робити далі. І зміною президента, чи прем’єр-міністра тут не обійтися. Їх міняли вже багато разів. Треба дати відповідь на питання: «Які геополітичні та цивілізаційні цілі має Україна у війні? Війні, якої вона не хотіла, але в яку була втягнена російськими танками. І, головне, що Україна має зробити, для досягнення своїх цілей в умовах цієї війни?».

Проблема в тому, що у нас немає лідерів, які здатні поставити такі запитання та реалізувати українські геополітичні та цивілізаційні цілі. Звісно, можна поміняти Зеленського на умовного Порошенка, а Шмигаля — на Тимошенко. Утім, ніяких позитивних змін це не дасть. Ефективність цих людей так само низька, як і в діючої влади. У нас досі, для отримання високих посад треба дурити людей. Утім, скористатися владою і побудувати іншу Україну, такі політики виявляються нездатними.

Тому, давайте просто зіграємо за Україну. Що нам треба зробити у цій ситуації? Перше — найважче і найскладніше. Як не дивно, це не стосунки з Німеччиною, Сполученими Штатами, чи Росією. Це — стосунки з собою. Нам потрібно навчитися захищати власні національні інтереси України. У чому вони полягають? Зараз йде війна. Стрімко наближається її кінець. По завершенню війни відбудеться перебудова світової та європейської архітектури. Україна буде серед переможців цієї війни. То які завдання ставить Україна? Що вона хоче отримати? Вона була основною жертвою — полем бою та понесла головні людські та економічні втрати. Всі розуміють, що ми просто маємо отримати гідну компенсацію. В іншому випадку, ми будемо просто дурнями. Але я не чув пропозицій від жодного українського політика, ані провладного, ані опозиційного з цього приводу.

— Що, на Вашу думку, має отримати Україна?

— Звісно, головна вигода залишиться за американцями, і це — нормально. Бо США — провідний геостратегічний гравець. Однак Україна не має пасти задніх. Звісно, я не президент України, але поки всі мовчать доведеться мені сказати слово від імені України. По завершенню Четвертої світової війни Україна має стати новим геополітичним лідером Східної Європи. Іншими словами, зайняти місце Росії. Саме заради цього було принесено тисячі жертв. Утім, наше керівництво, враховуючи опозицію, не здатне мислити на такому рівні. Однак їх сліпота не скасовує важливості історичного моменту.

Настав час, коли ми маємо всі шанси стати новим регіональним геополітичним лідером. Наші хлопці, відбиваючи російські атаки, повинні розуміти, що стоять на смерть за краще майбутнє України. До речі, американці це чудово усвідомлюють. Більше того, це у їхніх інтересах. Та вони не можуть виконувати нашу роботу за нас. Їм потрібен свій лідер Східної Європи. І для цієї ролі ідеально підходить Україна. Однак для реалізації цієї шляхетної мети вони поки не можуть знайти у нас лідера. Людини, здатної відповідати нашим новітнім завданням і їх реалізувати.

А ось з народом нам пощастило. Він на смерть стоїть за Свободу і багато разів відбивав усі спроби Німеччини та Росії знищити Україну. На жаль, свободу німці бачать тільки в Німеччині. Колишній міністр закордонних справ цієї країни якось мені відверто сказав: «Свобода — це у нас вдома, а тут у вас — лише інтереси». Не буду називати його прізвище. Вища Справедливість є і тепер попри всі зусилля росіян і німців, знищити Свободу в Україні не вдалося. Не дав народ. Не президенти, не прем’єри, не навіть лідери опозиції. Саме народ став гарантом української незалежності.

Тому, нас очікує страшний бій, але ми його виграємо. Це не буде бій України з Росією. Це буде бій вільного світу проти тоталітарних режимів та рабства. Німеччина, позиціонуючи себе вільною країною, насправді, будувала світ, де є вона та її раби — беззахисні та безмовні. Зараз на нас очікує Армагедон. Головна битва добра та зла. Утім, сили добра переможуть, і Україна в їх коаліції. У результаті, Україна змінить свій статус головного опозиціонера у Східній Європі на лідера Східної Європи.

  • Ви тут:
  • Я-UA
  • Суспільство
  • Юрій Буздуган: Головний результат візиту Блінкена — Україна змінить свій статус головного опозиціонера у Східній Європі на її лідера