Олександр Новохатський: У росіян та Росії немає вибору

Росія у сучасному світі вже не відіграє суттєвої ролі взагалі.

I-ua.tv продовжує робити висновки про зустріч Байдена та Путіна, яка відбулася 16 червня у Женеві. Своєю думкою з нами вирішив поділитися політолог Олександр Новохатський. Нижче ми розмістили його текст.

Саме цікаве у цій зустрічі пройшло поза увагою преси. Для того, щоб порозумітись на цих формальних танцях етикетів, треба дійсно слідкувати за всіма процесами дуже ретельно та заздалегідь.

Сама зустріч, особисто для мене, залишила враження розмови дурного з глухим. Причому, її учасники старанно зображали свої ролі. Один зображав дурного, а другий — глухого. Така собі гра — зроби зухвалий вигляд, що не розумієш про що мова.

Почнемо з того, що зустріч із Путіним для Байдена має таке саме значення, як колись для Трампа «мала сенс» зустріч із Кім Чен Ином. Президент США -заручник певного курсу, який погоджується із представниками інтересів «справжньої ділової Америки». Президент США, фігура не самостійна. Це не Україна …

Отже, сама зустріч була формальною відповіддю на питання американців щодо надмірної присутності Росії у інформаційному, діловому, навколо-політичному просторі. У останні роки, американські громадяни дуже часто чули та відчували на собі російську присутність. Звісно, що Держдеп не може лишити таку болючу тему без уваги. По Росії ведеться величезна робота, і її не можна показати та обговорити у медіа. Утім, ніхто не забороняє продемонструвати у ЗМІ, що президент Сполучених Штатів займається проблемою Росії та вживає заходів.

Для Байдена зустріч з Путіним стала показовою акцією зі спрямуванням, у пергу чергу, ефекту на громадян США. Там більше нічого не було. З американського боку, позиція щодо Росії та Путіна вже особисто давно узгоджена, прийнята до виконання та неухильно виконується усіма причетними силами та інструментами. У своєму сучасному вигляді путінська Росія не може влаштовувати Сполучені Штати.

З іншого боку, ця сама зустріч для Путіна була так само, приводом «проїхатися по вухам» власному народові. У черговий раз, показати власну (примарну) значимість та великість. Продемонструвати черговий привід для гордості за Росію …

Для розуміння того, що відбувається у світі, необхідно ретельно читати документи, які підписав Байден за кілька днів раніше. Нова Атлантична Хартія (між Великою Британією та Сполученими Штатами) дуже чітко говорить про наміри та плани почати складати конкуренцію Китаю «вже прямо зараз». Новий формат стосунків із низкою Європейських суб’єктів, де Німеччина явно втрачає частину преференцій та можливостей впливати на події у питаннях Східної Європи.

Взагалі, там відбулось надзвичайно багато цікавих та напрочуд важливих зустрічей. Сигналів про зміну світового устрою також озвучили дуже багато. Саме гасло європейського турне — «Америка повернулась», обране для демонстрації рішучих дій у напрямку формування нового світу цивілізованих країн.

Якщо говорити більш конкретно, то на мою особисту думку, сьогодні розгортається перший акт вистави із показового «вирішення китайського питання». Конфлікт загострився та проявився через зухвалі дії Піднебесної по знищенню Вільної економічної зони Гонконг. Неймовірна кількість британських компаній втратили свої гроші через ігнорування Піднебесною своїх зобов`язань щодо гарантування незмінності Вільної економічної зони. Китай порушив домовленості. Китай буде покараний.

Брекзит пройшов досить легко саме через те, що частина компаній з Британських островів перевела свою діяльність у Гонконг. Просто уявіть собі, що це були за люди та компанії. Вони — акули світового ринку торгівлі акціями, трейдери, біржовики. Це трильйони обігових коштів та мільярди фінансових операцій. Та все це пішло котові під хвіст через незрозумілі вибрики китайської комуністичної партії. Вільний Світ це не подарує.

На сьогодні, Китай став об’єктом спрямування зусиль Сполучених Штатів, Великої Британії та цілого ряду союзників. Мета — поставити Китай на місце та по можливості, провести переформатування внутрішньої політичної структури країни із автократичної на демократичну. Це — довгий шлях, але він дуже вигідний та дає можливість відродити велич англосаксонського Світу над Азіатськими тиграми.

Розуміючи мету та традиційні методи її досягнення, можна досить вільно прогнозувати дії сторін в конфлікті, що розгортається. Колективний Захід буде бити по двох напрямках. Перший — конкуренція та мінімізація впливовості Китаю у проекті Шовковий Шлях. Другий — згортання власних виробничих потужностей на території КНР. Все решта, це так чи інакше, дії в рамках цих головних напрямків атаки.

І Росія тут не грає жодної ролі. Вона у сучасному світі вже не відіграє суттєвої ролі взагалі. Сьогодні Московія завершує цикл зміни статусу. Радянський Союз не просто програв «Холодну війну». Він зникає із простору світової політики в якості гегемона та одного з центрів двополярного світу. Росія, порядок організації життя людей у просторі кордонів Росії, йде до повного переформатування. У сучасної Московії немає ані сил, ані засобів, щоб змінити перебіг подій. Таке враження, що Путін хоче ліквідувати свою державну формацію, а не розвинути її. Про отримання глобальної ролі «жандарму» або «центру впливу» вже не йдеться. Єдине питання щодо володіння ядерною зброєю. Та навіть воно вирішиться через участь Колективного Заходу. Тут треба розуміти, що окреслені задачі не швидкі у їх перебігу. Сучасний Світ, тільки на перший погляд, швидкий та показово активний. Насправді, глобальні завдання вирішуються повільно та спираються на знання аспектів людської природи. Сполучені Штати отримали за минуле століття великий досвід. Низку поразок та перемог і зробили з них висновки. Сьогодні новий етап трансформації світового порядку, і саме США та Велика Британія беруть в ньому провідну роль.

Все схоже на те, що у так званій «групі Путіна» лишають «північну трубу» та, у якості партнерів, німецьких друзів. Проте, забирають вплив на території нижче від умовної лінії «Курськ-Воронеж-Саратов». Тут невдовзі буде проходити кордон реального впливу Москви на світові події. Звісно для того, аби зменшити вплив Москви на Балто-Чорноморський регіон та Кавказ (не говорячи вже про Сирію та Туреччину), необхідно провести «величну країну» через ряд нищівних поразок. Отже, можемо прогнозувати короткотривалу війну в окресленому регіоні із нищівними та болючими наслідками для Росії. Після чого уся потужність обміну природніх копалин на гроші, буде відбуватись через північний коридор («північний потік») та через невеличкі нитки контрольованих не Росією «південних потоків».

Не обов’язково змінювати кордони країн, для того аби на їх окремих територіях запанував окремий економічний режим. Наприклад Закарпаття в Україні. Та вплив на економіку регіону має зовсім не Київ. Зовсім не він керує справжніми політичними процесами в формально українському Закарпаттіі.

Економіка, це нова-стара зброя, яку успішні країни використовуватимуть для ведення війни в планетарних масштабах.

Та повернімося до зустрічі Байдена з Путіним. Тут необхідно зрозуміти, що жодних поворотів та інших сценаріїв вже не відбудеться. Путін не знає своє місце та роль. Він отримав гарантії власної безпеки. Натомість, Байденові його місце та роль є добре відомими. Саме тому, він вчергове засвідчив для Путіна незворотність планів Колективного Заходу.

Чи має Захід важелі контролю на російських генералів та чиновників? Навіть смішно це коментувати. Гроші … російські бізнесмени (як і українські) тримають гроші у західних банках. Нічого не заважає в будь-який момент імітувати «атаку хакерів» на необхідний банківський рахунок. Немає проблеми арештувати нерухомість, анулювати банківські картки та натиснути інші чутливі точки будь-кого з тих, хто грає суттєву роль в певних військових або політичних подіях. І все це відомі прийоми впливу та примусу. В росіян та Росії немає вибору. Тут як в собаки, де нога потрапила у колесо — скавчи, але біжи …

Щодо «неньки» та перспектив України, тут нажаль не все так однозначно як для Росії. На нас дійсно зійшовся клином світ ділових інтересів Колективного Заходу. І найкоротший шлях між частинами Євро-Азійського континенту. Це наше щастя та наше прокляття. Ми вимушені дуже швидко формувати нову-іншу еліту. Людей, які можуть усвідомлювати оці всі зарозумілості та вибудовувати відповідні механізми взаємодії із Світом. Нам відведена роль наживки у війні з Росією. Можливо саме на наших землях розгорнуться реальні бойові дії у битві Заходу із Російсько-радянським монстром. Побачимо …

Проте, як на мене, найкраще місце для перенесення світових виробництв із Китаю, це саме Україна. Ну, не Африка, ж … Ми зазнаємо дуже потужної зміни, трансформації. Навіть трансмутації — переродження. І до цього треба бути готовими. Значення театральної постановки зустрічі тупого із глухим треба сприймати лише, як чергову демонстрацію незмінності світових планів. Ми може або вписуватись в них на певних, заздалегідь визначених ролях, або загинути у нерівний та безперспективній боротьбі із власними ілюзіями.