Юрій Буздуган: Комюніке G7 та смерть «Північного потоку-2»

Байден таки дозволив добудувати Московії «Північний потік 2». Українці незадоволені та пишуть гнівні статуси на Facebook. А може годі вже побиватися? У геополітика Юрія Буздугана є гарні новини. Ще у червні відбувся саміт Великої сімки, який прийняв спеціальне Комюніке. Світ рухатиметься у напрямку екологічних технологій, відмовлятиметься від нафти та газу. Це означає, що «Північний потік 2» -проект минулої епохи, а Путін програв у своїй «многоходовочці». Натомість, Юрій Буздуган окреслює горизонти майбутнього, відповівши на питання інтерв’ю для i-ua.tv.

— Увесь український сегмент волає, що дозвіл на добудування «Північного потоку 2» — це зрада. Та чи варто на це питання дивитися лише у поняттях відомої дихотомії? А може там є іще сірі тони?

— Питання таких великих проектів як «Північний потік 2», не належить до компетенції одного року. Вони — довгострокові. Тут можна вести мову про одне, два, три, чотири, або п’ять десятиліть. Пам’ятаєте газопровід Уренгой — Помари — Ужгород? Радянський Союз цілком непогано жив на постачанні нафти закордон. Цей проект у СРСР вважався великою перемогою. Так думали і прості люди, і керівництво СРСР. Утім, він став головною стратегічною поразкою Радянського Союзу.

— Чому?

— Замість того, щоб самим виробляти якісні товари для населення, ми почали продавати нафту закордон і за ці гроші закуповувати імпорт. З точки зору тактики, все було добре — ми отримали товари, яких не було. Але з точки зору стратегії СРСР створив слабкість, залежність від Заходу. Варто було ціні на нафту впасти до 26 доларів за барель — з магазинів зникли цигарки, зубна паста і ще тисячі звичних речей, невдоволення населення набуло такого розмаху, що Радянський Союз розвалився. Подібну ситуацію ми зараз маємо з «Північним потоком 2».

Росія наступає на стратегічні граблі вже вдруге. Тільки тепер вона не одна. Компанію Путіну складають Німеччина та Меркель. Вони ще переконані у перемозі. Вони вважають, що повторюється 2008 рік, коли Путін «заморозив Україну». Після чого ми почали платити Росії за газ 450 доларів, а Німеччина — 209 доларів. Це перекладання ціни з Німеччини на Україну дозволило німцям остаточно переграти Англію і Францію та ще на півтора десятиліття втримати лідерство над Європою. Путіну на ці ж півтора десятиліття отримати ілюзію великого гравця. А українцям отримати півтора десятиліття злиднів та безнадії.

Так от, сьогодні вони переконані, що «Північний потік-2» все знову повторить: німецьку гегемонію та російський імперіалізм за рахунок злиднів українців. І хоча позиції Росії, я не здивований ні на краплю, а ось поведінка Німеччини змушує мене здивовано знизати плечима. Такої дурної і недалекоглядної стратегії від німців я не очікував.

— Але ж Росія та Німеччина — природні союзники.

— Так, Німеччина та Росія — природні союзники. Але Німеччина знає те, чого не розуміє Росія. 15липня Велика сімка (до якої входить і Німеччина) прийняла епохальне Комюніке, яке абсолютно змінює геополітичний та стратегічний ландшафт глобального протистояння, учасниками якого є і Німеччина, і Росія, і Україна. Ні, це не красивий вислів. Документ дійсно має риси непересічності та визначальності. Комюніке G7 відкрило нову епоху та визначило риси майбутнього. Якщо дуже коротко, великі гравці вирішили відмовитися від ринкового регулювання глобального обміну. Наприклад, у пункті 34 цього Комюніке йдеться про «закріплення ланцюгів поставок». Тобто, на зміну вільному ринку прийде наджорстке регулювання. І обгрунтуванням такого кроку є те, що «учасники зі значною ринковою владою можуть використовувати свої сили для стримування цифрових ринків та ширшої економіки.» Що, врешті-решт, і призвело до падіння темпів розвитку світової економіки, яке ми спостерігаємо.

— А як же ж ринкова економіка та неолібералізм?

— Світові лідери відмовляються від неолібералізму не тільки як від ідеології, але і як від інструменту. Стара економіка вмирає. У Комюніке G7 навіть розписали останні роки її життя. Наведу цитату з 37 пункту Комюніке: «2021 рік має стати поворотним для нашої планети, оскільки ми зобов’язуємося здійснити зелений перехід». Вже зараз визначені жорсткі часові межі цього переходу. Якщо його початок призначено на 2021 рік — наш час, то досягти декарбонізованої енергетики (безвуглеводневої економіки — ред.) планують у 2030-х роках.

Протягом 10 — 20 років, енергетична система має бути позбавлена будь-яких вуглеводнів взагалі. Вона буде без нафти та газу. Коли я кажу: «енергетична система», це не тільки теплові електростанції, це — і транспорт, в тому числі: «У наших транспортних секторах ми зобов’язуємось забезпечити стійку, декарбонізовану мобільність та розширити технології транспортних засобів з нульовими викидами, включаючи автобуси, поїзди, судноплавство та авіацію.» Глобальна декарбонізація транспорту має пройти в 2020 роках.

Протягом 10 років не повинно залишитися автомобілів, які їздять на бензині, солярці, чи газі. Уявляєте темпи і завдання, які поставили світові лідери? Причому, відмовитися від вихлопного палива треба до 2025 року. Мова йде про найближчі 5 і 10 років. Саме на цей час заплановані жорсткі заходи проти нафтогазової галузі в світі. І тут Росія з Німеччиною хочуть запустити «Північний потік-2». Як сказав один з героїв старого радянського фільму: «Вони що у вас газет не читають?»

Відбувається корінний поворот світової економіки та цивілізації. Тут я б хотів виділити два ключових елементи. По-перше, відправлять у минуле сектор нафти та газу. На початку шляху, світові лідери припинять його підтримку та розвиток. Потім — більше, введуть проти нього жорсткі санкції. Це стосується і вторинних та третинних галузей. Зокрема, автомобілів, які їздять на нафті та газі.

По-друге, відбудеться перехід до жорсткого регульованого ринку. На порушників, які займатимуться нафтою та газом, очікують не просто санкції, а виключення з глобального обміну. По-третє, світова економіка відмовиться від співпраці із деспотичними режимами: «звільнення глобальних ланцюгів поставок від примусової праці. Тому ми доручаємо Міністрам торгівлі G7 визначити напрямки для посиленої співпраці та колективних зусиль щодо викорінення використання всіх форм примусової праці у глобальних ланцюгах поставок напередодні засідання Міністрів торгівлі G7 у жовтні 2021 року.» (п.29).Відповідно до Комюніке, такі країни не зможуть купувати чужі товари і продавати свої, перетворюючись на нову Північну Корею.

— Що це означає для Росії?

— «Північний потік-2» вже став не потрібним. Зараз Сполучені Штати дали йому зелене світло, але це виглядає приблизно так: «Хлопці, вам хочеться витратити ваші гроші? Будь ласка. Тільки через 5 років ваша труба нікому не буде потрібна».

А тепер перефразую спеціально для українців. Те, що виглядає як зрада України, насправді, шлях дуже елегантної гри з дотримання українських інтересів. Світова економіка ступила на дорогу перебудови, і вона починається у поточному році. На жаль, це розуміють не всі. Люди, які називають себе експертами говорять дурниці, продовжуючи жити у минулому, яке вже закінчилося. Замість того, щоб думати, як вбудувати Україну в нову світову економіку, бо горить!

— Подібні меседжі можна почути і від деяких політиків.

— Або українські еліти ховають від народу правду, або вони не еліти, і їх треба гнати під три чорти. Відбувається зміна епохи. Така сама, як перехід від феодалізму до капіталізму. Уявіть собі дурня, який під час Великої Французької Революції розмірковує про методи покарання селян за непокору. Українські політики та експерти далеко від нього не пішли. Розмови у подібному стилі наразі відбуваються у вітчизняному дискурсі. Та Бог з вами, яке «лупцювання селян», який «Північний потік-2»? Селяни ось-ось здобудуть волю і візьмуть на вила поміщиків та феодалів, а Росію та Німеччину притягнуть до відповідальності за стару, «карбонізовану» економіку!

На порозі стоїть нова епоха. Її основні віхи прописані у Комюніке G7. Я дуже радив із цим документом ознайомитися всім українцям, надто тим, хто називає себе експертами. Змінюється світова економіка, а разом із нею — і наше життя. На жаль, нинішня еліта, як зрештою, і минула, еліта 1991 року просто неготова до перетворень, які накочуються на Україну.

Саме тому, Україні потрібна еліта, яка знатиме, що далі буде з державою та її народом. Вона має мобілізувати українців на побудову нової економіки, нової держави і нового життя. Не треба боятися! Зміна епох не лише проблеми, але й можливості. Ви думаєте таке відбувається лише в Україні? Зовсім ні. Подібні речі можна розповісти, скажімо про Польщу, Росію та Німеччину. Але можна підготуватися до змін. Особливо, коли ініціатори цих змін — США та Великобританія — твої друзі і союзники. Вони нічого за нас робити не будуть, але допоможуть із задоволенням.

— Скільки у нас часу?

— Рік — два, максимум — 5. Опісля, на нас чекає новий, 1991 рік. Або президент, уряд та парламент усвідомлюють ситуацію, роблять пропозицію для України і ведуть її до нових змін, або йдуть лісом і на їх місце прийдуть інші люди, які вміють жити і працювати в нову епоху.

— І все ж таки, чому наші люди так люблять дивитися на все, як на чорні та білі тони?

— Є два погляди на майбутнє. Більшість вважає, що у майбутньому буде майже так, як зараз. Майбутнє, як продовження сучасного. Розумієте? Насправді, буде зовсім по-інакшому. Неоліберальні догми типу «іди по трупах до свого мерседеса» вже перестали допомагати кар’єрі, як після 1991 року перестала допомагати «відданість комуністичній партії». Ось у чому вся справа.

Утім, більшості значно зручніше мислити у категоріях минулого. Наприклад, англійці жартували над своїми адміралами, які завжди готові до минулої війни. За своїм мисленням, більшість українських експертів і політиків — ті самі англійські адмірали. Вони продовжують жити у попередніх часах.

Та годі вже існувати у вчорашньому дні! Давайте бачити категорії майбутнього! Лідери Великої сімки нам зробили послугу, прописавши їх у своєму Комюніке. Тридцять років тому, у 1991 році ми такого попередження не мали.

Ще за часів сталінської епохи був вельми цікавий прецедент. Заможній селянин підписував газету «Правда» і прочитав у ній постанову ЦК ВКПб «Про розкуркулення». В той же день він пішов ввечері у місце, де збираються селяни і запропонував одному бідняку своїх вороних коней, іншому — теплу, із металевим дахом хату. Бідняки не могли відмовитися від таких подарунків. Тим часом, наш герой забрав сім’ю, поїхав до міста і там влаштувався робітником на завод. Через два місяці цих колишніх бідняків таки розкуркулили, а він став «гегемоном-пролетарем».

Читайте! Комюніке G7, як той селянин читав Постанову ЦК ВКПб — від цього залежить ваше подальше життя. Зараз починається перебудова світової економіки, ще важливіша, ніж німецько-російська перебудова газово-грошових потоків 2008 року. І ми маємо документ, в якому чітко змальовані горизонти майбутнього. Комюніке зачепить кожного з нас. Усіх 8 мільярдів людей на планеті Земля. Всіх попередили. А хто не сховався, я не винуватий.