Володимир Волков: Україна потребує незалежного центру громадської думки

Політики та їх штаби невтомно говорять про ідеологію. Її бачення вони озвучують у своїх передвиборчих програмах, а найсміливіші збирають експертів і пишуть їхніми руками проекти конституцій. Утім, жоден з цих документів так і не вийшов за межі декларації. У чому справа? А може їх теоретично не підтримує все суспільство? На думку лідера громадської організації УВО «Спас 23» Володимира Волкова, ідеологію та закони, які відіб’ються в серці і киян, і львів’ян і донеччан можуть створити представники регіональних еліт, об’єднанні у асамблею. Він поділився своєю думкою з i-ua.tv.

— Ледь не усі політики полюбляють говорити про ідеологію. Та хіба вона здатна об’єднати українців?

— Дійсно, наша країна велика та соборна. Вона складається з багатьох частин. Саме тому, ми потребуємо інституту громадянської юстиції. Центру з фахівцями, які розбиратимуться у різних питаннях і будуть для людей моральними авторитетами. Об’єднавшись у єдиному місці, в єдиний час, вони зможуть обговорити багато важливих для нації питань. Утім, смуту сіють політичні боти, які за гроші чавлять один одного і обговорюють надумане та не важливе. Тому для того, аби вийти на формат розуміння наших національних цінностей, такий центр є конче необхідним.

— Де взяти моральних авторитетів, здатних об’єднати суспільство?

— На територіальних національних зборах, громади мають висунути у кандидати своїх авторитетних представників. Останні проходитимуть відбір спочатку на рівні району, потім — області. Людей обиратимуть з найрізноманітнішими напрямками нашого життя. Представників висуватимуть з юриспруденції, економіки, аграрної сфери, духовенства, і так далі.

Утім, піару, який так полюбляють наші політики на різноманітних виборах тут не місце. Адже, Україна потребує не нових політичних технологій, а авторитетних територіальних представників. Тих самих людей, здатних гідно відстояти позиції власних регіонів. Завдання цих реальних авторитетів — прибрати штучні перепони від політиків і покласти край чварам.

— Якщо говорити про регіони, то скажімо, представник Львівщини буде наголошувати на українськості, а Донеччини, цілком може декламувати ідеї братства з Московією.

— Принаймні, обидва з них зустрінуться на загальнонаціональному зібранні і спробують знайти компроміс. Зрозумійте, нам потрібне порозуміння. Без нього, єдиної країни не звариш, а чвари нас тільки послаблюють. Вони, у першу чергу, на руку російському агресору.

Саме тому, треба поговорити про наше спільне підґрунтя, про те, що створює нашу єдність. Це може бути земля, держава, ставлення до літніх людей і дітей, загальні геополітичні питання. На цьому підґрунті треба знаходити порозуміння і компроміс. Найкраще це робити не силами крикливих ботів та піарників політиків, а виважених осіб — такої собі ради старійшин, яка готова між собою домовитися і дійти до спільного знаменника.

— Та чи не перетвориться декларація такого зібрання на «Ми за все добре, про всього поганого»? Чи не стане вона переліком загальних штампів?

— Усе залежить від порядку денного. Якщо він буде актуальним, поставленні завдання виконають. Наразі, у нас повністю відсутній порядок денний щодо важливих питань. Для прикладу, варто хоча б взяти тему продажу землі. Усі обговорення відбуваються тільки в інтересах представницької влади, або депутатів. У результаті, їх дитя народжується мертвим. А ось коли авторитетну громадську думку сформують представники і її донесуть до суспільства, вона цілком може розраховувати на національну підтримку.

— Наскільки можливо провести таку експертизу?

— Спочатку, ми маємо перевірити свої сили і визначитися, хто її проводитиме. Коли ми станемо на шлях пошуку моральних авторитетів, ми зрозуміємо, наскільки ми консолідовані і можемо дійти висновку. А вже судячи із сформованої команди, її рішення стануть більш-менш передбачуваними. Такі вибори є дуже потрібними заради уникнення штучних пересмикувань.

— Що Ви маєте на увазі, коли говорите про пересмикування?

— Думаю, вам дуже добре відома наша дійсність. Про ті, громадські обговорення, які відбуваються біля високих кабінетів, не повідомляється суспільство. Хто там був і про що спілкувалися - науці невідомо. Висновки цих людей, навряд чи мають якесь фахове значення. Громадські слухання відбуваються для галочки, а всю основну роль в них відіграє представницька влада.

Саме тому, нам дуже потрібен дієвий центр, здатний зібрати українських моральних авторитетів до купи. Його немає, принаймні останнє десятиліття. Була спроба його створити, завдяки ініціативі «Перше грудня». У результаті, усіх експертів розсварили політики. Вони не хотіли, щоб люди консолідовано казали свою думку. Та давайте не втрачати шанс створити такий центр сьогодні. Його доля і життя — у наших руках.