У Дніпрі рідні полеглих бійців зібралися на цікавий форум

Отримати від «TAPS Україна» психологічну допомогу можна не тільки на форумі. У організації діє програма реабілітації родин полеглих.

У Дніпрі рідні полеглих бійців зібралися на цікавий форум
У Дніпрі рідні полеглих бійців зібралися на цікавий форум

— Найголовніше, це — спілкування. Ми намагаємося збиратися часто. Ось нещодавно, їздили до профілакторію. Мами і дружини загиблих бійців, зазвичай, знають одна одну давно. Хтось, навіть з 2014 року. Ми спілкуємося і, це допомагає розслабитися. Мій син Дмитро Полєвий був морпіхом. Загинув у бою під Водяним, у 2017-му. Кажуть, час лікує. Яка ж це неправда! Він може лише притупити біль, — сказала пані Любов.

— Ми навчилися жити з біллю. Вона від нас нікуди не поділася. Нас дуже часто накриває, інколи без жодного приводу. Може стати настільки боляче, що ти буквально ридаєш у подушку. Мій син Толя загинув у катастрофі літака ІЛ-76. Хлопець тільки-но вступив у доросле життя. Йому було лише вісімнадцять років, — розповіла Ольга Горда.

— Ми намагаємося не показувати свою біль на людях. Інколи мені доводилося чути: «А зачєм он туда пашол?». Відповідь — він туди пішов, щоб захистити тебе, і твоїх дітей. Моя подруга каже: «Ти — дуже сильна жінка. Намагаєшся триматися». Я втратила двох дітей! Після загибелі Дмитра, не витримало серце мого старшого сина, і він помер від інфаркту. Він мав свою фірму і дуже багато допомагав військовим. Нам надзвичайно складно. Та ми — мами, намагаємося триматися докупи і казати одна одній добрі слова, — поділилася пані Любов.

— Ми дуже сумуємо одна за одною і нам би хотілося бачити частіше. Добре, що є хоча б телефони. Утім, ми мріємо про наступні зустріч, щоб можна було побачитися і обійнятися, — сказала Ольга Горда.

— А ще ми працюємо з психологами. Першою мені надала допомогу Ольга Іларінова. Вона змогла мене висмикнути з болючого стану. Я б також дала гарну рекомендацію Олегові Чабаненку. Він — дуже файна людина і блискавичний фахівець, — радить Любов Полєва.

Праворуч — пані Ольга та пані Любов — ліворуч.
Праворуч — пані Ольга та пані Любов — ліворуч.

У неділю, 5 вересня пані Любов та пані Ольга змогли, на решті, обійнятися. Вони завітали на форум родин загиблих Героїв «Маленькими кроками назустріч один до одного». Члени сімей бійців Небесної Гвардії зібралися у міському молодіжному парку дозвілля та відпочинку «Новокодацький». Подію організувала «TAPS Україна» за підтримки міської ради Дніпра. Форум проходить вже вдруге.

Попри прохолодну вересневу погоду, рідні бійців купалися у теплій дружній атмосфері. На них очікували групові заняття з психологами, йога, смаколики, масаж, гра на барабанах та різноманітні майстер-класи. Жодного натяку на нудні промови, чи інший офіціоз на форумі не було. На початку учасники розділилися на групи, щоб працювати з психологами. Останніх організатори відбирали вельми ретельно. Усі кандидати повинні були мати кваліфікацію роботи з травмою та втратою. Чимало психологів форуму їздили на передову, щоб працювати з хлопцями в польових умовах та займалися підтримкою родин загиблих з 2014 року.

— Коли ми переживаємо горе, воно забирає дуже багато сил та ресурсів. А ще, залишає чимало почуттів зі знаком мінус: страх, агресію, вину. Наразі ми зіткнулися з таким явищем як непрожита втрата. На перший погляд, ніби ти все усвідомив та пережив, але тобі щось заважає рухатися далі. Не можеш дозволити собі бути щасливим і дивитися у майбутнє. Завдання форуму — навчитися людей звертати увагу на свої почуття, допомагати самому собі, коли накриває і стає погано, — розповіла психологиня Олена Шилова.

Її чоловік Сергій, позивний «Грін» загинув у липні 2015 року. Підірвався під Гнутовим на міні і помер у лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Сергій Шилов нагороджений відзнакою «Народний Герой України». Та попри це, пані Олені довелося три роки доводити, що її чоловік воював. Адже «Грін» був командиром 2-ї роти, 8-го окремого батальйону «Аратта» у ДУК ПС.

— Я знаю, що психологічна допомога працює. Я вибиралася сама і тепер хочу допомогти іншим, — сказала пані Олена.

Дуже часто рідні полеглих бійців стикаються з байдужістю, чи то пак, навіть з грубістю оточуючих.

— Ти зачєм ево пустила в АТО? Це питання змушені чути вдови далеко не раз. Варто молодій жінці сказати, що її чоловік загинув на війні — і оточуючі на неї виплескують хвилю негативу. Така агресія тільки посилює біль. Знаєте, мій брат загинув на війні з Росією. Я його дуже люблю. Не всі розуміють, що ці хлопці закрили мир над нашими головами, ціною власних життів. Саме тому, ми дуже хочемо підтримати батьків і вдів, — розповіла Лілія Кравець — організаторка всіх заходів «TAPS Україна»

Інколи психологам «TAPS Україна», фактично доводиться мирити рідних бійців.

— У процесі роботи ми виявили, що батьки полеглого і його дружина можуть мати конфлікти. Від цього найбільше страждають діти. Ми навчаємо дорослих мистецтву спільної мови, зарадити того, аби поставити на ноги малечу і закласти в її серце світлу пам’ять про тата. І знаєте що? Ми добилися дуже позитивних результатів, — додала Лілія Кравець.

Отримати від «TAPS Україна» психологічну допомогу можна не тільки на форумі. У організації діє програма реабілітації родин полеглих. Є нагода ходити на індивідуальні, чи групові заняття, а ще розмовляти з психологом і одночасно займатися рукоділлям. Та для того, щоб знайти сили повернутися до життя, лише зусиль психолога недостатньо. Терапія дає позитивні результати тоді, коли над ними працюватиме сама людина.

— У психології діє принцип п’ятдесят на п’ятдесят. Іншими словами, 50% успіху — робить спеціаліст, а решта 50% - відповідальність людини. Якщо вона не хоче рухатися вперед і працювати над своїми почуттями, нічого не вийде. Звісно, психолог може влаштувати танці з бубном та перевернутися на виворіт, але за умови пасивності клієнта, навіть надзусилля фахівця не дадуть результатів. Утім, дуже важливо обрати спеціаліста, з яким вам буде максимально комфортно. Якщо не підійшов один, не варто зупинятися. Можливо, ви прийдете до іншого фахівця, і він виявиться тим психологом, який потрібен саме вам. Головне не падати духом, — переконана Олена Шилова.

Опісля занять з психологами, рідні полеглих бійців займалися рукоділлям на майстер-класах, а потім дивилися концерт.

Планві руху - ось, що головне.
Планві руху - ось, що головне.
Поки дорослі розмовляли з психологами, дітлахи бавилися з супергероями.
Поки дорослі розмовляли з психологами, дітлахи бавилися з супергероями.
А це - майстерклас з макраме
А це - майстерклас з макраме
Рідні полеглих бійців дуже талановиті. Вони малюють і вишивають картини, виготовляють ляльок та навіть роблять гель-лак.
Рідні полеглих бійців дуже талановиті. Вони малюють і вишивають картини, виготовляють ляльок та навіть роблять гель-лак.
А це - дерево пам'яті
А це - дерево пам'яті
Катерина Леонова показує, як правильно займатися йогою
Катерина Леонова показує, як правильно займатися йогою
Відомий художник Анатолій Меньків вчить рідних полеглих мистецтву живопису
Відомий художник Анатолій Меньків вчить рідних полеглих мистецтву живопису