Володимир Волков: Перехід на кластери вилікує українську економіку

Як відновити Українську економіку і дати їй додаткового повітря? Над цим питанням ламають голови і урядовці, і пересічні громадяни. Лідер всеукраїнської громадської організації УВО «Спас — 23» Володимир Волков знає на нього відповідь. Він радить звернутися до європейського досвіду і застосувати кластерну модель.

— Що таке кластерна економіка? Нащо вона сучасній Україні?

— Це — приклад дуже успішних економік, які віднайшли свою прописку і в Європейському Союзі, і в світі взагалі. Адже кластери допомогли витягнути з болота не один важливий процес. Наприклад, промисловість, авіацію, приладобудування та інші значущі напрямки. Що ж стосується України, то я би наполегливо пропонував перевести усю її економіку на кластерну модель. Тим паче, що криза знаходиться не в окремих галузях, а захопила всю вертикаль. Тому, перехід на кластерну модель, допоміг би, як мінімум вилікувати пріоритетні напрями нашої економіки.

— На які б кластери Ви розбили економіку Україну?

— Для початку, візьмемо аграрну сферу. Тут я б скористався прикладом Австрії. Ця держава є найпотужнішою, за розвитком аграрних кластерів у ЄС. Тому, я би запропонував використати її досвід для України. Наприклад, створити кластери за приблизно такими напрямками: молоко, риба і зерно. До речі, на прикладі риби я можу сказати наступне. Кластерна модель здатна об’єднати потужності виробників комбікорму, вирощування личинки та переробки риби. Подібне об’єднання зусиль за територіальною приналежністю, могло б дати, скажімо, десять ставків, один комбікормовий завод і один рибний цех для переробки сировини у котлети, філе та рибні палички, із постачанням готових продуктів на магазинні прилавки.

— Це — аграрний сектор. А як на рахунок промислового?

— Спроможності кластерної економіки дуже яскраво проілюстрували на звільнених територіях Донеччини та Луганщини. Тамтешніх підприємців до об’єднання змусили реалії життя. Вони консолідувалися довкола виробництва промислових товарів, декілька заводів скоординували зусилля і почали виготовляти насоси та зварювальні апарати. Кінцевий результат перевищив усі їхні очікування. Раніше, до початку російської агресії готовий продукт продавали в РФ. Тепер же, ці підприємці працюють з арабськими країнами, Китаєм, В’єтнамом та іншими державами і враховують регіональні особливості їх виробництва.

— Для того, аби перевести українську економіку на кластерні рейки, мабуть, потрібна державна програма. Як це зробити? Хто цим має займатися?

— Усе в наших руках. Чим гарна кластерна модель? На щастя, вона не передбачає залежності від держави. Підприємства — абсолютно самостійні суб’єкти господарської діяльності і вони можуть вільно об’єднуватися між собою. Звісно, якщо держава підтримає їх та мотивуватиме різними бонусами, це піде їм тільки на користь. У будь-якому випадку, перевагу такого підходу, продемонструє саме життя. Тому, тут не потрібно робити рухи згори. Це — ініціатива підприємців з областей, районів та територіальних громад. Наприклад, у регіонах, де виробляють металоконструкції, консолідуються заводи. Вони роблять все можливе, аби випустити якісний продукт і його продати. Тому, м’яч находиться на полі підприємців. Утім, добре було, якби держава надала їм ідеологічну підтримку.

— Так вже влаштований наш люд, що спить і бачить швидкі результати. Як довго нам доведеться на них чекати після кластеризації економіки?

— Відповідь — дуже швидко. Звісно, найголовнішим недоліком українства є відсутність консолідації. Зазвичай, ми єднаємося тільки перед обличчям загрози. Чого лише варті події, пов’язані з російською агресією? Утім, для гарного життя політичної єдності недостатньо. Консолідуватися мають і підприємці. На мою думку, тут би мали відіграти важливу роль деякі державні органи: торгівельно-промислова палата, комісії співпраці з іншими країнами (наприклад З США, Китаєм В’єтнамом), організації, які можуть виступити замовниками кінцевого продукту. Наприклад, деякі ОТГ можуть запропонувати свої території під вирощування овочів, чи створення товарів з металу.

Окрім «старих-добрих» українських чвар, мене ще бентежить наш комплекс меншовартості. Підприємці мають не оглядатися на державу, а проявляти ініціативу. На щастя, це продемонстрували одесити. Тамтешні маршрутчики та автослюсарі згортувалися, знайшли майданчик для виробництва і переробляють мікроавтобуси на електричний транспорт. Такий спільний бізнес — чудовий приклад кластерної моделі та підприємницької ініціативи. Звісно, інколи потрібно покладатися на державу. Утім, добрі наміри мають йти, насамперед від людей.