Музиканти театру «ДАХ» грають та співають поезію Стуса

Артисти з театру «ДАХ» співають Василя Стуса. 20 жовтня вони у режимі онлайн презентують альбом з 10 пісень. Вокалістка — Софія Баскакова, композитор та піаніст — Володимир Руденко, за контрабасом — Ігор Димов. Альбом має назву «Стус: Перехожий». Його випуск став можливим завдяки зусиллям Українського культурного фонду. Про роботу над «Стус: Перехожий» i-ua.tv мав нагоду особисто розпитати Софію Баскакову, Ігоря Димова та Володимира Руденка.

— Хто автор ідеї альбому «Стус: Перехожий»?

Софія Баскакова: КЛІМ (Володимир Клименко — ред.) — драматург, режисер та тренер. Це його не перший проект співаної поезії. У нього є подібний. Здається, він називається «Человек и одинокий голос». У цьому проекті студенти КЛІМа також співають вірші.

Щоправда, у нас — інша історія. Нас троє і ми робимо музику. Тому, у нас вийшла не вистава, а цілий музичний проект. Ми не думали одразу заспівати десять пісень. Ми прагнули робити усе, що можемо і наразі продовжуємо працю. Просто настав момент, коли режисер Влад Троїцький сказав: «Пора робити прем’єру». На той час, ми мали десять готових пісень. Так народилася наша вистава.

— У ваших піснях є музичний наголос на окремих словах-меседжах. Чи не знадобилася вам для їх визначення допомога людей, пов’язаних з літературою?

Ігор Димов: Знаєте у чому полягає секрет? КЛІМ — драматург, він може на пісню перетворити будь-який вірш. Як це відбувається? Він розкладає вірш, і кожне його слово має сенс, який являє собою окремий всесвіт. КЛІМ навчив цієї технології і нас. Наразі ми її застосовуємо у творчості. Тому, допомога жодних літераторів нам не знадобилася. У нас вже все є.

Володимир Руденко: Вивчаючи Стуса, звісно ми читаємо критику та літературний аналіз. Та це, радше, постфактум. Коли ми почали працювати над віршами, критику не використовували. Ми досліджували вірш, намагалися його відкрити і зрозуміти. Звісно, не без допомоги КЛІМа. А ось з літературною критикою ми познайомилися для власної освіченості та розширення кругозору.

Ігор Димов: Можна сказати, що залишається на сцені тільки вірш.

Софія Баскакова: Ми не вивчаємо вірші через Стуса, а вивчаємо Стуса, через його вірші. Ми намагаємося зрозуміти, ким був поет, читаючи його твори. Ми вивчаємо не думку інших про Стуса, а його особистість.

— До якого музичного жанру можна віднести «Стус: Перехожий»?

Софія Баскакова: У Польщі є музичний жанр «співана поезія». В Росії аналогічний називається романс. А в Україні цей жанр знаходиться на стадії зародження. Мені би дуже хотілося, щоб в Україні традиція співаної поезії розвивалася, і люди більше зверталися до поетів і їх геніальних віршів. Це -велика благодать. У нас зараз так багато роботи (сміється). Думаю, нам її вистачить ще на кілька життів. Для музикантів це — непахане поле.

— Ви обирали конкретні вірші для альбому за допомогою інтуїції?

Ігор Димов: Ми їх не обирали, нас обрали вони. Тут мені згадалися слова Стуса: «Не ми обираємо долю, а доля обирає нас. Якщо ми від неї відмовляємося, вона нас обирає силоміць». З віршами — така сама історія. Та оскільки КЛІМ — наш ідеолог, він їх компонував за темами, висловлюваннями та змістами. Ми вже працювали з тим, що до нас приходило.

Володимир Руденко: Ми читали, шукали, дивилися. Утім, останнє слово завжди було за КЛІМом. Він приносив щось глибше, де Стус більш зрілий, а питання та проблеми набувають виразнішої ваги.

Ігор Димов: КЛІМ зараз не в Україні, але ми продовжуємо працювати. Тому, всі тексти компонуємо та обираємо вже самостійно.

— На момент початку проекту «Стус: Перехожий» ваш колектив із співачки, піаніста та контрабасиста вже існував?

Володимир Руденко: Спочатку нашого тріо не було. Ми з Ігорем починали лише вдвох. Мій напарник пішов до КЛІМа на майстер-клас і запитав його про якісну українську глибоку поезію, яка б резонувала з сьогодення і, водночас давала нам розвиток і була цікавою для глядачів. «Це — Стус. Я принесу його вірші, і спробуємо співати», — відповів КЛІМ. На наступній репетиції все було точнісінько, як він сказав. КЛІМ прийшов з текстами, показав, як він їх розкладає, як відкривається ритм поезії та нові змісти при компонуванні слів. Ми виспівували вдвох і шукали мелодії. З часом до нас доєдналася Софія.

Софія Баскакова: Володимир — композитор та піаніст. Він писав музику для вистав. В якийсь момент, він почав створювати мелодії під те, що вони співали разом з Ігорем. До речі, з Ігорем сталася цікава історія. Одного разу він знайшов розбитий контрабас. Він його відремонтував і почав грати. Хоча, раніше Ігор не мав справи з цим інструментом взагалі. А потім подумав: «Гм, мабуть це буде цікаво звучати з фортепіано».

Що ж стосується мене, я весь час сиділа та заздрила. Думала: «Як же мені хочеться до них». Та, якщо чесно, хлопці мене особливо не запрошували. Зрештою, Ігор здався: «У нас немає барабанів. Давай, приходь». Та насправді, я з барабанами дружу не дуже.

Ігор Димов: Це — у нас така традиція. Хто приходить, мусить грати на барабанах. (сміється).

Софія Баскакова: Хлопці мені сказали: «У нас є контрабас, є фортепіано. Якщо хочеш, сідай за барабани». І я сіла. Звісно, це було вбого (сміється).

Ігор Димов: Я б так не сказав. Вона почала прекрасно.

Софія Баскакова: Ні, це виглядало достатньо вбого. Та найгірше було те, що я хотіла співати, але синхронізуватися у мене виходило недуже. Тому, я просто мяукала під музику. Коли це побачив КЛІМ, він почав командувати: «Що ти робиш! Ти ж співачка! Ану вилазь звідси! Тепер стань! По центру! Мікрофон! Супер! Ти співатимеш!» КЛІМ усе розклав по своїм місцям. Як ви зрозуміли, барабани відпали.

Маестро нам казав: «Друзі, вам дуже пощастило. У мене всі актори самотні і це — складно. Вас об’єднала доля. Ви — велика сила. Тримайтеся одне за одного і будьте вдячними цій випадковості». Як би ми між собою не сварилися, ми розуміємо що нам розходитися неможна. Коли є команда, це — сила! У майбутньому, ми думаємо співати інших поетів.

— Де можна взяти ваш альбом? Чи є можливість його знайти в інтернеті? Він буде доступний на дисках? Чи будуть у вас концерти в ж живу?

Софія Баскакова: На 30 жовтня у нас запланована вистава у Вінниці, в рамках фестивалю «Ейра». Наш альбом буде доступним на всіх існуючих музичних платформах. Пісні зі «Стус: Перехожий» кожен матиме можливість прослухати безкоштовно на YouTube та SoundCloud.

20 жовтня відбудеться не прем’єра, а презентація альбому. Ми вже «Стус: Перехожий» граємо більше року. За допомогою альбому хочемо збільшити аудиторію. Наш маленький театр, звісно, прекрасний, але він розрахований максимум на 50 людей. Тому, нашу виставу почуло досить небагато людей.

Ігор Димов: Тим паче, поезія Стуса надзвичайно актуальна для України. На сьогоднішній день, вона нам просто необхідна. Теми, які підіймав Стус, потрібно нагадувати для публіки. Ми вельми хочемо, щоб нас і, в першу чергу Стуса, почуло якомога більше людей.

— Ви казали про інших поетів. Хто на черзі після Стуса?

Ігор Димов: Ха-ха-ха, це — секрет. І він — великий. Та, я хочу сказати, що ми будемо працювати з українськими поетами. Принаймні поки що. На жаль, вони і досі не розкриті. Як буде далі, я поки не знаю.

Володимир Руденко: А ще ми хочемо актуалізувати символічних персон в українській поезії та культурі. Вони мають для нас велике значення. Всі кажуть: «Стус — великий поет». Від дня, коли ми почали його вивчати, минуло два з половиною роки. Утім я не можу сказати і досі, що ми його зрозуміли. Це якась безкінечність. Та ми повинні цікавитися та вивчати його творчість. Це — наше, це — Україна. У його поезії закладено багато важливих для сьогодення питань і проблем.

До речі, те ж саме стосується Франка та Шевченка. Зі школи ми знаємо, що вони великі. А чому вони такі? Де саме знаходиться їх глибина, важливо зрозуміти персонально для себе. Ну, а задача нашого тріо — ділитися з публікою нашими знахідками.

Послухати «Стус: Перехожий» можна тут.