Юрій Буздуган: Бюджет-2022. Десять тисяч осіб з’їдають 65% того, що створили 30 мільйонів українців

2021 рік добігає до свого завершення, і уряд та депутати готують головний фінансовий документ України на наступний, 2022 рік. Станом на 20 жовтня Верховна Рада розглянула 3.000 правок до Державного бюджету. Ухвалення постанови щодо висновків і пропозицій підтримали 264 парламентарі. Чи все гаразд із дербюджетом на наступний рік? Чи достатньо коштів влада виділяє на оборону, зарплати та медицину? Своїми висновками про Державний бюджет 2022 з i-ua.tv поділився експерт з питань індустріального розвитку Юрій Буздуган.

— Які Ваші враження від проекту бюджету на 2022 рік? Вам сподобалося?

— «Сподобатися» — це лише емоції. Бюджет передбачає роботу з цифрами. Тут потрібно не «сподобалося — не сподобалося», а аналіз в геть інших категоріях. Таких, які б відображали тенденції сьогодення та реальні справи уряду. Державний бюджет є документом, де неможливо збрехати. Звісно, це намагаються робити уряди усіх країн світу, але за великим рахунком, це неможливо. На брехню точно не купляться ті, хто бодай трохи розбираються в темі.

— Що б Ви виокремили в державному бюджеті України?

— Давайте розглянемо 3 площини. Перша — це стан економіки і, найперше, скільки «заробляє» країна. Саме про це може багато чого розповісти проект бюджету. Якщо є якісь проблеми з економікою — це лежить далеко не на поверхні, але бюджет про це розкаже. Друга площина — диспропорції, які несправедливості є в тому, як «зароблене» розподіляється між громадянами країни. Саме вони визначають структуру бюджету. Останньою площино є власне сам бюджет, а саме що передбачається вкласти, а що вкрасти.

Розпочнемо зі стану нашої економіки — що саме можна «зібрати і поділити». Мені не подобається такий показник як ВВП — валовий внутрішній продукт. Та оскільки його використовують геть усі, я пропоную це зробити і нам з вами. ВВП України після початку війни істотно впав. Це відчувають усі, але я пропоную подивитися на цифри.

У 2013 році ВВП України становив 183 мільярди доларів. У 2014 році він знизився до 113 мільярдів доларів (-28.1%). У 2015 ВВП впав ще більше, на -31.3% до 90 мільярдів доларів. У 2016 році зріс до 93 мільярди доларів (+2.9%). У 2017 році економіка почала відновлюватися і ми отримали 112 мільярдів доларів (+20.2%). Це був саме той момент, коли ми виграли війну. У 2018 році — 130 мільярдів доларів (+16,7%). У травні 2019 року Зеленський міняє Порошенка, а ВВП складає 153 мільярди доларів (+17,5%). Але у 2020 році (перший рік коли повністю керував Зеленський) зростання ВВП різко зупинилося (+1,2%) і він був на рівні 155 мільярдів доларів. Втім, неправильно говорити, що «Зеленський зупинив зростання ВВП», бо це був «рік ковіду», але факт залишається фактом: і епідемію не зупинили, і вакцинацію провалили, і економіку завалили. За 2021 рік дані поки що невідомі.

— А як було до війни з Росією?

— Якщо чесно з економікою, не все гаразд було і до 2013 року. При Ющенку економіка постійно зростала (2005 +32,8%, 2006 +25,1%, 2007 +32,5%, 2008 +26,1%), але завершилося усе глобальною кризою 2008 року, так що у 2009 ВВП впав на -34,9%. У 2010 році, коли прийшов Янукович зростання ВВП склало 16%, у 2011 ще була велика надія на Януковича, бо він — представник індустріального регіону, а «Донбасс порожняк не гонит», і економіка зросла на 19,6%. Та вже у 2012 ВВП збільшився лише на 7,7%, а в 2013 році — на 4,3%. Тобто, ще перед війною економічне зростання почало зупинятися. Ми входили у бойові дії з економікою, яка і без них зупинялася. І от попри війну ми змогли переломити падіння економіки і пік росту прийшовся на 2017. Але коли до влади прийшов Зеленський, ВВП становило лише 1,2%. Це ті самі цифри говорять самі за себе і які неможливо обманути.

Безперечно, відповідальність за повільні темпи економічного зростання можна перекласти на COVID-19. Звісно, у людей почалися проблеми. З іншого боку, ми не можемо на пряму звинувачувати Зеленського. COVID-19 захопив весь світ. Утім, саме ЗЕ-команда накерувала так, що ми отримали зростання ВВП на рівні 1,2% після 17,5%.

— А другий пласт?

Другий пласт — диспропорції. Іншими словами, що не так із тим як розподіляється уже створений ВВП? Щоб ви собі уявляли, ВВП глобально ділиться на 3 частини: перша частина — зарплати і пенсії, друга — прибуток і третя частина — чисті податки. У 1991 році зарплати в Україні складали 59%, прибуток — 21% і чисті податки 29%. Це був нормальний розподіл, бо зарплати мають бути 60−80%, а прибуток і чисті податки біля 20%. Наприклад, у США тоді на зарплати і пенсії йшло 74%, прибуток знаходився на рівні 19,6%, а держава мала біля 15%.

Що ми маємо зараз? Валовий внутрішній продукт витрачається так: споживчі витрати і валове нагромадження. Іншими словами, на хліб і на верстати. І якщо у 2005 році споживчі витрати становили 76,5%, а валове нагромадження 22,6%, тобто були недалекі від норми, то у 2020 році споживання зросло до 93,5%. Відповідно, купівля верстатів скоротилася до 7,5% ВВП. Сьогодні ми все проїдаємо і майже не робимо інвестицій.

— А як справи з виділеними коштами на зарплати та пенсії?

— І тут найцікавіше. Створюється думка, що саме зарплати і пенсії «проїдають ВВП, але це не так. Насправді ЗЕ-командою робиться все, щоб зменшити заробітні платити і пенсії. Чого вартий їх «Закон про працю»! В результаті їх титанічних зусиль, зарплати і пенсії в Україні зараз вкупі складають 30% ВВП. Із них на зарплати припадає 24,6% а на пенсії — 5,4%. А хто ж споживає усе інше?

Із 95% ВВП яке проїдається на зарплати та пенсії припадає менше третини. Іншими словами, 65% ВВП споживаються, по-перше, за рахунок прибутку, що недопустимо. В нормальній країні прибуток має йти не на споживання, а на купівлю нових верстатів. Або, по-друге, споживання іде за рахунок дерибану бюджету, що ще більш неприпустимо і є саме тією корупцією з якою усі наші уряди борються, але ніяк не можуть знайти. І тут ми переходимо до третьої частини.

— То що там з дерибаном бюджету?

Що собою являє бюджет України? Наше ВВП становить трохи більше 5 трильйонів гривень. Дохідна частина — 1,3 трильйон і 1,5 трильйон видатків. Іще існує з пів трильйони державного боргу, а далі йдуть нікому не цікаві цифри.

— А є щось цікаве?

— Давайте розберемося з видатковою частиною. Вона становить півтора трильйони гривень. Найбільша її частина виділяється на оборону. Це 319 мільярдів гривень, тобто 1/5 бюджету. Все зрозуміло. Україна у війні. Я тільки здивований, чому на оборону відведена така мала частка коштів. Ще 197 мільярдів гривень іде на охорону здоров’я, а на освіту — 186 мільярдів. Докупи це становить 25% бюджету, тобто трохи більше, ніж з’їдає війна. Це ті видатки які неможливо не робити.

На що ж витрачається решта бюджету? На соціальні допомоги і субсидії, щоб виправити несправедливість від недоплачених зарплат і пенсій? Які складають не 60−80% ВВП, а лише 30%. Ні, на ці потреби в бюджеті закладено лише 34 мільярди. Тобто 2% бюджету, або 06% ВВП. От вам, українці ми недоплатили зарплат і пенсій 65% ВВП, зате надали субсидій на 0,6% ВВП. Радійте! Я ж казав, що бюджет — страшна річь у своїй відвертості.

Ні, найбільшою видатковою програмою бюджету після війни, медицини і освіти є не субсидії, а знаменита програма Зеленського «Дорожнє будівництво», на яку виділено 124 мільярди гривень. Тобто, десь половину грошей на оборону складають витрати на розкрадання, яке красиво називається дорожнє будівництво.

Усі інші програми — дріб’язок. На екологію виділяється 11 мільярдів, на цифровізацію — 7,9, на розвиток стратегічної промисловості — 7,5 мільярдів, на фізкультуру і спорт — 11,3, на культуру і мистецтво — 13,5. Це все несуттєві витрати. Тобто, гроші на розкрадання займають у державному бюджеті четверту сходинку. Вони вчетверо більші, ніж на пільги та субсидії за комуналку і газ.

Узагальнюючи, можу сказати таке. По-перше, ВВП у нас знаходиться в жахливому стані. За даними Світового банку, у 2020 році Україна займала 55 місце в світі по розміру ВВП, займаючи 35 місце по населенню. Влада керує нами гірше, ніж у «середнячків», що вже казати про лідерів. Навіть Казахстан, який удвічі менший за населенням, має більший ВВП, ніж в нас. Про США чи Францію я взагалі мовчу. Звісно, наше ВВП потроху зростає, але його темпи нестерпно малі.

По-друге, структура розподілу ВВП ще більш жахлива. Те, що має йти на зарплати 15 мільйонів та пенсії ще 14 мільйонів українців, безжально проїдається маленькою купкою людей. Формально у нас біля мільйону підприємців, але реально більшість з них животіють так само як і зарплатники. Наразі ми можемо говорити про 10 тисяч осіб, які з’їдають 65% українського ВВП.

Третій висновок я зробив по видатках бюджету. Витрати на розкрадання настільки великі, що співставні з коштами, виділеними на освіту та медицину. А ще вони втричі більші, ніж видатки на культуру. Хіба це нормально? Чиновники думають, що вони грають в комп’ютерну гру і мають багато життів? Колись настане момент — і вони перестануть бути міністрами та депутатами. А в Україні вже існує традиція саджати політиків. Її започаткував Янукович, ув’язнивши Тимошенко. І вони роблять усе, щоб далі було.

Зараз людям дуже важко жити. І в держави є гроші на поліпшення життя громадян. Для цього треба збільшити видатки на зарплати і пенсії. Але ці 65% ВВП, які проїдаються маленькою купкою, якщо їх спрямувати на зарплати і пенсії збільшать їх більш ніж утричі. І саме цього вимагає баланс економіки. Але ані бюджет, ані економічна політика ЗЕ-команди цього не передбачають. Тому на нас очікує народне піднесення. Зеленський таки дочекається, як дочекалися Кучма та Янукович. Ой, щось таки буде.

— Хочеться, щоб було щось хороше.

— Я вірю в Україну. Неоліберальна епоха добігає до свого завершення. Наступає ера відповідальності. Люди відповідатимуть за те, що вони вчинили. Причому не тільки за погане, але і за хороше. Це називається справедливістю. Бо справедливість — це воздаяння. Відплата і за хороше, і за погане. Зараз Україна найбільше потребує не іноземних інвестицій. Їй конче необхідна Справедливість. Бо корупція — це і є ті самі 65% ВВП, які проїдаються десятьма тисячами людей.