Олена Скоморощенко: 2022 рік — це наш коридор можливостей

Так що у 2022-му відбуватимуться несподівані, хоча і довгоочікувані події. Оскільки він — підсумковий, ми житимемо у дуже спресованому темпі.

Олена Скоморощенко: 2022 рік — це наш коридор можливостей

Яким буде Новий, 2022 рік для України? Чого нам очікувати і чого варто остерігатися? Чи дає він сподівання на завершення війни з Росією? Якою Україна вийде з цього тривалого протистояння? Свої прогнози для i-ua.tv підготувала доктор філософії Олена Скоморощенко.

«Без перебільшення, 2022 рік стане для України визначальним. Просто тому, що він — підсумковий. І ось чому. Давайте уявімо, що ви виконуєте тривалу роботу: будуєте будинок, або вишиваєте сорочку. Цей процес — довгий, він забирає у вас багато часу та зусиль. І це означає, що довгий час ви не отримуєте ні віддачі, ні результату. Та настає той самий прекрасний момент, коли все завершується. Аж гульк — і ваші будівельники створили коробку приміщення, зробили малярні роботи, наклеїли шпалери — і ви з насолодою заходите до оселі. Або, припустимо, ви нарешті, красуєтеся перед дзеркалом у готовій вишиванці. І 2022 рік буде для нас саме таким.

Вісім років ми знаходилися у епіцентрі глобального процесу. Наша земля була лише полем бою для значно сильніших гравців. Зараз війна на стадії свого завершення. Це видно навіть без окулярів. І її фініш тягне за собою дуже багато наслідків.

Розпочнемо з приємного — війна закінчиться. Що це означає? Відійде у минуле весь наш попередній спосіб життя, наші схильності і пріоритети. Звісно, перемогу ми отримаємо. Загроза виживанню стане на порядок меншою. Інша справа, що деякі речі для нас будуть несподіваними і вписуватимуться у формулу: «Я ж не цього хотів».

А тепер Росія вже не є агресором тільки для нас, як це було в усі попередні роки. Такий статус вона має уже і в очах навіть її союзника — Німеччини. Нарешті, ми виходимо з ситуації двобою з набагато сильнішим ворогом один на один. Партнери визнають та цінують наші зусилля. Зрештою, ми цю скелю довбали самі не один рік не даремно.

Так що у 2022-му відбуватимуться несподівані, хоча і довгоочікувані події. Оскільки він — підсумковий, ми житимемо у дуже спресованому темпі. Всі ці 8 років війни, події відбувалися у режимі одна подія на рік. Час тягнувся повільно, як в кріслі у стоматолога. Спочатку був Мінськ-1, за рік — Мінськ-2. Але нарешті темп змінився до «раз на півроку», а ще пізніше — раз на квартал. Зараз лік пішов не на місяці, а на тижні. Уже зовсім скоро він піде на дні та години. На нас накочується дуже відповідальний виклик.

За ці дні та години формуватиметься майбутнє, в тому числі геополітична конфігурація, чи буде Україна полем бою наступні 30−50 років. В цей момент ми матимемо шанс закласти свій коридор можливостей. Цей коридор ми отримаємо у 2022 році.

Звісно, я боюся, що події розгортатимуться, як сто років тому. Йдеться про революцію 1917 — 1920-рр. Тоді саме ми, українці, розгромили білий рух, а монархічна імперська ідеологія зазнала фіаско. Утім, знов-таки саме зусиллями нашого селянського і національно-визвольного руху «червоні» зберегли владу! Усе було зроблено нашими матеріальними силами! Ми стали тим самим ресурсом, який все здійснив, а як винагороду отримали репресії, Голодомори та реалізацію чужої проектності.

Тому для нас недостатньо того, що 2022 рік стане для України роком відкритих можливостей, саме ми маємо скористатися цими можливостями. Але зараз ми знаходимося у стані руїни та поки що не маємо суб’єктності. Проте об’єктивно ми висунуті на вістря суб’єктної позиції. Та чи можемо ми створити свою самість, тобто суб’єктність? Самість того суб’єкта, який говоритиме від імені України і її іменем? Бо станом на сьогодні, його ще немає. Ось — головне, що ми мусимо зробити у 2022 році! Ми сиділи 30 років і так для цього нічого не зробили. Зараз в нас на це лишилися лічені місяці.

Тому, 2022 рік стане роком, коли настане момент істини. Втім, не все так погано Настільки сприятлива кон’юнктура не складалася для нас протягом дев’яти останніх століть. Мало того, що ми висунуті в епіцентр світових подій, так ще у могутній та сильній Україні зацікавлені сьогодні провідні світові гравці. Це неймовірне співпадіння інтересів. І ми, і вони хочуть квітучої та могутньої України! Уявляєте? Та чи спроможні ми це реалізувати?

Ми стоїмо на межі. А будь-яка межа це — завжди момент істини. Востаннє це відбулося з нами у 1990 році. Тоді ми хотіли правильних речей. Як сказав, відомий класик, у перекладі літературною мовою — відгребтися від імперії. Точніше, щоб вона відгреблася від нас. Але так просто це не дається. Теоретично, імперія визнала нашу незалежність та суверенітет. Але як і раніше, фактично ми залишалися під імперським контролем. Втім, за підсумками цієї світової війни, на відміну від попередньої, ми опиняємося у таборі вільного світу незалежних, суверенних держав. Нарешті, ми матимемо справжню від них незалежність! Та цього вже замало.

Є ще і третій ключовий момент — і я покладаю на нього найбільші надії. Зараз ми опинилися на межі-2, у всіх сенсах цього слова. Я маю на увазі 2014 рік-2. У 90-х роках, ми мріяли кудись пристати: чи до Росії, чи до Європи. Але ми навіть на думці не мали стати собою. Якщо завгодно, відбутися як народ та країна. А без цього неможливий подальший розвиток. А коли відбулося вторгнення Росії, події чергувалися ще швидше, так, що ми не встигали не тільки підготуватися, але й усвідомити що відбувається. Як кажуть філософи: сова Мінерви вилітає опівночі.

Зараз, маючи досвід 2014-го, ми розуміємо, що стоїмо на межі вторгнення, але ми вже по-інакшому готові. Опинившись на цій межі вдруге, ми вже знаємо, що ніхто не воюватиме за нас, крім нас. Світ лише допомагатиме, і то за умови, що ми самі відбуватимемося і воюватимемо за свою самість. На практиці, це означає зустрітися із самим собою. Власне, такою і є мета життя, як людини, так і цілого народу.

Тому, моє головне сподівання на 2022 рік, — це наша зустріч з собою. Коли ми зрозуміємо, що не варто до когось приставати, а слід бути Україною. Не варто сподіватися ні на Байдена, ні на Путіна, ні навіть на Господа Бога. Як казали наші предки: «Береженого Бог береже, а козака шабля!» Адже слабка людина, як дитина, намагається уникнути відповідальності за себе. Тому, 2022 рік стане для нас межевим. Тоді все відбудеться. А що саме, великою мірою залежить саме від нас, бо відбудеться все, на що ми спроможні і чого ми хочемо. І головна проблема у України та українців не зі спроможністю, а із хотінням. У нас буде шанс досягти всіх своїх мрій, якщо ми пам’ятатимемо, що бажати — означає брати відповідальність.

Ось тільки треба розуміти, що час буде дуже спресований і все відбуватиметься занадто швидко. Бо добудується будинок і дошиється сорочка. Ми, нарешті, позбавимося колоніального впливу. Прийде момент істини і покаже, на що ми спроможні. Ховатися за чиєюсь спиною, і жалітися, через недоступні можливості, мовляв, «У мене немає змоги, а якби була, от тоді б я всім показав… «. Чи створити щось своє, чого ніхто до нас не робив.

Зовсім скоро ми зможемо показати, що собою являємо цілому світові, але передовсім собі. Сподіваюся, ми не розчаруємося і зрадіємо, як ми вміємо радіти будь-якому святу. Ми ж пройшли цей шлях недаремно! Набули коштовних набутків досвіду та мудрості! Тому, я сподіваюся, ми впораємося.

І на останок, про хороші новини. «Радіо Свобода» відкриває в Києві Бюро Східної Європи. Чому це має значення. Раніше він знаходився в Москві. Одна із наших амбіцій — повернути собі регіональне геополітичне лідерство у Східній Європі. Ми втратили його після татаро-монгольської навали і воно століттями належало зрадникам, які пішли служити окупантам, даючи Росії відповідне місце в ієрархії світу. І зараз ідеться, щоб ця роль повернулася до України. Раніше, то було метою, ціллю, роботою, а сьогодні ми отримали першу ознаку здійснення. Переїзд Східноєвропейського офісу Радіо Свободи до Києва — хороша, наочна ознака створення нової світової структурності. І створюємо нову структурність не тільки ми, але й світові лідери. А 2022 рік суцільно складатиметься із таких новин. Тому, все буде не просто добре, а так, як ми мріємо.