Надія Морозова: «Мешканців освітянського гуртожитку у Черкасах шантажують»

Близько 60 сімей із Черкас можуть ось-ось опинитися на морозі. Освітян, медиків, ветеранів АТО та маленьких дітей планують виселити з гуртожитку, який знаходиться за адресою: вулиця В’ячеслава Чорновола, 164/1. Будівля перебуває на балансі багатопрофільного регіонального центру професійної освіти (БРЦПО) у Черкаські області.

На виселення людей, буцімто офіційно існує дві причини: перша — порушення пожежної безпеки. Друга — у будівлі можуть проживати виключно учні БРЦПО. Утім, є ще одна, неофіційна причина. Освітянський гуртожиток планують перетворити на хостел. Тим часом, його мешканці бідкаються і не знають, куди йти, адже альтернативне житло їм чиновники виділяти не збираються. Чимало людей проживають у своїх кімнатах вже понад 20 років. Проти них влаштували справжню травлю: погрожують вимкнути електрику та час від часу залишають без тепла. Невже гроші не пахнуть? Невже хостел вартий того, аби сім’ї з маленькими дітьми перетворилися на безхатченок?

Своєю історією з i-ua.tv погодилася поділитися мешканка гуртожитку, Надія Морозова. Далі — їй слово.

«Я — вчителька математики. У 1996 році закінчила Черкаський педагогічний інститут, а в 1997-му стала на квартирний облік як молодий спеціаліст. Утім, житло мені так і не дали. Чесно кажучи, мені доводилося нелегко. Я сама виховувала маленьку доньку і винаймала квартиру. На той час, я працювала у школі № 22 і писала листи та звернення, куди тільки могла: і до міського голови, і до начальника головного управління освіти і науки Черкаської ОДА, і до обласної та міської профспілок, і до начальника управління освіти міськвиконкому.

Зрештою, мої зусилля виявилися немарними і в 2007 році я отримала довгоочікувану звістку. Мені сказали звернутися до житлового відділу міськвиконкому, щоб отримати ордер на кімнату в гуртожитку. Я так і зробила. У гуртожитку я мешкаю вже 15-й рік поспіль, маю тут постійну прописку, і в його стінах виросла моя донька. За цей час, до мене не було жодних зауважень.

Після роботи у школі № 22, я трохи працювала в університеті, а потім — 6 років в училищі № 13 багатопрофільного регіонального центру професійної освіти у Черкаській області. Звідти я звільнилася 3 роки тому за згодою сторін. Відповідно до нормативних документів, я як педагог маю право на це житло пожиттєво. Тим паче, я і досі стою на квартирному обліку, а тому, можу вільно жити в гуртожитку. Наразі я викладаю математику в іншій школі.

Чиновники з департаменту освіти і науки говорять, що я та інші мешканці знаходимося у гуртожитку незаконно. Це — повна брехня. У мене на руках є договір найму житлового приміщення, дійсний до 3 січня 2023 року. Якщо до мене не буде у майбутньому жодних претензій, мені його пролонгують на наступні три роки. І так — кожного разу. У випадку, якщо мій договір буде розірвано, мені мають надати рівноцінне житло. Те ж саме стосується і решти мешканців гуртожитку.

Утім, чиновники чхати хотіли на документи. Керівник управління освіти і науки Черкаської ОДА Валерій Данилевський вважає, що будівля призначена виключно для проживання учнів. Серйозно? Відстань від навчального корпусу до нашого гуртожитку складає не багато не мало — 9 кілометрів. А оскільки у БРЦПО навчаються вихідці з малозабезпечених сімей, у учнів, скоріш за все, не буде грошей на проїзд. Узимку дорога від гуртожитку до навчального корпусу лежить крізь фізичні зусилля та економію сну. Щоб встигнути на нульовий урок до в БРЦПО, мені доводилося виходити о 6:30 ранку. Діти цього явно робити не будуть. Тим паче взимку, коли тяжко навіть дійти до зупинку.

Наше виселення ініціював директор багатопрофільного регіонального центру профільної освіти Станіслав Кошолап. У 2018 році його відстороняли від посади, але потім повернули назад. Він паралельно займається бізнесом, який згодом переписав на свою дружину

У нашому гуртожитку планують відкрити хостел. І це не просто розмови. У вересні дуже активно готувалися до ремонтних робіт і навіть завезли до підвалу новеньку сантехніку. На балансі БРЦПО є іще один гуртожиток 9-поверховий. Зараз там проживає на 7 поверсі 111 учнів центру, які потребують гуртожитку. Інші вісім — займають мешканці. Кому треба знущатися з дітей і замість того, щоб посилити їх за 20 метрів від навчального корпусу ганяти їх за 9 кілометрів. Хоча і там стан деяких кімнат аварійний — зі стелі вода тече.

Якщо нас виженуть, ми не знаємо, куди йти. Тим паче, нам постійно погрожують, шантажують і влаштовують різноманітні диверсії. То залякують вимкненням електрики, то виключають опалення. Мешканці гуртожитку вже тричі викликали поліцію, бо невідомі били вікна і намагалися на металевих дверях зняти замок. Раніше нічого подібного у гуртожитку не було. Зараз ці ситуації нагадують велику лавину. Я вважаю, що це — моральний тиск. Ми мали висилитися ще 7 жовтня, але поки ведемо боротьбу. Звертаємося до журналістів і виходимо на акції протесту. Та віз поки, що залишається на своєму місці. Тим часом, у нас опускаються руки. Куди ми підемо, якщо нас виженуть на мороз?".