Сергій Кондрюк: є і хороші трудові прогнози на 2022-й

На жаль, якість життя українських працівників залишає бажати кращого. Вони — найбідніші в Європі, мають невисоку тривалість життя і можуть постраждати від виробничого травматизму. Саме тому, чимало з них шукає порятунок у країнах ЄС. Там — вищі заробітні плати та безпечніші умови праці.

Усю цю ситуацію погіршує прогнозований «дев'ятий вал» covid-19. То ж чого іще чекати українським найманим працівникам, від 2022-го року? Про це своїми думками з i-ua.tv поділився лідер громадської організації «Спілка Вільних» Сергій Кондрюк.

— Ледь не всі експерти у своїх прогнозах малюють дуже сіро-чорну картину життя українців у році, що настав. Ви бачите, бодай десь позитивне світло?

— Будь які події мають дві сторони: негативну й позитивну. Мудрість кожного, а особливо політиків полягає в тому, як нейтралізувати, чи мінімізувати негатив і максимально розвинути позитив. Тому, поговоримо про хороше.

Перше — європейська й світова економіки частково адаптувалися до пандемії та, враховуючи очікування нових ліків і вакцин від ковіду, світовий бізнес і політики стали значно впевненішими у не просто пожвавленні, а у близькому бумі практично у всіх сферах діяльності.

Для України це означає зростання експорту і внутрішнього попиту на багато вітчизняних товарів і послуг. Україна потребуватиме кратного збільшення робочих місць. Насамперед, йдеться про робочі місця з високою платоспроможною зарплатою і максимально комфортними умовами праці. Підсилювати потребу їх створення буде ціла низка різноманітних факторів

— Напевно, Ви маєте на увазі переманювання українців за кордон?

— Не тільки. Хоча конкуренція з Польщею, Чехією, Угорщиною за наших співвітчизників набуде дуже високого накалу.

Однак фактор високої затребуваності українських працівників у ближчому й дальньому зарубіжжі посилиться зокрема й такими обставинами як:

— дуже висока внутрішня конкуренція як за висококваліфікованими кадрами, так і за працівниками «без досвіду роботи»;

— дуже запізнілий, але «сплеск» зарплати у медиків потребуватиме від бізнесу і самої влади суттєво коригувати планку оплати праці для найманих працівників;

— перехід влади в фазу «закату» спонукатиме її готувати подарунки до наступних виборів. Тим паче, існує загроза їх дострокового проведення.

Але головним є все ж таки інше. Чи не найважливішим уроком пандемії є усвідомлення, що падіння платоспроможності українців — головна причина всіх економічних, бюджетних і соціально-демографічних бід. Сенс бізнесу не просто виробити, а продати. Продати можна лишень тоді, коли кінцевий споживач платоспроможний.

— А яка вигода держави?

— Вкотре наголошую, що практично всі податки сплачує не бізнес, а кінцевий споживач. Ми з Вами, купляючи товари, чи послугу, сплачуємо все — і за матеріали, і за електрику, і всю зарплату з ЄСВ, і ВСІ податки, бо вони закладені в ціну цього товару.

Друге — достатньо платоспроможний працівник не потребує всіляких державних субсидій та інших допомог і наповнює Пенсійний фонд. А це — колосальна економія бюджетних коштів.

Трете — саме платоспроможний працівник є головним інвестором у вітчизняну економіку, бо саме за його гроші бізнес покриває як витрати, так і вкладення у розвиток.

Четверте — вибачте за таку цитату — «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хіба є сенс мітингувати, протестувати й зайве турбувати владу, коли твоя сім’я сита й в теплі?

— Тобто Ви прогнозуєте не просто зростання зайнятості, а зростання заможності працівників? А які ще, на Вашу думку, можна очікувати позитиви від 22-го року?

— Очікую кардинальної зміни владою «соціальної політики» і повернення до фундаментальних засад нашої Конституції, яка гарантує не просто право на працю, а працю з безпечними і здоровими умовами та заробітком, що дозволяє мати достатній рівень життя для себе і всієї сім’ї.

І влада це зробить не пізніше, ніж до осені цього року. Інакше її існування буде відліковуватися не місяцями, а днями.

В цей же період має здійснитися кадрова «зачистка» антисоціальних посадовців, що займалися виключно комерціалізацією державних соціальних гарантій та дискримінаційним ущемленням прав працівників.

Ми нарешті почуємо, і сподіваюсь побачимо, національну програму Соціального розвитку України та повноцінний кодекс законів про цивілізовану працю.

— Ви вірите, що ця влада здатна на такі кроки?

— Влада здатна багато чого зробити заради самозбереження. А ще влада здатна на «героїзм», якщо цього не тільки на словах хоче переважна більшість громадян країни.

Той, хто хоче вирішити проблему — шукає шляхи, а хто не хоче — шукає пояснення

— І ні що не заважає цій Вашій вірі?

— Наразі мою віру дещо підриває аморфність вітчизняних профспілок і науки.

Наміри українських профбосів пролонгувати морально і фізично нікчемну Генеральну угоду з бізнесом і урядом (прийнята у 2019 році) говорить про багато, але головне — про нездатність ні робити, ні моделювати, ні мріяти, ні вірити. На жаль, і українська наука демонструє повну публічну відсутність економічних і соціальних наукових альтернатив, чи обґрунтувань діям влади, а також наслідкам цих дій.

Але і тут я оптиміст і вбачаю, що протягом цього року відбудеться кардинальне переформатування профспілок і почнеться воно з кадрового очищення від «капітулістів», а наука, нарешті, перестане грати роль статистиків-патологоанатомів.