Дмитро Степовик: «В Україні має бути незалежна церква»

Папа Римський Франциск заявив, що «гавкіт НАТО на двері Росії» міг призвести до її вторгнення в Україну. А ще очільник католицької церкви не знає, чи інші країни повинні постачати Україні більше зброї.

Ми запитали у доктора теології, доктора філософії, професора, члена-кореспондента Національної Академії Наук України Дмитра Степовика, чи мав право на це понтифік та чи не виправдовує він такими заявами Росію.

— Папа Римський вважає, що НАТО могло спровокувати вторгнення Росії в Україну та висловив сумнів щодо правильності рішення західних країн дати зброю Києву. Чи може Папа робити такі заяви?

 — Дуже поважаю Папу Франциска, але заяви почалися з того, що в день католицького Великодня він благословив нести хрест навколо Колізею в Римі українку та росіянку, які живуть в Італії. Це представниці народів, один з яких веде загарбницьку війну проти іншого. Це неетично, тому багато людей розкритикували Папу Римського. Після цього пролунала заява понтифіка про те, що НАТО начебто «гавкало» біля Росії. Це дуже смішно прозвучало з вуст лідера католицької церкви. Це є вплив пропаганди, яку поширює Росія. Зокрема про те, що НАТО наближається до Росії, щоб бомбити Москву. Вважаю, що Франциску, як Папі Римському не можна було вживати слово «гавкало». Це ж стосується і заяви Папи Римського про зброю. Хоч він і не сказав прямо, що зброю Україні не треба було давати. Проте він висловився як політик дуже обережно: чи доцільно було давати зброю Україні. А чим оборонятися беззбройній країні — кулаками? Звичайно, зброя потрібна. Якби її не дали нашій країні, то не знаю, чи Папа був би радий. Насправді, Папі Римському не треба було робити таких політичних заяв. Ми вдячні йому за співчуття, які він висловив до нашої країни та Маріуполя. Але співчуття мало. Потрібно втручання католицьких країн, які залежать від Риму та Ватикану. Наприклад, Італія та Франція не тільки висловили співчуття українцям, але й допомагають нашій країні.

В православ’ї та католицтві є традиція така, щоб релігійні діячі були дуже обережними та не втручалися у світське життя.

 — Проте Папа Римський натякав, що у конфлікті між Росією та Україною зацікавлені треті країни та що політики розколюють нашу країну. Чи дійсно це так?

— В цьому щось є. Не раз чув у приватних розмовах політиків, що цей конфлікт був спеціально спровокований проти України. Росія тут просто виконавець. Її спонукали напасти на Україну з дозволу інших країн, які не хочуть засвідчувати, що вони це зробили. Правда це чи ні, сказати складно. Коли думки лунають у приватних розмовах, то можна махнути рукою, але коли це говорить понтифік, кажучи, що війна в Україні могла статися через міжнародну змову для того, щоб наша країна не займала провідне положення. Скажімо, як серйозного гравця на ринку сількогосподарських продуктів. Адже наше зерно, соняшник, олія та інші продукти, вирощені від Карпат до Луганщини — це плоди родючої землі. Тому у багатьох могла виникнути заздрість. На мою думку, тут задіяна не тільки Росія. До речі, багато людей не розуміють, чого хоче від України Російська Федерація та чому вона називає війну внутрішнім конфліктом або спецоперацією. Насправді немає ніякого внутрішнього конфлікту. На Донбасі 90% людей розмовляли російською мовою та ніхто їх за це не переслідував. Тому вбивати стільки людей тільки за мову Росія навряд чи стала б. Причина мала б бути більш серйозна. Можливо, цей натяк Папи говорить про те, що він щось знає, але не хоче прямим текстом оголошувати, що це міжнародна домовленість чи змова. Мета якої — зменшити населення України, забрати родючі землі та промислові районі. Можливо, Україну вирішили покарати за те, що тут роботящі люди, які налаштовані на вступ в міжнародні союзи, такі, як ЄС або в НАТО. До речі, Україна має на це повне право і ніякого «гавкання» тут немає.

— Чи не виправдовує своїми заявами Папа Римський Росію, кажучи про змову третіх країн та про те, що НАТО «гавкало» біля РФ?

— В цій заяві багато протиріч та суперечностей. Тому пантифік, як поважний священик, не може виступати з такими словами як «гавкання». Це великий знак мінусу для нього. При цьому Папа Римський каже про те, що збирається їхати до Москви та вести перемовини з Путіним. Але Генсек ООН, президенти та прем’єри західних держав не змогли переконати Путіна припинити вбивство українців. В свою чергу, Патріарх Російської православної церкви (РПЦ) Кирило благословив війну та вбивство в Україні. Тобто вбивства православних українців з боку православних росіян. Кирило ненавидить українців, та робить все, щоб тут не було миру.

— Понтифік скасував заплановану наприкінці квітня зустріч з патріархом Кирилом, заявивши, що в них добрі стосунки. Чи може світ через війну в Україні розірвати стосунки с РПЦ та Московським патріархатом, який є прямим агентом РФ?

-Те, що Московський патріархат — це агенти РФ, стало зрозуміло ще з незаконного Собору

в Харкові, який відбувся у 1992 році. Тоді в обласному центрі обрали паралельного главу церкви. Хоча тоді був головою української церкви патріарх Мстислав. Тобто в Харкові створили шпигунську організацію, яка повністю себе виправдала, як агентура Москви. Що стосується самого Папи Римського, то дуже добре, що він не зустрівся з Кирилом. Тому що з носієм зла не треба зустрічатися, які б ризи він не надягав. При цьому у Папи Римського можуть бути добрі відносини з ким завгодно. До речі, він зустрічався на Кубі зі Стамбульським Патріархом, який нещодавно знищив патріарший устрій нашої церкви, понизивши її до рівня митрополії. Це ще раз змушує задуматися, хто такий Патріарх Варфоломей — турецький грек, який зробив таку підступність для України, вручивши псевдотомос не голові церкви патріарху Філарету, а одному з обласних єпископів. Тому боротьба за визнання чи невизнання церкви — пустопорожня розмова. В Євангелії ніде немає записів про те, щоб більша церква визнавала меншу. Надання Томосів — грецькі видумки. Єдине визнання — це небо. Бог. А не те, щоб нас визнали в Греції чи Туреччині. Взагалі тут було нароблено багато помилок. У тому числі це стосується деяких наших президентів, які вхопилися за визнання української церкви Константинополем, хоча зараз це мусульманська держава.

— Чому Ватикан намагається зберігати приязні відносини з РПЦ, яка дає добро на вбивство українців?

 — Між церквами немає таких відносин, як між державами — на рівні послів. Папські нунції представляють державу Ватикан в інших державах. Проте відносини між Ватиканом і РПЦ завжди були погані і залишаться такими, тому що російське православ’я відоме своєю ненавистю до католиків у всьому світі. Це було і в радянські часи, і в епоху середньовіччя. Надання Москві в кінці 16 століття патріаршого устрою відбулося незаконно, тому що буквально викручували руки патріарху зі Стамбула, який тоді приїхав до Москви домовлятися про підтримку його церкви.

-Чи потрібна Україні справді незалежна церква?

— Обов'язково. Є поняття помісних церков — повністю незалежних. У нас була незалежна церква. Вона була проголошена 5 червня 1990 року. Тоді ми обрали першого Патріарха Мстислава Скрипника. Потім був другий Патріарх Володимир Романюк. Третій — який вже керує 25 років — Святіший Патріарх Філарет. Це була помісна, незалежна церква, яка служила українському народові. Нас було 15 мільйонів людей. Ми розбудували понад 3 тисячі нових церков та відреставрували храми, які були зруйновані за комуністичних часів. І чому тепер треба Київський патріархат визнавати, коли він і так визнаний своїми діяннями та гідною історією?

— Яке майбутнє української церкви проглядається сьогодні?

— Майбутнє таке, що треба підтримати церкву, яка заявила, що вона є помісною та незалежною — це Київський патріархат, який зберігся. До речі, перейменування Української Православної Церкви (УПЦ) в Православну Церкву України (ПЦУ) відбулося незаконно. Всі православні церкви починаються з прикметникової назви країни. Наприклад Болгарська, Сербська і т ін. До нас же приїхали греки і поставили слово Україна в кінець — це злочинний акт. Тобто виходить, що до церкви українці не мають жодного відношення, бо вона керується зі Стамбулу. Тому й називається ПЦУ. Це є злочин. До речі, жодна православна церква не визнала ПЦУ. Ми не дозволимо, щоб знищили українську церкву під виглядом ПЦУ чи якоїсь іншої. Ще один факт: помістного собору не було, тому голову ПЦУ Єпіфанія обрали незаконно. Має відбутися Собор, на якому по-справжньому оберуть Патріарха, але не з ПЦУ. Ситуація дуже складна та заплутана, але Бог поможе з неї вийти.

Наші єпископи включно з Святішим Патріархом вважають, що ця війна — також і наслідок того, що відбулася відмова від патріаршого устрою нашої церкви, чим було значно полегшено зовнішній вплив на країну. Як цю ситуацію буде вирішено, поки що невідомо. Все залежить від політичної волі. Скажімо, два останніх президенти виступали проти того, щоб Київський патріархат зберігся. Що стосується Української православної церкви Московського патріархату в Україні (УПЦ МП), то тут слід називати речі своїми іменами: це Російська православна церква, а не українська. Але під час війни це питання не будуть підіймати, бо це дасть додатковий аргумент для Росії. В Кремлі використають цей привід, як доказ переслідування російських православних. Тому перейменувати УПЦ МП в РПЦ треба було набагато раніше. Парламент мав прийняти рішення, що всі помісні церкви повинні мати центри управління в Києві, а не в обласному центрі країни або за кордоном. Цього не було зроблено. І це було величезною помилкою. Це породило те, що ми сьогодні маємо невизначеність та існування двох великих церков. Одна належить Росії, а друга належить Стамбулу.

— Що має відбутися з Московським патріархатом в Україні після війни?

 — Коли почалася війна, від Патріарха Філарета була пропозиція Митрополитові московської церкви Онуфрію об’єднатися. На сьогоднішній день Київський Патріархат не отримав від Московського патріархату жодної відповіді. Тому вони залишаються п’ятою колоною — агентурою іншої держави, яка сьогодні знищує Україну. Це буде продовжуватися, доки вони не будуть заборонені як організація, яка працює проти держави, в якій знаходиться. Та ми обов’язково переможемо ворога, адже сьогодні мільйони українських християн про це щиро моляться.