Залужного змусили підтримати посилення відповідальності бійців за дезертирство й непокору — Ростислав Кравець

— Що не так із законом № 8271 ?

— Ініціаторами цього закону стали народні депутати від «Слуги народу», в тому числі нардепка Безугла, до діяльності якого є багато запитань. Також цей закон приймали нардепи, яких підозрюють у наявності подвійного громадянства.

Повертаючись до закону, варто зазначити, головнокомандуючого Валерія Залужного змусили сказати, що він підтримує посилення відповідальності бійців за дезертирство й непокору. Цей законопроєкт більше шкодить, ніж допомагає. Тому недивно, що петиція до Президента України Володимира Зеленського з проханням не підписувати цей закон, набрала необхідні 25 тисяч голосів. Тому закон № 8271 — це навмисний удар по Валерію Залужному для того, щоб підірвати довіру суспільства та Збройних сил України до Залужного. Однак це не вдасться так просто зробити. Тому ініціатори цього законопроєкту це розуміють. Сам законопроєкт передбачає підвищення відповідальності за ті чи інші правопорушення. Також надаються необмежені повноваження особам, які слідкують за військовим правопорядком. Зокрема, перевіряти військовослужбовців та резервістів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння в будь — якому місці. Тобто законопроєкт не витримує жодної критики з точки зору юриспруденції.

— Чи покращить дисципліну закон про підтримку посилення відповідальності бійців за дезертирство й непокору?

— Не вважаю, що цей закон її покращить. Адже залякування, примушування та примушення відповідальності жодним чином ніколи не впливало позитивно на зменшення тих чи інших правопорушень. В тому числі й кримінальних правопорушень. Тому цей закон направлено на дискредитацію головнокомандуючого Залужного. Його намагаються втягнути в цю історію. Проте у Зеленського є шанс показати, що він гарний президент та ветувати цей закон у зв’язку з тим, що він розбалансований та не відповідає іншому законодавству. Якщо бути відвертими, то цей закон є нікчемним. Адже він вносить зміни в Кримінальний кодекс, Кодекс Адміністративного правопорушення. Однак вносити зміни в ці кодекси згідно з законом України можна лише окремими законами про внесення змін саме в ці кодекси. Фактично закон № 8271 протирічить нормам Конституції. Тому його подальше застосування буде під великим питанням.

Президент має повернути цей закон в парламент на доопрацювання. Там цей закон і «помре». Адже його ініціатори зробили черговий удар по Залужному для того, щоб підірвати до нього довіру.

— Чи потрібно вводити жорстокість покарання без військової юстиції?

— Перевірки будуть покладені на місцеві районні суди, які будуть перевіряти протоколи і про адміністративні правопорушення та про злочини на військовій службі. Розслідування цих справ буде покладено на ДБР. А вже в суді займатися будуть прокурори. Проте в світлі останніх реформ, прокуратура стала дискредитованою і стало важко зустріти прокурора, який би розумівся на тому, чим він займається. Тому є велика кількість питань до всієї правоохоронної системи та до тих реформ, які проводять.

— Чому досі у нас не запрацювала військова юстиція?

— Туди немає кого призначати. Всі, хто там працювали, звільнені, тому досвід нікому не передадуть. Для створення військової юстиції потрібні роки. Якщо військова юстиція раптом запрацює завтра, то ніхто не буде розбиратися у військових злочинах, адже для цього потрібен досвід. Від цього страждають громадяни та держава. Проте думаю, що найближчим часом військова юстиція в Україні не з’явиться.

— Що робити бійцям, який будуть притягати до відповідальності за невиконання злочинного наказу?

— Якщо підходити суто юридично, то у нас є норми Конституції, де зазначено, що за невиконання завідомо злочинного наказу жодна особа не може бути притягнена до відповідальності. Однак потрібно довести, що це завідомо злочинний наказ. Тим паче, що в умовах воєнного стану накази можуть віддаватися не тільки у письмовій, а й в усній формі. Тому буде потрібно доводити, що цей наказ надавався. При цьому не видно, щоб командування притягали до відповідальності за загибель військових. Проте командири на перше місце мають ставити збереження особистого складу. Адже трапляються випадки, коли дають безглузді накази. Коли командири у погоні за власними нагородами кладуть десятки та сотні бійців.

З часом військова служба правопорядку буде проводити належним чином розслідування та передавати все до ДБР, яке повинно вести досудове розслідування та готувати справи й матеріали до передачі до суду.

— Які кроки робити бійцям, які отримали злочинний наказ, проте хочуть себе захистити?

— Бійці мають отримати наказ на державній мові. Якщо вони не згодні з наказом, то військові мають проінформувати командира, чому вони вважають цей наказ завідомо злочинним та незаконним. Таким чином, вони вже не будуть нести відповідальність. Саме командир має думати, як зберігати життя військовослужбовців та ефективно діяти на полі бою.

Щодо питання дезертирства чи самовільного залишення військової частини, то тут інша справа.