Втома поляків від біженців, — політолог про ставлення до українців у Польщі

У Польщі змінюється ставлення до українських біженців. Потенційні загрози з їхнього боку поляки вбачають у негативному впливі на ринок праці, на зростання інфляції та злочинності. Про це свідчать результати свіжого опитування, яке провели фахівці факультету політології та міжнародних досліджень Варшавського університету та Університету економіки й гуманітарних наук у Варшаві.

Втома поляків від біженців, — політолог про ставлення до українців у Польщі

Про виплати біженцям у Польщі, міждержавні відносини, ставлення поляків до українців та України загалом поговорили в інтерв'ю з політологом Володимиром Волею.

— Як таке ставлення поляків вплине на українських біженців у Польщі? Чи проявиться це в явному негативному ставленні до українців?

Ставлення польського суспільства до українців — це солідарність, яка багато в чому ґрунтується на негативному ставленні поляків до росії. А українці в цій ситуації жертви. Тому є ті, хто має мотиви щирої допомоги українським біженцям і Україні, а хтось допомагає, тому що українці — це жертви російської агресії. Ще є частина людей, яка ставиться зверхньо до представників інших народів.

— Чи можуть у Польщі зменшити пільги та допомогу для громадян України?

Насправді там і так не все не безоплатно. Уся ця допомога була, але потім у Польщі сказали, що так не може бути незкінечнно, що має бути період адаптації, і припиняються всі ці оплати.

Ми бачимо певну втому. Коли польська держава перестала оплачувати громадянам Польщі прийом у себе вдома біженців з України, я думаю, після цього змінилося ставлення. Історія з українськими біженцями триває дуже довго. Польща, як сусідня держава з Україною, прийняла найбільше українських біженців, тому це теж дає свій певний негативний ефект. Таким чином з'явилася втома поляків від біженців.

— В опитуванні було вказано, що частина поляків обурена, що деякі українські біженці розмовляють російською мовою. Що ми можемо з цим зробити? І як Польща сама може на це вплинути?

Близько половини українських бійців розмовляють російською мовою в побуті. Тому тут питання неоднозначне. З одного боку, російська мова — офіційна мова російської федерації, країни-агресора. Але з іншого боку, російською спілкуються не лише росіяни. У побуті багато хто спілкується нею.

Мене дивує, чому для поляків саме це питання є чутливим. Я думаю, що це якраз прояв чванства. Є серед поляків таке ставлення до наших біженців: «Два місяці прожили, а чого ви своєю мовою розмовляєте?» Вони думають, що українські біженці за два місяці повинні були вивчити польську мову. Це ж біженці, вони приїхали і поїдуть. Тому, я думаю, що тут говорить певна польська гординя. А в гордині є інший бік — надмірна самозакоханість.

— Чи вплине таке ставлення до українських біженців на міждержавні відносини?

Я не думаю, що все це позначиться на міжнародних відносинах. Це прояв тих побутових настроїв, які не є загальними архетипічними. Українців стало так багато, і вони, можливо, стали для когось виглядати як загроза, тому що деякі поляки не можуть влаштуватися на роботу. Але ж тут питання не в українцях, а в тому, що польські роботодавці самі вирішують, кого брати на роботу. Питання працевлаштування поляків — це тема, яка незаслужено розганяється, певна інформаційна хвиля, що українці відбирають робочі місця в поляків. Я б сказав, що це польські роботодавці відбирають у поляків роботу, віддаючи перевагу біженцям, які змушені працювати, щоб просто прожити. Тут інше питання — експлуатація польськими роботодавцями українських біженців, яким треба платити менше, ніж полякам.

— Чи може це призвести до сплеску антиукраїнського шовінізму в Польщі?

У кожному суспільстві, у кожному народі є певний шовінізм, але він побутового рівня. У Польщі він був частково і є як похідна від проблемних моментів з історії відносин поляків і українців. Але я думаю, що моменти втоми та нові інформаційні теми, які провокують негатив, активно працюють на зростання шовінізму. Хоча не можна говорити, що в Польщі так різко він зросте. Я не думаю, що це буде активний прояв шовінізму. Більшість поляків цілком і з розумінням ставляться до України та щиро її підтримують щиро.

— Чи вплине таке ставлення на зменшення кількості українських біженців у Польщі? Чи не будуть через це українці їхати в інші країни?

В українських біженців, які перебувають в інших країнах, теж є своє ставлення до народу тих держав, де їх приймають. Можливо, якась частина українських біженців намагалася та намагається їхати далі: у Німеччину, Нідерланди, Шотландію, Францію.

Друга країна, яка майже стільки, скільки поляки, прийняла українських біженців, — це Німеччина. Вона зараз ставить питання більш справедливого розподілу українських біженців по європейських країнах. Тому що це велике навантаження на соціум, на суспільство. Тому багато хто з українців за можливістю поїде. Тим паче в Іспанії, Португалії є діаспори вихідців з України.

Також багато хто повернувся з Польщі, коли закінчилися ці виплати. Тому що краще вдома. Рідні стіні є рідні стіни.

— Що повинно змінитися в Україні після перемоги, щоб українці поверталися додому? Адже буде велика частина, яка захоче залишитися закордоном, як мінімум, тому що в деяких уже немає домівки.

Зміна ставлення до влади. Зараз попередня влада бореться з теперішньою, теперішня бореться з попередньою. Тобто зараз Україна перебуває в дуалізмі. Для більшості людей війна показала, що наша влада до цього часу, яка б не була, не відповідає очікуванням з приводу того, як повинна поводитися себе влада, як вона повинна управляти країною. Більшість українців насправді гостро це сприйняли. На цій хвилі ще більше людей для себе склали таке враження, що в Україні ніколи не буде нормальної влади, нормального функціонування держави, нормального управління та розвитку. Війна загострила ці відчуття. І багато українців почали пов'язувати своє майбутнє не з Україною, принаймні для своїх дітей.

Головна наша проблема — проблема адекватного державного управління. Необхідно, щоб люди побачили, що влада формується не з числа своїх, а з фахівців, які можуть організувати ефективну економічно-соціальну модель в Україні.

Читайте також


Українці можуть повторити долю курдів, коли є народ, а країни немає — Микола Волинко

2023 рік запам’ятався гучними скандалами. Зокрема блокуванням кордонів з Україною в країнах ЄС, корупцією на всіх рівнях та новими етапом земельної реформи, який стартує 1 січня 2024 року. З чим йдемо у 2024 рік, які висновки маємо зробити та чи візьмуть нас з такою корупцією до ЄС, журналісти запитали у профспілкового бійця за трудові права людини праці, учасника шахтарського профспілково-страйкового руху, що став початком невідворотного кінця СРСР Миколи Волинко.