Елемент добровільності та соціалізації: відверто про позашкілля під час війни

Однак позашкільна освіта зазвичай залишалася очною. Про необхідність позашкілля під час війни відверто поговорили в інтерв'ю з освітнім експертом Володимиром Онацьким. Він має понад 35 років досвіду в освіті, раніше був заступником директора з навчальної роботи в Спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 23 у Києві, а наразі працює заступником директора Центра творчості дітей та юнацтва Оболонського району Києва.

— Що таке позашкільна освіта? Що входить у позашкілля?

Взагалі-то, позашкільній освіті приділяється досить мало уваги в Україні. В основному зосереджено все на шкільній і вищій освіті. А позашкілля якось окремо існує, і до нього ставляться, як до чогось несерйозного, як до додатка. Така освіта фактично й фінансується по-іншому, не за рахунок освітньої субвенції, а з місцевих бюджетів, тобто залежить від того, які є можливості в громади.

Власне, будинки та центри творчості дітей та юнацтва, екологічні центри та центри науково-технічної творчості молоді, дитячі спортивні школи та школи мистецтв — це те надбання, яке нам залишилося у спадок від соціалізму та яке ми дійсно маємо зберегти.

— Сумуєте за соціалізмом і радянською спадщиною?

Звісно ж, ні. Просто зараз багато дітей і педагогів виїхали за кордон. Коли вони діляться своїми враженнями про життя та навчання в нових країнах, то відзначають, що там є гарні школи, в яких є клуби та гуртки, а от такої системи позашкільної освіти, як у нас, немає.

— У чому різниця між позашкіллям і шкільною освітою?

Відмінність полягає в тому, що, як правило, шкільна освіта зорієнтована на середнього учня, на середні здібності та середні знання. А якщо мова йде про розвиток здібностей і обдарувань, то для цього традиційно й існує позашкілля.

Є відмінності і між вчителем та керівником гуртка. Шкільний вчитель у кращому становищі, ніж керівник гуртка. Яким би не був учитель, до нього все одно прийдуть діти. Він може не докладати значних зусиль, щоб їх зацікавити, і все одно буде з роботою. А керівник гуртка в закладі позашкільної освіти має докласти великих зусиль, щоб до нього йшли діти. Не буде дітей — не буде роботи. Керівник гуртка викладається на повну, і відверто кажучи, я не чув, щоб діти раділи, коли з якихось причин не відбудеться заняття.

— Наскільки різноманітні заклади позашкільної освіти в Україні?

Кожен заклад позашкільної освіти має свій профіль: науково-технічний, художньо-естетичний, туристсько-краєзнавчий та інші. І кожен з них орієнтований на різні інтереси дітей. Елементи позашкільної освіти також існують і в школах, наприклад, гурткова робота, спортивні секції. У кожній школі є певна кількість гуртків, яка фінансується. Може бути також клубна робота, якщо це сільська місцевість.

Окремо є Мала академія наук (МАН), основна мета якої залучити молодь до вивчення основ наук і творчого наукового пошуку. А наш центр спеціалізується здебільшого на мистецькому напрямку (театральні, танцювальні, образотворчі гуртки, підготовка до школи, шахи, англійська мова).

Позашкільна освіта зазвичай безкоштовна, але якщо дитина займається танцями, то потрібне спеціальне взуття, танцювальні костюми. А от шахи таких додаткових витрат не потребують. Усе залежить від того, який це гурток і як фінансується позашкільна робота в громаді.

— Які головні переваги позашкільної освіти?

Головні переваги позашкільної освіти, наприклад, під час війни, у тому, що ми працюємо постійно. З вересня ми переходили в режим дистанційної освіти лише один чи два рази, коли були дуже сильні обстріли. Якщо в школу дитина приходить на 4−5 годин, то до нас вона приходить на годину-дві.

Також ми фактично вириваємо дітей з вулиці. Якщо школа є елементом обов'язковості, є елементом примусу, то позашкілля — це виключно елемент добровільності та бажання ходити розвивати свої інтереси та здібності.

Крім цього, наприклад, на малюванні, діти виражали через фарбу на листах свої емоції, — це як арттерапія. На танцювальному гуртку так само — через рух, через включеність у музику, через спільну дію. Коли лунає тривога й діти змушені перерватися та спускатися в бомбосховище, вони з таким незадоволенням туди йдуть, але і там продовжують займатися. У цих колективах створюється своя енергетика. Так само в театральних гуртках і будь-яких інших.

Гуртки — це засіб соціалізації, заняття спільною справою. А під час дистанційного навчання діти дуже потребують спілкування. І це спілкування вони знаходять тут.

— Які мають бути основні напрямки позашкілля в період воєнного стану? На яких напрямках треба робити акцент?

Інтереси дітей, на мій погляд, не змінюються під час війни. Є запит абсолютно на всі гуртки, оскільки це соціалізація, робота в групах.

Звісно в школі не завжди знайдуться однодумці, які будуть сумлінно ставитися, наприклад, на уроках праці до виготовлення якоїсь поробки. А тут кожен приходить для того, щоб навчитися та зробити її. Тобто тут спрацьовує інтерес як мотиватор. А особливо коли діти виступають у Палаці України, або на інших мистецьких майданчиках, на благодійних заходах, або роблять щось на підтримку ЗСУ, це дуже їх надихає. Це вчить навичкам ставити мету та досягати її.

— Чи можна в курси позашкільної освіти впроваджувати фінансову грамотність і сексуальну освіту (статеве виховання)?

Я, відверто кажучи, не думаю, що фінансова грамотність має бути якимось особливим напрямком гурткової роботи. Можливо, це варто робити в школі.

Що стосується статевого виховання, це має йти з родини. А чи може позашкільна освіта сприяти цьому? Безумовно. Тому що, наприклад, на танцювальних гуртках є безпосереднє спілкування між хлопцями та дівчатами, взаємодія, вони залучені до спільної роботи, вчаться сприймати іншу людину як партнера, сприймати тіло іншої людини.

Більш того, коли є в закладі позашкільної освіти психолог, гуртківці можуть піти до нього на консультацію, чого не завжди можуть зробити в школі. Тому що тут діти з різних шкіл і вони не знають, не бачать, хто зайшов до психолога. Тут є більша анонімність цих консультацій. А в школах, на жаль, будь-яке спілкування з психологом практично одразу стає відомо всім. А якщо ще й психолог має додаткові години, то діти перш за все його сприймають як учителя. А тут психолог — це окрема людина.

— Чи дійсно необхідна позашкільна освіта під час війни?

Позашкільна освіта потрібна обов'язково, тому що дуже велика кількість дітей зараз перейшла на сімейну або екстернатну форму навчання. І до нас приходять діти, які потребують соціалізації, потребують розвитку своїх здібностей, талантів, інтересів, які в силу певних обставин відійшли від традиційного шкільного життя.