Великі виклики: як зараз працює в Україні Консульська служба
У цьому році Україна відзначила 60-річчя схвалення Віденської Конвенції про консульські зносини. 23 квітня 1963 року УРСР одна з перших країн-членів ООН підписала цю Конвенцію, яка стала фактично Кодексом консульського права. Про нинішню роботу Консульської служби України розповів Надзвичайний і Повноважний Посол Ігор Турянський в інтерв’ю для телеканалу I-UA.tv.
— Що таке сучасна Консульська служба? Які головні напрями її діяльності?
Консульська служба будь-якої держави працює в напрямі правового захисту або захисту прав громадян за кордоном. А українська Консульська служба — це частина Дипломатичної служби. Сьогодні вона стоїть перед великими викликами, оскільки, тільки за відкритими даними, доступними в засобах масової інформації, понад 8 мільйонів українських громадян виїхали з території України після початку повномасштабної війни росії проти України. Зараз вони перебувають у різних країнах, але найбільше, я думаю, у Польщі, Німеччині та Канаді. У них виникає багато проблем, допомогти у вирішенні яких можуть лише спеціально уповноважені на те службові особи, тобто консульські працівники. Частині з них потрібно оновити документи, частині — видати нові. Виникають проблеми з власністю, яка залишилася, або яка була частково чи повністю зруйнована російськими окупантами в Україні, питання рідних, які залишилися в Україні. Допомога в пошуках роботи й інші питання інтеграції в нове суспільство також потребують участі консульських співробітників, які апріорі мають володіти ситуацією в країні своєї акредитації.
Наскільки українські співробітники справляються зі своїми завданнями сьогодні, мені важко сказати. Але та інформація, яка з'являється час від часу у відкритій пресі, говорить про те, що в цій справі є ще, на жаль, багато невирішених проблем.
— Як співпрацювала раніше Консульська служба з представниками росії? І що змінилося з початком повномасштабного вторгнення?
Україна після набуття незалежності підписала кілька двосторонніх документів уже міжнародного характеру про співробітництво з росією, перш за все, у галузі надання консульського захисту нашим громадянам, які перебували в іноземних державах, оскільки вона на той час лише почала розбудовувати свою власну дипломатичну та консульську службу. А російські консульські представництва були широко розповсюджені у світі, вони охоплювали понад 100 країн світового співтовариства. Наприклад, в Африці на той час було 34 посольства росії з консульськими підрозділами, а Україна мала лише 2 чи 3 представництва.
Відповідно до цих домовленостей українські громадяни могли звертатися з цілої низки консульських питань до російських представників. Співробітництво між росією та Україною на той час розвивалося нормально, але вирішення будь-яких питань в кожній окремій країні залежало від конкретних російських консульських співробітників. Хтось із них ставився до потреб українських громадян відповідально та з розумінням, а хтось, попри наявні домовленості на високому міждержавному рівні, — ні. А від цього страждали громадяни, які зверталися за допомогою. Наприклад, коли я працював послом у Південно-Африканській Республіці, один високопоставлений діяч російського посольства взагалі відкрито поставив мені запитання: «Що вам тут робити? Чого ви сюди приїхали?». Зрозуміло, що з цим російським дипломатом не можна було не лише вирішувати якісь питання, але навіть вести будь-який діалог.
— З якими проблемами зараз стикається Консульська служба?
Відновлення чи продовження дії будь-яких документів, витребування окремих з них з України, допомога у влаштуванні дітей до школи чи дитсадка, питання медичного обслуговування, інтеграції в місцеве суспільство тощо. Куди звернутися людині? Звичайно, в українське посольство чи консульську установу. Адже саме українські дипломатичні та консульські представники повинні володіти відповідною інформацією про ситуацію в країні акредитації, місцеве законодавство, мати відповідні контакти з усіма потрібними місцевими інституціями.
Зараз з боку українських громадян, які були вимушені залишити територію України у зв'язку з російською агресією, існує ціла низка претензій до Консульської служби або взагалі до діяльності центрального апарату Міністерства закордонних справ України через недостатню оперативність у роботі. І тут все залежить від конкретного співробітника, на виконанні якого перебувають ті чи інші запити наших громадян. Хто працював відповідально, той і працює. А хто думав лише про закордонне відрядження, той і продовжує працювати не на повну потужність.
А в Туреччині та Південній Африці, де я був послом, склад посольства працював 24 години на добу, сім днів на тиждень і 365 днів на рік. Треба було підтримувати контакти з усіма державними органами країн акредитації, зокрема й з поліцією. Тому що мова йшла не тільки про порушення місцевого законодавства конкретною людиною, але й про імідж нашої держави, адже це завдає великої іміджевої шкоди Україні. По поведінці одного громадянина може скластися в місцевих посадовців негативне враження про цілу державу. Про війну росії проти України знають в окремих країнах лише в цілому, а характер українських людей, їхня культура, науково-технічні досягнення, особисті вподобання все ще залишаються недостатньо обізнаними.
Зараз у тих країнах, які надали прихисток українським біженцям, особливо в Польщі, Австрії, Канаді, Німеччині, Великій Британії, Нідерландах, Данії, Чехії, Словаччині, Румунії, місцева влада ставиться дуже прихильно до них. Там надають їм безкоштовне житло, фінансову допомогу, дітей безкоштовно влаштовують у школи та дитсадки, допомагають дорослим знайти роботу. Українським громадянам, які тимчасово перебувають в іноземних державах, слід, попри всі труднощі, з якими вони стикаються в нових для себе країнах, високо нести власну честь і гідність, пам'ятаючи про те, що за їхньою поведінкою, ставленням до місцевих правил і звичаїв в іноземних громадян буде складатися враження про всю Україну. Я б рекомендував їм ознайомитися з Віденською конвенцією 1963 року про консульські зносини.
— Як можна удосконалити Консульську службу? Що можна зробити, щоб її діяльність стала ефективнішою?
Щоб я перше зробив — слід, на мою думку, змінити кадрову політику Міністерства закордонних справ й удосконалити систему надання консульських послуг українським громадянам. Тому що, як я вже казав, вирішення будь-яких питань консульського характеру залежить, перш за все, від конкретної людини. Але щоб звернутися до конкретного співробітника Консульської служби й отримати необхідну інформацію, роз'яснення, сприяння та допомогу, треба, щоб в Українській державі була налагоджена відповідна сучасним вимогам належна система.