Інформаційний шабаш московського патріархату в Україні

Колаборантка Ніна Іщенко, кандидат філософських наук, культуролог, літературний критик та член Спілки письменників самопроголошеної ЛНР, нещодавно опублікувала у журналі «Вісник Тюменського державного інституту культури» (він також продається в ЛДНР) статтю під назвою «Заклики до миру в Україні як прийом військової пропаганди» та закликала ставитись до ворогів «священної росії» оскільки це пропанує, А Ткачов — каструвати всіх полонених українських солдат!

«У закликах за мир в Україні, — пише вона, — експлуатується почуття співчуття до жертв воєнних дій, виробляється почуття провини, що потребує негайного зняття, і формується почуття ненависті та страху щодо російської армії та російського керівництва, яке здійснило ці дії. <…> Заклики до миру і милосердя базуються на дегуманізації Донбасу.»

Нагадаю, що Ткачов, довгий час вів свої авторські етери, які показували на українському ТБ до 2014 р.

Російська влада завжди використовувала для захоплення території не тільки зброю, війська чи пропаганду, інформаційну війну, а ще й такий інструмент як церква.

Інформаційна сфера стала зоною бойових дій так само як суходіл, море повітря.

Річ у тому, що інформаційна війна — річ не дешевша, бо вона воює і сьогодні за мізки людей, сенсів, думок, визначень, а головне — побудови життя в Україні.

Також потрібно розуміти: люди — жертви пропаганди, але водночас її замовники.

Головна зброя пропаганди — емоції, а не розум. Як тільки ми включаємо голову, витрачаємо зусилля на те, щоб подумати, що до нас доносять, ми можемо знайти брехню та перекручування. Щоби люди менше аналізували, пропаганда тисне на емоції. Емоції набагато сильніше за ступенем впливу, ніж ті стимули, які ми отримуємо від областей мозку, які відповідають за аналіз та побудову логічних ланцюжків. Тому пропаганда прагне забрати людину від логіки. Наприклад, на базі «знайоме — значить правдиве», «священники не брешуть».

В країні існує серйозна проблема — інформаційна комунікація попів зі своїми вірянами. Пропагандистська-агресивна антиукраїнська інформаційна політика, яка діє на ватну свідомість й простодушно-дурновате населення, яке і досі не бачить війни, виправдовує путіна та московитів, а головне — для таких росіяни залишаються братами, а все українське чужим.

Пропаганда діє потужно, бо росія не жалкує грошей для «опіуму».

Працює так зване «божиє слово» і вигляді сторінок в соцмережах. Одне з них — це найвідоміше інтернет-видання «СПЖ», до великої війни газета «СПЖ» виходила в друкованому вигляді, яку роздавали в церквах МП по всій країні. Теж саме можна сказати і про телеграм-канал «Дозор» ютуб-канал «Перший козацький», на якому промивають мізки і такі відомі зрадники як Шарій, Кацаба!

А в інформаційному виданні «СПЖ» статті та блоги подаються з наративами ворожнечі і ненависті з відповідними колажами патріарха Кирила та Онуфрія. Один з заголовків статті «Чи можна використовувати бомбу як аргумент для церковної незалежності?» Стаття розпочинається так: «Відреагував на руйнування собору і Блаженніший Митрополит Онуфрій, який закликав вірян „смирити гнів“ і не дати йому перетворитися на сліпу ненависть. Нам важко зрозуміти вчинки людини, яка дивиться на все через призму Євангелія. Причому розуміє Євангеліє не алегорично, не через політичну доцільність, а буквально намагається на практиці втілити всі слова Христа: „Любіть ворогів“, і вона любить. Сказав Господь: „Не судіть“ — і вона не судить. Господь сказав: „Благословляйте тих, хто вас ненавидить“, і вона благословляє» (джерело).

А в цей час міністр МЗС Кулеба повідомив, що на наступному засіданні Радбезу ООН на прикладі ракетного удару по Спасо-Преображенському собору в Одесі Україна порушить питання щодо загрози, яку становить росія для українського православ'я.

Ось ще один заголовок на «СПЖ» до статті в які всього пару речень: «2 серпня 2023 року ПЦУ захопила Миколаївський храм УПЦ.»

«Яскрава» сторінка в ФБ «Форпост» на якому всі дописи приблизно однакові на кшталт «Zоря (Євстратій Зоря) окупант стоїть за захопленням храму у Білій Церкви. Всі знають і бачили своїми очима, скільки в цьому злодіянні „законного“ переходу до ПЦУ» (джерело).

На ресурсі постійні посилання на етер з Кацабою, які позиціювати як чесного журналіста і правдолюба.

На цій сторінці ФБ вся інформація лише про те, що Лавра належить УПЦ МП.

Інша група «Група підтримки православних в Україні» — зареєстрована в в ФБ та має багато підписників. На сторінках поширюється брехлива інформація про все що відбувається в країні. Наприклад: «Чим удар по Преображенському собору Одеси відрізняється від удару кувалдою по дверях такого ж Преображенського собору, але у Білій Церкві (йдеться про відкриття собору за допомогою техзасобів)? На нашу думку — нічим. Тоді чому автор петиції вимагає „розірвати єдність“ із РПЦ і водночас вимагає вибудовувати діалог із ПЦУ?» (джерело).

І таких пропагандистських акаунтів ще дуже багато, як і підписників.

Соціальні мережі — це контроль над поведінкою людей. Агресивна стратифікація суспільства на касти «своїх» й «чужих».

В сучасному світі без Інтернету і ЗМІ, ТБ, а також віри прожити людині не реально. Але через ці «системи» вороги намагаються зробити людей виключно «споживачами», та інструментом у своїх інтересах.

Ціль пропаганди — вбити критичну думку, у якій грають роль аргументи докази, і просто занурити людей у світ повної суб’єктивності. А колаборанти та зрадники в більшості віряни УПЦ МП.

Раніше виробити інформаційний контент могли тільки ті держави, якщо їх фінансували величезні корпорації, багатії. А сьогодні контент дуже дешево може виробляти будь-хто і якісь, до речі, цієї інформації цілком прийнятна, бо немає редакторської цензури. І це величезна перевага перед класичними ЗМІ, які раніше використовувалися як зброя. І цей інструмент зброї розширений просто катастрофічно і це дає можливість використовувати інформацію значно вигідніше і дешевше, ніж військове обладнання. Україна, можливо, стала одним з перших полігонів, де такі дані використовуються як зброя у війні.

Якщо питання УПЦ МП не вирішити зараз, після війни можна зіткнутися з серйозними проблемами.